Рішення № 38346947, 26.03.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10209/13-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Гребенюка В. В. ,

при секретарях - Бельмас Л. О., Литовченко Д.О., Миколаєць Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житній ринок», третя особа - директор комунального підприємства «Житній ринок», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Житній ринок» (надалі за текстом - відповідач), третя особа - директор комунального підприємства «Житній ринок» (надалі за текстом - третя особа), про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.11.2012 року Рішенням Подільського районного суду м. Києва позивача було поновлено на роботі у Комунальному підприємстві «Житній ринок» на посаді паркувальника з 29 грудня 2010 року та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 64 220 гривень 32 копійки, моральну шкоду в сумі 500 гривень, а всього стягнуто 64 720 гривень 32 копійки. Однак, станом на час звернення з позовом до суду позивача не поновлено на роботі, не виплачено середній заробіток та не відшкодовано моральну шкоду, як це передбачено рішенням суду, а відтак, з урахуванням уточнень позовних вимог, вважає що відповідач повинен сплатити на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 09.11.2012 року по 10.09.2013 року у розмірі 28 164 грн. 42 коп. Крім цього, позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5 000 гривень, оскільки він був незаконно позбавлений права на працю та кошів на існування. В зв'язку з чим, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав його необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, участь представника не забезпечив, причини неявки в судове засідання суду не повідомила. З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у зв'язку з наступним.

Як встановлено судом, що 09.11.2012 року Рішенням Подільського районного суду м. Києва позивача було поновлено на посаді паркувальника у відповідача з 29 грудня 2010 року та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 64 220 гривень 32 копійки, моральну шкоду в сумі 500 гривень, а всього стягнуто 64 720 гривень 32 копійки (шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять гривень тридцять дві копійки) (а.с. 4).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 08.03.2011 року) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві Дубасом А.М. від 14.11.2012 року було відкрито виконавче провадження (а.с. 18).

Згідно вимоги старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві Малащук Ю.А. від 15.05.2013 року за № 320/13, остання вимагає виконати рішення суду, що набрало законної сили (а.с. 19).

Згідно довідки слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України Хилобокого Д.О. за заявою ОСОБА_5 за фактом тривалого не виконання рішення суду внесені відомості до ЄДРДР № 120131110070006545 (а.с. 25).

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві Малащук Ю.А. від 12.06.2013 року було закінчено виконавче провадження (а.с. 57).

Відповідно до Ухвали Подільського районного суду м. Києва від 20.01.2014 року було скасовано постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві Малащук Ю.А. від 12.06.2013 року ВП № 35171920, якою було закінчено виконавче провадження (а.с. 87 - 88).

Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, представник позивача послалася на положення Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» виходячи з посадового окладу позивача у розмірі - 28 164 грн. 42 коп. за період з 09.11.2012 року по 10.09.2013 року виходячи з того, що на день звільнення 136 грн. 06 коп. х 207 робочих днів = 28 164 грн. 42 коп., де 136 грн. 06 коп. - середня заробітна плата, а 207 - кількість робочих днів.

Розрахунки позивача відповідачем спростовані не були.

Відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Обґрунтовуючи моральну шкоду, в результаті невиконання рішення суду, послалася на те, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. відповідачем було фактично позбавлено його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти на життя, вказані незаконні дії призвели до моральних переживань. Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просив стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінив у розмірі 5 000 гривень.

Суд вважає доведеними вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди та, з урахуванням обставин встановлених Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2012 року, а також розміру стягнутої за даним рішенням суду моральної шкоди, вважає справедливим та розумним розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Представником відповідача було заявлено до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 19.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Посилання представника відповідача на положення ч. 1 ст. 223 КЗпП України, як на підставу пропуску позивачем тримісячного строку на звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, є безпідставним. Оскільки, трудовий спір між сторонами по суті було вирішено, що підтверджується Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2012 року, предметом даного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а відтак, на дані правовідносини розповсюджується загальна позовна давність.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін у справі та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про наявність фактичної затримки відповідачем виконання рішення суду, що набрало законної сили, про поновлення на роботі незаконно звільненого позивача, а відтак, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки у розмірі 28 164 грн. 42 коп., а також компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 500 гривень, в іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 344 гривні 10 копійок.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 223, 236, 237 - 1 КЗпП України, ст. ст. 256 - 257, 261, 267, положеннями Постанови КМУ від 08.02.1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 3, 10 - 11, 57 - 61, 88, 212 - 215, 294, ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житній ринок», третя особа - директор комунального підприємства «Житній ринок», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково;

Стягнути з комунального підприємства «Житній ринок» (Код ЄДРПОУ 05587843) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток у розмірі 28 164 (двадцять вісім тисяч сто шістсот шістдесят чотири) гривні 42 копійки;

Стягнути з комунального підприємства «Житній ринок» (Код ЄДРПОУ 05587843) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі - 500 (п'ятсот) гривень;

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити;

Стягнути з комунального підприємства «Житній ринок» (Код ЄДРПОУ 05587843) на користь держави судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 копійок;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Гребенюк