Рішення № 38346969, 14.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21044/13 14.04.14

За позовом Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

про примусове виселення

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Майданік В.Ю. (за довіреністю від 02.01.2014);

від відповідача: ОСОБА_6

від третьої особи: Дещенко О.М. (за довіреністю від 10.01.2014).

В судовому засіданні 14 квітня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

31.10.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про примусове виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 02.12.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.12.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 23.12.2013.

У зв'язку з виходом судді Цюкала Ю.В. з лікарняного, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу №910/21044/13 до свого провадження.

В судовому засіданні 23.12.2013 оголошено перерву до 27.01.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.02.2014.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 17.03.2014.

У зв'язку із виходом судді Цюкала Ю.В. з лікарняного, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 14.04.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 14.04.2014 зявились представники сторін та третьої особи, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 між Комунальним підприємством «Фінансово розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір №239 оренди нерухомого майна нежиле приміщення (сміттєзбірник) за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач зазначає, що в квітні 2012 року внаслідок реорганізації в комунальній сфері міста Києва, діяльність ФРЦ була припинена шляхом ліквідації підприємства, на підставі рішення №748/6994 від 01.12.2011 представника територіальної громади міста Києва, Київською міською радою. Вказаним законодавчим актом створено комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва», яке підпорядковується виконавчому органу місцевого самоврядування Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації. Виконавчий орган своїми розпорядженнями №236 від 30.05.2012 і №340 від 06.08.2012 призначив позивача правонаступником прав та обов'язків за договорами оренди нерухомого майна.

Позивач зазначає, що листом №01-93/936 ФРЦ повідомив відповідача про припинення дії Договору з 31.03.2012, однак відповідач вказане приміщення в добровільному порядку здавати відмовляється.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд прийняти рішення про примусове виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з нежилого приміщення (сміттєзбірника) за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач не погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві, з огляду на що, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду із відзивом та просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач зазначає, що при укладанні Договору орендодавцем не було додано документів, які б підтверджували, що площа приміщення яке передається орендарю, становить 45 кв.м, а також відповідач вказує на відсутність документів, які б підтверджували, що площа нерухомого приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_2 становить 45 кв. м. Також, відповідач стверджує, що лист Інспекції державно-будівельного контролю у м. Києві від 17.05.2012 №7/26-4196/02/3 не є належним доказом відсутності дозволу на виконання будівельних робіт, а також законність реконструкції. З огляду на вищезазначене, відповідач просить суд позовну заяву КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» залишити без задоволення.

Третьою особою надано до суду пояснення, з яких вбачається, що третя особа підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2008 між Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено Договір №239 оренди нерухомого майна.

Згідно з п.7.1 цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.01.2008 до 30.12.2010 включно.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

З п.1.1. вказаного Договору слідує, що орендодавець на підставі рішення №129 від 25.06.2007 та виданого у встановленому порядку Розпорядження №431-Р від 20.11.2007 Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що об'єктом оренди є нежиле приміщення (сміттєзбірник) загальною площею 45,00 кв. м.

На виконання умов Договору 14.01.2008 між сторонами було укладено Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до п.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно - загальною площею 45,00 кв. м.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що орендар не має права без письмового дозволу орендодавця оформленого на підставі виданого в установленому порядку розпорядження Дніпровської районної у місті Києві ради переобладнувати об'єкт оренди для своїх потреб, зводити на прилеглій до об'єкту оренди території нові будови, прибудови, надбудови, тощо. Роботи на об'єкті оренди виконуються тільки на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої в установленому чинним законодавством України порядку та при наявності дозволу на проведення будівельних робіт, отриманого в установленому порядку. Орендар має право виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації за письмовим дозволом орендодавця та балансоутримувача. Після виконання робіт орендар зобов'язаний за власний рахунок внести зміни в поверховий план будівлі (споруди) через КП «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна м. Києва та передати балансоутримувачу та орендодавцю копію нової технічної документації. У разі невиконання орендарем даної умови цього Договору, орендодавець має право достроково припинити даний Договір і примусово виселити орендаря.

У відповідності до п.6.4 вказаного Договору, про припинення використання об'єкту оренди орендар за місяць письмово повідомляє орендодавця.

Відповідно до п.7.6 у разі порушення орендарем умов цього Договору, орендодавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2012 позивач листом №01-93/396 повідомив ФОП ОСОБА_1 про закінчення строку дії Договору з 31.03.2012.

З листа №7/26-4196/02/3 від 17.05.2012 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві вбачається, що за проведеною перевіркою дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлено, що електронна база даних Інспекції не містить інформації про надання дозволу на виконання будівельних робіт та інших документів, які б давали право на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію відповідно до ст.ст. 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо об'єкту за адресою: АДРЕСА_2. Перевіркою з виїздом на місце 11.05.2012 встановлено, що на АДРЕСА_2 реконструйовані сміттєзбірники експлуатуються під магазини продовольчих товарів і об'єкти належать до ІІІ категорії складності.

Згідно з Актом обстеження приміщення від 13.03.2013 встановлено, що збільшено площу приміщення з 45 кв. м до 125 кв. м у зв'язку з проведенням реконструкції без відповідної дозвільної документації, газове обладнання виявлено не було.

Листом від 11.07.2013 КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» повідомила ФОП ОСОБА_1 про те, що термін дії Договору закінчився враховуючи порушення умов Договору, з огляду на що просив повернути орендоване майно.

Як відомо з матеріалів справи, станом на час розгляду справи, доказів повернення вказаного майна до суду не представлено.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендоване приміщення не звільнив, по Акту приймання-передачі не повернув.

Оскільки строк дії Договору закінчився і заява про припинення надіслана на адресу відповідача, то вказаний Договір припинив свою дію, з огляду на що суд прийшов до висновку, що відповідач без належних правових підстав фактично користується нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу до суду.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на те, що доказів щодо підтвердження права власності або права користування спірними приміщеннями відповідачем не надані, позовні вимоги про виселення відповідача з нежилого приміщення (сміттєзбірника) за адресою АДРЕСА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження власної позиції, а обставини, викладені у відзиві, спростовуються матеріалами справи.

Крім того, спірним Договором та Актом приймання-передачі передбачено передача в оренду нежилого приміщення (сміттєзбірника) загальною площею 45,00 кв. м, що не заперечувалось сторонами, а збільшення площі зазначеної будівлі до 125 кв. м підтверджується перевіркою, проведеною Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, яка не оскаржувалась у судовому порядку. Також, вказане ніяким чином не спростовується відповідачем, доказів відсутності порушень з боку ФОП ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у сумі 1 147,00 грн. з у рахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі..

На підставі викладеного та керуючись статтями 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" - задовольнити повністю.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежилого приміщення (сміттєзбірника) за адресою: АДРЕСА_2. Видати наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-г, п/р 26005001111801, ПАТ «КБ «Хрещатик», код ЄДРПОУ 38133008) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду витрати по сплаті судового збору у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.04.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало