Рішення № 38347041, 14.04.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/124/12-19/7/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2014 Справа № 5009/4557/12

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області (72002, Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Леніна, 36)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Михайлівська районна рада Запорізької області (72000, Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Леніна, 36)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

фізична особа ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

фізична особа ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

фізична особа ОСОБА_4 (АДРЕСА_4)

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Фермерське господарство "Таврійський агрос" (72030, Запорізька область, Михайлівський район, с. Тимошівка, вул. Радянська, 57)

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділ Держземагентства у Василівському районі Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Театральна, 1)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.05.12., визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 30.05.01., зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.05.01.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_5 - представник за довіреністю № б/н від 09.08.11.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи-1: Третяк А.М. - представник за довіреністю № 01.04/59 від 04.03.14.

Від третьої особи-2: ОСОБА_7 - представник за довіреністю № б/н від 22.07.11.

Від третьої особи-3: ОСОБА_7 - представник за довіреністю № б/н від 20.08.11.

Від третьої особи-4: ОСОБА_7 - представник за довіреністю № б/н від 22.07.11.

Від третьої особи-5: Куліш В.В. - представник за довіреністю № б/н від 31.01.13.

Від третьої особи-6: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На новий розгляд господарського суду Запорізької області передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи-1, 2, 3, 4, 5, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Михайлівська районна рада Запорізької області, фізична особа ОСОБА_2, фізична особа ОСОБА_3, фізична особа ОСОБА_4, Фермерське господарство "Таврійський агрос", про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.05.12., визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 30.05.01., зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.05.01., визнання недійсним розпорядження № 277 від 07.05.12.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10., справу № 5009/4557/12 передано на розгляд судді Давиденко І.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.02.14. суддею Давиденко І.В. справу № 5009/4557/12 прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер провадження 2/124/12-19/7/14, розгляд справи призначено на 18.03.14. о 11-30.

Від третьої особи-1 через канцелярію господарського суду 13.03.14. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких Михайлівська районна рада Запорізької області проти позову заперечує

Від позивача через канцелярію господарського суду Запорізької області 17.03.14. на підставі ст. 22 ГПК України надійшла письмова заява про зміну предмету позову у справі, відповідно до якої позивач просить суд: визнати поновленим з 07.06.11. на той самий строк та на тих самих умовах Договір оренди земельної ділянки від 30.05.01., зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації за № 17 від 07.06.01., укладений між Михайлівською районною радою Запорізької області та ОСОБА_1; вважати укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 30.05.01., зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації за № 17 від 07.06.01., укладений між Михайлівською районною радою Запорізької області та ОСОБА_1 в запропонованій позивачем редакції; визнати недійсним розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 277 "Про надання в оренду земельної ділянки громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4" від 07.05.12.; визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 08.05.12., зареєстрованого у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.12. за № 232330004001098, укладеного між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фізичними особами: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Від позивача через канцелярію господарського суду 17.03.14. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України надійшла письмова заява про залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Держземагенства у Василівському районі Запорізької області, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки Відділу Держземагенства у Василівському районі Запорізької області, як виконавчого органу влади, уповноваженого на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Від відповідача через канцелярію господарського суду 18.03.14. надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Михайлівська районна державна адміністрація Запорізької області проти позову заперечує та зазначає, що розпорядження Голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 170 від 22.04.11. не свідчить про наявність рішення виконавчої влади про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 30.05.01. на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки зазначеним вище розпорядженням визначено інший строк та інші умови. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки укладений між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фізичними особами: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Договір оренди земельної ділянки від 25.05.12. є чинним, то, зазначені вище особи є законними орендарями спірної земельної ділянки.

Від відповідача через канцелярію господарського суду 18.03.14. на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання про витребування доказів у справі, відповідно до якого відповідач просить суд витребувати у Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Василівському районі Запорізької області витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер 2323388800:14:005:0002, яка розташована на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, оскільки даний доказ може підтвердити обставину існування чи не існування земельної ділянки площею 233,6 га, яка є предметом Договору і з'ясувати яка земельна ділянка існує на даний час.

Від третіх осіб-2-5 через канцелярію господарського суду 18.03.14. надійшли письмові пояснення у справі, де треті особи детально обґрунтовують свої заперечення проти задоволення вимог позивача.

Від третьої особи-2 через канцелярію господарського суду 18.03.14. надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяви позивача від 03.01.13. про пред'явлення додаткових позовних вимог та розгляд судом раніше заявлених позовних вимог, оскільки позивачем фактично пред'явлено новий позов, що є порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Від третьої особи-2 через канцелярію господарського суду 18.03.14. на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України надійшло клопотання про припинення провадження у справі, оскільки Договір оренди земельної ділянки від 30.05.01., укладений між Михайлівською районною радою Запорізької області та фізичною особою ОСОБА_1. Третя особа-2 зазначає, що правовідносини сторін за Договором не мають господарського характеру, а сам Договір за складом сторін не є господарським в розумінні глави 20 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, за цим договором фізична особа ОСОБА_1 мав права та обов'язки як фізична особа, а не як суб'єкт господарювання.

У судовому засіданні 18.03.14. було оголошено перерву до 27.03.14. о 10-30.

Від відповідача через канцелярію господарського суду 27.03.14. надійшло письмове клопотання про часткову відмову в задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову від 18.03.14. В клопотанні відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні заяви про зміну предмету позову в частині пред'явлення нової позовної вимоги - визнання недійсним розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації від 07.05.12. № 277.

Ухвалою від 27.03.14. судом було відкладено розгляд справи на 14.04.14. о 15-30.

Вказаною ухвалою суд розглянув ряд клопотань які були подані суду.

Зокрема, 04.01.13. від позивача через канцелярію господарського суду Запорізької області на підставі ст. 22 ГПК України надійшла письмова заява про пред'явлення додаткових позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати незаконним розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 277 від 07.05.12. "Про надання в оренду земельної ділянки громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4".;

- визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 08.05.12., зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.12. за № 232330004001098, укладеного між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фізичними особами: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

- визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах Договір оренди землі № б/н від 30.05.01., який зареєстровано в книзі реєстрації договорів оренди землі 07.06.01. за № 17, з 07.06.11.;

- зобов'язати Михайлівську районну державну адміністрацію Запорізької області укласти з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі № б/н від 30.05.01. на той самий строк і на тих самих мовах, тобто на 10 років - до 07.06.21.

У подальшому, 17.03.14. від позивача через канцелярію господарського суду Запорізької області, на підставі ст. 22 ГПК України надійшла інша письмова заява про зміну предмету позову у справі.

Третя особа -2 та відповідач надали суду письмові заперечення про часткову відмову в задоволенні заяв позивача.

Ухвалою від 27.03.14. суд, з урахуванням клопотань третьої особи -2 та відповідача, відмовлено в задоволенні заяв позивача від 04.01.13. та 18.03.14. про зміну предмету позову.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява позивача, подана через канцелярію господарського суду Запорізької області 29.12.12. про часткову зміну предмету спору (т. 1, ар. с. 66).

В заяві позивач просить викласти п. 2 позовних вимог в новій редакції, а саме: визнати переважне право ОСОБА_1 на укладання на новий строк (поновлення договору оренди землі) договору оренди земельної ділянки площею 233,6 га, кадастровий номер № 2323388800:14600560002, від 30.05.01., укладеного між гр. ОСОБА_1 та Михайлівською районною радою в особі голови Тимошівської сільської ради, який зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди землі за № 17 від 17.06.01.

Однак, вказану заяву суд не приймає до розгляду з огляду на те, що позивачем у справі виступає ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець, а не як громадянин. Тому, зміна позовних вимог у даній справі може стосуватися лише фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а не громадянина ОСОБА_1, як просить позивач у заяві від 19.12.12.

З урахуванням викладеного, господарським судом остаточно розглядаються вимоги, які були заявлені позивачем в позовній заяві, а саме:

- про визнання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2323388800:14:005:002 площею 233,6003 га, за реєстрованого 25.05.12. за № реєстрації 232330004001098 строком на 49 років, розташованого на території Тимошівської районної ради Михайлівського району Запорізької області, укладеного 08.05.12. між відповідачем та третіми особами 2, 3, 4, недійсним;

- про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 233,6 га, кадастровий № 2323388800:14600560002, від 30.05.01., укладеного між позивачем та Михайлівською районною радою в особі голови Тимошівської сільської ради, який зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди землі за № 17 від 07.06.01.;

- про зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренду земельної ділянки площею 233,6 га, розташованого на території Тимошівської районної ради Михайлівського району Запорізької області, кадастровий № 2323388800:1460056002, від 30.05.01. строком на 10 років, з орендної платою 3 % від нормативної грошової оцінки.

Також, ухвалою суду від 27.03.14. було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Держземагенства у Василівському районі Запорізької області.

Ухвалою суду від 27.03.14. було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, розгляд справи відкладено до 14.04.14.

Від третіх осіб-2-5 через канцелярію господарського суду 14.04.14. надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

Від відповідача через канцелярію господарського суду 14.04.14. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. При цьому відповідач наполягає на своїх запереченнях проти задоволення позову.

Також, від третьої особи-6 надійшла телеграма, відповідно до якої зазначена особа просить справу розглянути за відсутності її представника.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача від 14.04.14. та клопотання третьої особи-6.

Крім того, суд розглянув клопотання третьої особи-2 про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Вказане клопотання відхиляється судом з огляду на наступне: ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 19.05.00., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № 002165, та копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб а фізичних осіб - підприємців № 137567 від 28.12.11.

Зміст договору оренди землі від 30.05.01, зокрема, цільове призначення земельної ділянки, наявні в матеріалах справи докази щодо виконання позивачем умов вказаного договору щодо сплати орендних платежів, та інші докази свідчать про те, що ОСОБА_1 при виконанні умов вказаного договору діяв саме як фізична особа - підприємець.

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватно-правового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності, підвідомчі господарським судам, тому у даному випадку відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині заявлених позивачем вимог про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі № б/н від 30.05.01., який зареєстровано в книзі реєстрації договорів оренди землі 07.06.01. за № 17, з 07.06.11.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, 14.04.14. ухвалив рішення у справі № 5009/4557/12.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.01. Михайлівською районною радою Запорізької області (надалі - третя особа-1) було прийнято рішення № 15, згідно п. 2 якого було вирішено надати ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 233,6 га ріллі, терміном на 10 років в довгострокове користування на умовах оренди, із земель запасу Тимошівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.2, ар. с. 11-14).

30.05.01. між Михайлівською районною радою Запорізької області (третя особа-1, орендодавець за договором) та ОСОБА_1 (відповідач, орендар за договором) був укладений договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у Михайлівському відділі земельних ресурсів Запорізької області, про що в книзі записів державної реєстрації договір оренди землі було вчинено 07.06.01. запис за № 17 (надалі - договір оренди землі від 30.05.01., т. 1, ар. с. 15-17).

Згідно п. 1 договору оренди землі від 30.05.01. третя особа-1 передає, а відповідач приймає в строкову платну оренду терміном на 10 (десять) років земельну ділянку із земель запасу Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, розташовану на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. В оренду передається земельна ділянка, яка знаходиться в державній власності на підставі ст. ст. 3, 4 Земельного кодексу України, загальною площею 233,6 (двісті тридцять шість) га, у тому числі: ріллі 233, 6 га, згідно з планом, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2 договору оренди землі від 30.05.01. передбачено, що він укладений строком на 10 (десять) років до 2011 року, і набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору, згідно Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98. за № 2073.

01.03.11. позивач звернувся до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області (надалі - відповідач) з заявою від 01.03.11р., в якій просив продовжити договір оренди землі від 30.05.01. строком на 49 (сорок дев'ять) років, у зв'язку із закінченням строку договору оренди та перерахувати розмір орендної плати згідно діючого законодавства (т. 1, ар. с. 18).

Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 07.06.11.), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до п. 3 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 07.06.11.) передбачено, що у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Орендодавцем за договором оренди землі від 30.05.01. була Михайлівська районна рада, яка за Земельним кодексом України від 1992 року мала повноваження передавати в оренду землі державної власності.

Враховуючи те, що доказів проведення розмежування земель державної та комунальної власності у Михайлівському районі Запорізької області сторонами надано не було, суд дійшов висновку про законність підстав звернення позивача з письмовим повідомленням про продовження дії договору оренди землі саме до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області.

Розпорядженням голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 170 від 22.04.11. було вирішено продовжити на 5 років строк договору оренди земельної ділянки від 30.05.01.; встановити орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік; відновити межі земельної ділянки площею 233,6 га ріллі земель, що перебувають в оренді позивача та зобов'язано останнього укласти додаткову угоду про продовження строку договору оренди землі.

На виконання п. 3 вказаного розпорядження, позивач замовив Державному підприємству «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлення технічної документації з землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки (землі державної власності), ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тимошівської сільської ради (колишнього КСП «Родина») Михайлівського району Запорізької області.

Зазначену вище виготовлену технічну документацію позивач подав для реєстрації, визначення кадастрового номера та отримання обмінного файлу до Запорізької філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», яким 14.06.11. було видано позивачу обмінний файл.

Відповідно до технічної документації 02.06.11. Центром державного земельного кадастру спірній земельній ділянці було призначено кадастровий № 2323388800:14:005:0002.

30.06.11. позивач звернувся до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області з заявою про поновлення на 5 років договору оренди земельної ділянки від 30.05.01. та повідомив про те, що продовжує користуватись земельною ділянкою за її призначенням та здійснює сплату орендних платежів за умовам договору.

Відповідач своїм листом № 20-288/3п від 22.07.11. повідомив позивача про те, що не має правових підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки позивачем було порушено порядок, передбачений нормами ст. 33 закону України «Про оренду землі» (т. 1, ар. с. 22).

07.05.12. відповідачем прийнято розпорядження № 277, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки третім особам - 2, 3, 4 для ведення фермерського господарства на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області (т.1, ар. с. 91).

Також вказаним розпорядженням № 277 від 07.05.12. було вилучено із земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 233,7388 га ріллі, та надано в оренду третім особам -2, 3, 4 земельну ділянку (кадастровий номер 2323388800:14:005:0002) загальною площею 233,7388 га ріллі для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради, строком оренди 49 (сорок дев'ять) років.

08.05.12. між відповідачем та третіми особами -2, 3, 4 було укладено договір оренди землі, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 25.05.12. за № 232330004001098 (надалі - договір оренди землі 08.05.12., т.1, ар. с. 93-99).

За умовами п. 1 договору оренди землі від 08.05.12., відповідач надав, а треті особи -2, 3, 4 прийняли в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, надану на підставі розпорядження № 277 від 07.05.12., яка знаходиться за межами населеного пункту на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

Позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.12., визнати поновленим договір оренди землі від 30.05.01., а також зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.05.01.

Оцінюючи подані позивачем, відповідачем та третіми особами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити частково з наступних підстав.

З урахуванням приписів статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) справи зі спорів, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України, надалі - ЦК України) або господарських (стаття 3 Господарського кодексу України, надалі - ГК України) відносин, у тому числі з корпоративних, та суб'єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватно-правовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 ГПК України.

Аналогічна позиція викладена в п. 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України 6 від 17.05.11.

Позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.12., укладений між відповідачем та третіми особами -2, 3, 4, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі запорізької області , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 25.05.12. за № 232330004001098 (надалі - договір оренди землі 08.05.12.

Треті особи -2, 3, 4 виступають за договором оренди землі від 08.05.12. орендарями.

Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

У разі коли учасниками оспорюваного правочину є декілька осіб, а позов поданий однією з них, господарський суд має вирішити питання про залучення до участі у справі як відповідачів усіх зазначених осіб (частина перша статті 24 ГПК), - за умови, що склад сторін у справі узгоджуватиметься з вимогами статті 1 названого Кодексу.

Вказана правова позиція викладена в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13.

Отже, сторонами у спорі про визнання договору (правочину) недійсним мають бути всі сторони такого правочину.

В ст. 1 ГПК України передбачено, що сторонами по справі в господарському суду можуть бути лише можуть бути підприємства, установи, організації, які являються юридичними особами, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, фізичні особи, що не суб'єкта підприємницької діяльності можуть бути стороною по справі тільки у випадках, передбачений законодавчими актами України.

Таким чином, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (тобто громадяни) мають право бути стороною по справі тільки в випадках, передбачений законодавчими актами України, а саме: у справах про банкрутство або у справах що виникають з корпоративних відносин.

Спір про визнання недійсним договору оренди землі не є справою про банкрутство і ці відносини не є корпоративними.

За таких обставин, треті особи -2, 3 та 4 не можуть бути сторонами в господарському процесі при вирішенні спору про визнання недійсним договору оренди землі.

Отже, спір про визнання недійсним правочину, стороною якого є фізична особа (фізичні особи), не підлягає вирішенню в господарському суді.

Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, господарський суд припиняє провадження у справі.

На підставі викладеного, враховуючи рекомендації Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 20.01.14. у даній справі, провадження у справі № 5009/4557/12 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 08.05.12., укладеного між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фізичними особами: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.12. за № 232330004001098, підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Вимоги позивача про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах -договору оренди землі № б/н від 30.05.01., укладеного між позивачем та третьою особою-1, який зареєстровано в книзі реєстрації договорів оренди землі 07.06.01. за № 17, з 07.06.11.; та про зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № б/н від 30.05.01. на той самий строк і на тих самих умовах, тобто на 10 років - до 07.06.21., не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

З огляду на приписи ст. ст. 1, 4-1, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, носять господарський характер.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально - правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Таким чином, позивач зобов'язаний визначитися як з предметом так із обставинами, на підставі яких він вважає, що його порушене право буде відновлено у такий спосіб.

Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень обов'язкових до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

У ст. 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України.

Зокрема, ст. 16 ЦК України (яка в свою чергу кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України) закріплено перелік способів такого захисту цивільних прав та інтересів. Ними є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом обрав такий спосіб захисту, як визнання поновленим договору оренди землі.

Зазначений спосіб захисту, що був обраний позивачем, та знайшов своє відображення у позовних вимогах, не відповідає приписам цивільного та господарського права, оскільки: захист майнового або немайнового права чи законного інтересу - це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення тощо.

Господарський суд не визнає фактів і ставити питання про визнання поновленим будь-якого договору некоректно.

Слід зазначити, що господарським судам підвідомчі спори, пов'язані з поновленням (пролонгацією, але не визнанням поновленими) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності.

При цьому, господарському суду необхідно враховувати положення норм ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.11).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави вважати, що визнання договору оренди землі поновленим у судовому порядку - законодавством не передбачено.

Згідно п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11., зазначено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі № б/н від 30.05.01. задоволенню не підлягає.

Також, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № б/н від 30.05.01. на той самий строк і на тих самих мовах, тобто на 10 років - до 07.06.21.

Згідно ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії договору оренди землі від 30.05.01., з урахуванням проведення його державної реєстрації 07.06.01., закінчився 07.06.11., оскільки укладався сторонами на 10 (десять) років.

Відповідно до п. п. 1-6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 07.06.11.) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, відповідно до норм ст. 33 Закону України «Про оренду землі», позивач повинен був повідомити відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, тобто не пізніше 07.06.11.

Позивач вказує, що він, на виконання положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі», тобто з дотриманням строку, вказаного у цій статті, звернувся до відповідача з листом від 01.03.11., відповідно до якого просив продовжити договір оренди землі від 30.05.01.

Проте, вказаний лист позивача від 01.03.11. не можна вважати тим листом - повідомленням, про який йдеться в ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає можливість поновлення договору оренди, тобто, можливість відновити дію раніше існуючого договору, з вже визначеними істотними умовами.

У листі від 01.03.11. позивач просить відповідача не поновити дію договору оренди землі від 30.05.01. на 10 (десять) років, як то було передбачено його умовами, а фактично просить продовжити договір оренди землі від 30.05.01. на 49 (сорок дев'ять) років, тобто на інший термін.

Також, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» зобов'язує орендаря земельної ділянки надати орендодавцю певні документи щодо підтвердження волевиявлення на поновлення договору оренду землі, а саме: листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар та проект додаткової угоди.

Тобто, надання листа-повідомлення та проекту додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі має відбуватися одночасно.

Будь-якої додаткової угоди до листа від 01.03.11., у т.ч. щодо продовження договору оренди, позивач відповідачу не надав із вказаним листом.

В матеріалах справи міститься фотокопія опису вкладення у цінний лист з відбитком штампу поштового відділення від 02.03.11., яка свідчить про направлення 02.03.11. на адресу відповідача проекту додаткової угоди до договору оренди землі від 30.05.11. (т. 4, ар. с. 132).

Проте, із вказаного опису вкладення від 02.03.11. не можливо встановити, до якого саме договору оренди землі надсилається проект додаткової угоди, тобто, неможливо будь-яким чином встановити належність зазначеного в описі проекту до договору оренди землі, укладеного саме з позивачем.

Також, із вказаного опису вкладення від 02.03.11. неможливо визначити відправника кореспонденції, що також унеможливлює встановлення факту направлення проекту додаткової угоди саме позивачем.

Фактично, із заявою про поновлення договору оренди землі від 30.05.01. позивач звернувся до відповідача лише 30.06.11., тобто вже після закінчення терміну дії договору.

Проте, і до вказаної заяви позивачем не було додано проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 30.05.01. (т. 1, ар. с. 57).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивачем не були дотримані положення норм ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» зобов'язує відповідача, як орендодавця земельної ділянки, у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, орендодавцем орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням.

Згідно з п. 1 ст. 17 Земельного кодексу України, розпорядження землями державної власності, у тому числі й надання їх у користування, належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

22.07.11. відповідач своїм листом повідомив позивача про відмову у поновленні договору оренди землі з підстав невиконання ним приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (т. 1, ар. с. 22).

Отже, відповідач з дотриманням місячного строку, вказаного в ст. 33 Закону України «Про оренду землі», повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди землі від 30.05.01.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Рішення про поновлення договору оренди землі від 30.05.01. щодо позивача відповідачем не приймалось.

Якщо на час звернення до суду з відповідним позовом не подано доказів прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, вимоги позивача про зобов'язання такого органу укласти договір оренди задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена в п. 2.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.11.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості своєї вимоги щодо зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.05.01.

Слід також зазначити, що Вищий господарський суд України в постанові від 20.01.14. у справі № 5009/4557/12 вказав на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. За відсутності такого рішення зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або ж його поновити неможливо, оскільки це суперечить вимогам законодавства - відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Районна державна адміністрація при здійсненні повноважень власника землі є вільною у реалізації права розпоряджатися землею та вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому права користування землею в порядку, встановленому законом.

Вищий господарський суд України в зазначеній вище постанові вказує на те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням.

Також Вищий господарський суд України в постанові від 20.01.14. у справі № 5009/4557/12 зазначив, що розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 170 від 22.04.11. не може свідчити про наявність рішення виконавчої влади про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.05.11. на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки, зазначеним розпорядженням визначено інший строк і інші умови.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та вказівки Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 20.01.14. у справі № 5009/4557/12, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області укласти з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № б/н від 30.05.01. строком на 10 років, з орендною платою 3% від нормативної грошової оцінки землі, задоволенню не підлягає.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України).

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору, що також вказано в п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, п. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 08.05.12., укладеного між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фізичними особами: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.12. за № 232330004001098, припинити.

2. В частині інших позовних вимог - в позові відмовити.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.14

Суддя І.В. Давиденко