Рішення № 38347073, 17.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа № 911/1062/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Молпродукт»

до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради

про стягнення 15348,92 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Левченко О.О., довір. № 358 від 11.04.2014 р.

від відповідача: Соколюк О.В., довір. № 313 від 14.04.2014 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Молпродукт» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 15348,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору № 31 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 05.02.2013 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 15348,92 грн. основного боргу, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

У судовому засіданні 17.04.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 17.04.2014 р. представником відповідача було надано суду відзив № 1 від 16.04.2014 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що харчування дітей у дошкільних навчальних закладах здійснюється з двох джерел, а саме - 50 % із загального фонду кошторису та 50 % спеціального фонду кошторису (частково за рахунок коштів батьків та частково за рахунок коштів Управління соціального захисту населення (за дітей, які мають статус постраждалих від аварії на ЧАЕС). Пропорційність використання коштів з цих фондів чітко регламентована відповідно до п. 5 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р.

За твердженням відповідача, Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради неодноразово зверталося до Управління соціального захисту населення щодо вирішення питання додаткового фінансування та погашення заборгованості та проведення поточних видатків. Станом на 01.01.2014 р. Управління соціального захисту населення за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, які мають статус постраждалих від аварії на ЧАЕС, має борг за листопад та грудень 2013 року.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. Розпорядники беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спецфонду. Оскільки кошти, які надходять від Управління соціального захисту населення, не плануються у проекті кошторису до спеціального фонду, а уточнюються по мірі надходження, Управління освіти і науки не змогло зареєструвати кредиторську заборгованість в кінці року та не має можливості провести розрахунки, у зв'язку з чим згідно з чинним законодавством України борги минулого року Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради відшкодувати плановими призначеннями цього року не може.

Водночас Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради визнає позов у частині сплати суми основного боргу у розмірі 15348,92 грн.

У судовому засіданні 17.04.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Молпродукт» (учасник) та Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради (замовник) було укладено договір № 31 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов'язується у лютому - грудні 2013 року поставити замовникові товари, зазначені в додатку № 1 до договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунку на оплату товару, або після підписання сторонами акту. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата за товар здійснюється на протязі 3 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

У відповідності з пп. 6.1.3 п. 6.1 договору замовник зобов'язаний приймати поставлені товари згідно з актом, товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами видатковими накладними.

ТОВ «Переяслав-Молпродукт» на виконання умов договору № 31 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 05.02.2013 р. за період з 02.12.2013 р. до 05.12.2013 р. було поставлено відповідачеві товар на суму 5454,30 грн., з 09.12.2013 р. до 12.12.2013 р. - на суму 5683,85 грн., з 16.12.2013 р. до 18.12.2013 р. - на суму 4210,77 грн., що підтверджується відповідними накладними, підписаними представниками сторін (копії долучені до матеріалів справи).

ТОВ «Переяслав-Молпродукт» та Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради було підписано акт № 2 звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014 р. на суму 15348,92 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № 31 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 05.02.2013 р. в сумі 15348,92 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Натомість, як вбачається з відзиву № 1 від 16.04.2014 р., адресованого суду, відповідач визнав позов в сумі 15348,92 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Молпродукт» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шевченка, 122, код 02143809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Молпродукт» (08431, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Дем'янці, вул. Леніна, 52, код 00445920) - 15348 (п'ятнадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 92 коп. основного боргу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 22.04.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна