Рішення № 38347061, 17.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа № 911/819/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ОТІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврокс»

про стягнення 7226,84 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Мацюк В.В., довір. № 77 від 02.08.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «ОТІС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврокс» (далі - відповідач) про стягнення 10356,84 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 01.08.2011 р. з ТОВ «Аврокс» договору № D21POG/M(3)0181 на виконання робіт, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконувати роботи, а відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати їх.

Проте відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 10356,84 грн. основного боргу, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

31.03.2014 р. до господарського суду Київської області ПрАТ «ОТІС» було подано заяву б/н від 31.03.2014 р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 7226,84 грн. основного боргу та припинити провадження в частині стягнення з відповідача 3130,00 грн. основного боргу.

У судовому засіданні 17.04.2014 р. представник позивача підтримав заяву б/н від 31.03.2014 р. в частині стягнення з відповідача 7226,84 грн. основного боргу.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Поряд з цим, згідно з пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

З урахуванням викладеного, заява ПрАТ «ОТІС» б/н від 31.03.2014 р. є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Водночас, слід зазначити про відсутність підстав для задоволення заяви ПрАТ «ОТІС» б/н від 31.03.2014 р. в частині припинення провадження щодо стягнення з відповідача 3130,00 грн. основного боргу, оскільки згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, розмір позовних вимог у даній справі (з урахуванням вказаної заяви б/н від 31.03.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог) становить 7226,84 грн.

Відповідач у судові засідання 31.03.2014 р. та 17.04.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.04.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01 серпня 2011 року між Приватним акціонерним товариством «ОТІС» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аврокс» (замовник) було укладено договір № D21POG/M(3)0181 на часткове технічне обслуговування та ремонт ліфтів, відповідно до умов п.п. 1.1 якого замовник передає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт з часткового технічного обслуговування.

Згідно з п. 2.2 договору щомісячна вартість робіт за договором складає 796,68 грн.

У відповідності з п. 2.3 договору оформлення акту виконаних робіт замовник здійснює до 25 числа поточного місяця, але не пізніше ніж у 3-денний термін з моменту його вручення.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що замовник щомісячно до 5 числа кожного наступного за звітним місяцем проводить оплату вартості робіт на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.5 договору, після вручення акту виконаних робіт, замовник зобов'язаний перерахувати виконавцю в строк зазначений у п. 2.4 договору вартість технічного обслуговування і ремонту ліфтів поточного місяця.

Договір набуває чинності з 01.08.2010 р. і діє до 01.08.2011 р. Якщо за один місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, то він вважається продовженим на наступний рік (п.п. 8.1, 8.2 договору).

Як з'ясовано судом, договір № D21POG/M(3)0181 на часткове технічне обслуговування та ремонт ліфтів від 01.08.2011 р. не припинив свою дію.

На виконання умов договору № D21POG/M(3)0181 від 01.08.2011 р., ПрАТ «ОТІС» було виконано роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів, у тому числі - за серпень 2012 року на суму 796,68 грн., за січень 2013 року на суму 796,68 грн., за лютий 2013 року на суму 796,68 грн., за березень 2013 року на суму 796,68 грн., за квітень 2013 року на суму 796,68 грн., за травень 2013 року на суму 796,68 грн., за червень 2013 року на суму 796,68 грн., за жовтень 2013 року на суму 796,68 грн., за листопад 2013 року на суму 796,68 грн., за грудень 2013 року на суму 796,68 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ «Аврокс» було частково оплачено акт приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів за серпень 2012 року на суму 796,68 грн. в сумі 739,96 грн.

Оскільки заборгованість за договором № D21POG/M(3)0181 від 01.08.2011 р. не була погашена в сумі 7226,84 грн., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок розміру заборгованості або докази погашення заборгованості за договором № D21POG/M(3)0181 на часткове технічне обслуговування та ремонт ліфтів від 01.08.2011 р. в сумі 7226,84 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «Аврокс» перед Приватним акціонерним товариством «ОТІС», позовні вимоги про стягнення 7226,84 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ОТІС» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврокс» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 51, оф. 1, код 20575027) на користь Приватного акціонерного товариства «ОТІС» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32, код 14357579) - 7226 (сім тисяч двісті двадцять шість) грн. 84 коп. основного боргу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 22.04.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна