Постанова № 38345364, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20080/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (далі - Позивач, ТОВ «АСТІ (Україна)») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Відповідач, МГУ Міндоходів) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2013 року №0000673720 та №0000683720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту з ПДВ. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з контрагентами договорів, на підставі яких ТОВ «АСТІ (Україна)» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у жовтні 2013 року працівниками МГУ Міндоходів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АСТІ (Україна)» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010 - 2012 роки. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п. п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 5 641 231,13 грн.; п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ у розмірі 3 209 654,16 грн., яка підлягає зменшенню за листопад 2010 року на суму 2 103 656,20 грн. та за листопад 2012 року - 1 105 997,96 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.10.2013 року №1312/40-50/37-22/20027449. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26.11.2013 року: форми «В4» №0000683720, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 431 576,97 грн.; форми «В1» №0000673720, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 3 209 654,16 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 078 913,03 грн.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

У період, що перевірявся, Позивач на підставі цивільно-правових договорів мав господарські відносини, зокрема, з ТОВ «Меридіан СА», ПП «Енліль-М», ТОВ «Золотий колос півдня», ПП «Еліт Агро Альянс», СТ «УТФ», у зв'язку з цим ТОВ «АСТІ (Україна)» було сформовано податковий кредит та віднесено суму ПДВ до бюджетного відшкодування.

Так, між ПП «Енліль-М» (Продавець) та ТОВ «АСТІ (Україна)» (Покупець) були укладені договори №500/1-57127 від 15.11.2010 року, №500/1/57125 від 15.11.2010 року, №500/1-57010 від 27.10.2010 року, №500/1-57008 від 27.10.2010 року, №500/1-56807 від 22.10.2010 року, №500/1-56804 від 21.10.2010 року, №500/1-56802 від 20.10.2010 року, №500/1-56791 від 18.10.2010 року, №500/1-56706 від 08.10.2010 року, №500/1-56703 від 08.10.2010 року, №500/1-56705 від 08.10.2010 року, №500/1-56587 від 04.10.2010 року, №500/1-56582 від 01.10.2010 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшникове врожаю 2010 року погодження України на умовах, передбачених договорами.

Як зазначив суд першої інстанції, виконання зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 88, 95, 102, 109, 118, 123, 130, 137, 144, 151, 158, 165, 172, 179), актів прийому-передачі зерна (т. 1 а.с. 89, 96, 105, 111, 121, 124, 131, 138, 145, 152, 159, 166, 173, 180), складських квитанцій на зерно (т. 1 а.с. 90, 97, 103, 110, 119, 125, 132, 139, 146, 153, 160, 174, 181), податкових накладних (т. 1 а.с. 92, 99, 106, 114, 122, 127, 134, 141, 148, 155, 162, 169, 176, 182), карток аналізу зерна (т. 1 а.с. 91, 98, 104, 112, 133, 147, 161), банківської виписки по рахунку (т. 1 а.с. 183-184), рахунків-фактури (т. 5 а.с. 57-71).

Крім того, між ТОВ «Золотий колос півдня» (Продавець) та ТОВ «АСТІ (Україна)» укладені договори №500/1-56621 від 04.10.2010 року та №500/1-56635 від 06.10.2010 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшникове врожаю 2010 року погодження України на умовах, передбачених договорами.

Виконання договірних зобов'язань, на переконання суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 188, 195), актів прийому-передачі зерна (т. 1 а.с. 189, 196), складських квитанцій на зерно (т. 1 а.с. 190, 198), податкових накладних (т. 1 а.с. 192, 199), карток аналізу зерна (т. 1 а.с. 191, 197), банківської виписки по рахунку (т. 1 а.с. 200), рахунків-фактури (т. 5 а.с. 74-75).

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Меридіан СА» (Продавець) та ТОВ «АСТІ (Україна)» (Покупець) укладений договір №519/1-56711 від 09.10.2010 року, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ріпак першого класу врожаю 2010 року на умовах, передбачених договором. Факт реальності зазначеного договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткової накладної (т. 1 а.с. 204), товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 205), податкової накладної (т. 1 а.с. 212), виписки по рахунку (т. 1 а.с. 213), рахунку-фактури (т. 5 а.с. 72).

Також з вказаним контрагентом Позивач уклав договір №500/1-56698 від 07.10.2010 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2010 року погодження України на умовах, передбачених договором.

Виконання зазначених договорів, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткової накладної (т. 1 а.с. 208), акту прийому-передачі зерна (т. 1 а.с. 209), складської квитанції на зерно (т. 1 а.с. 210), податкової накладної (т. 1 а.с. 211), виписки по рахунку (т. 1 а.с. 213), рахунку-фактури (т. 5 а.с. 73).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АСТІ (Україна)» (Компанія) та ПП «Еліт Агро Альянс» (Виробник) укладені договори №509/1-56830 від 26.10.2010 року, 509/1-56829 від 26.10.2010 року, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, насіння соняшнику, або насіння соняшнику з підвищеним вмістом олеїнової кислоти, який знаходиться на елеваторі, зазначеному у п. 4.1 цього Договору, а Покупець, за умови, якщо насіння соняшнику передано Продавцем на зберігання з дотриманням процедури, визначеної у п. 2.5 цього Договору, зобов'язується прийняти товар або високо-олеїновий товар, і оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору.

Реальність здійснення операцій за вказаними договорами підтверджується, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, наявними у матеріалах справи копіями: накладних (т. 1 а.с. 219, 234), складських квитанцій на зерно (т. 1 а.с. 220, 235), податкових накладних (т. 1 а.с. 223, 237), банківської виписки (т. 1 а.с. 243), рахунків-фактури (т. 5 а.с. 52, 54).

Судом також встановлено, що між ПП «Еліт Агро Альянс» (Продавець) та ТОВ «АСТІ (Україна)» (Покупець) укладено договір №500/1-56834 від 28.10.2010 року, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити соняшник врожаю 2010 року на умовах, передбачених Договором.

Факт виконання договірних зобов'язань підтверджується, на думку суду першої інстанції, копіями: накладної (т. 1 а.с. 227), складської квитанції на зерно (т. 1 а.с. 228), податкової накладної (т. 1 а.с. 229), банківської виписки (т. 1 а.с. 243), рахунку-фактури (т. 5 а.с. 53).

Крім іншого, між вказаними контрагентами було укладено договір №460/1-56668 від 07.10.2010 року, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу на кормові потребу 3 клас врожаю 2010 року на умовах, передбачених договором.

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: накладної (т. 1 а.с. 240), складської квитанції на зерно (т. 1 а.с. 241), податкової накладної (т. 1 а.с. 242), виписки по рахунку (т. 1 а.с. 243), рахунку-фактури (т. 5 а.с. 56).

Судом першої інстанції також встановлено, що між СТ «УТФ» (Продавець) та ТОВ «АСТІ (Україна)» (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу №510/1-082645 від 12.10.2012 року, №510/1-083104 від 22.10.2012 року, №510/1-083992 від 12.11.2012 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити сою українського походження, врожаю 2012 року згідно ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови», на умовах «Перевезення сплачено до: Одеський морський порт ПрАТ «Укрелеваторпром» за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1, відповідно до положень договорів.

Факт виконання договірних зобов'язань за вищевказаними правочинами, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: накладних (т. 2 а.с. 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25; т. 2 а.с. 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69; т. 2 а.с. 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 104, 107, 110, 113, 116); рахунків-фактури (т. 2 а.с. 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26; т. 2 а.с. 31, 34, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70; т. 2 а.с. 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 102, 105, 108, 111, 114, 117); податкових накладних (т. 2 а.с. 3, 6, 9, 12, 15, 18, 21, 24, 27; т. 2 а.с. 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71; т. 2 а.с. 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 103, 106, 109, 112, 115); товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 119-250; т. 3 а.с. 1-2); виписки по рахунку (т. 3 а.с. 3-5).

При цьому, Окружний адміністративний суд м. Києва підкреслив, що у придбаний за вказаними вище договорами товар був використаний Позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з компанією «Yurol UK Ltd», ТОВ «АСТІ Знаменський Елеватор», ПАТ "Хмільницький Елеватор", ТОВ "Зерновий Термінал Таврос", ТОВ "Вапнярський Елеватор", ПАТ "Укрелеваторпром", ТОВ "АСТІ Совєтський Елеватор", ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів", ТОВ "АСТІ Кам'янський Елеватор", ТОВ "АДМ Україна", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, накладних, актів-приймання передачі, рахунків-фактури, складських квитанцій на зерно та вантажних митних деклараціях та виписок з особового рахунку.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з вищезазначеними контрагентами договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Однак, на думку колегії суддів, такі висновки Окружного адміністративного суду м. Києва є передчасними з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч зазначеним вище вимогам закону, видаткові накладні та накладні, надані Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Меридіан СА», ПП «Енліль-М», ТОВ «Золотий колос півдня», ПП «Еліт Агро Альянс», СТ «УТФ» не містять відомостей про посади особи та/або осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з боку обох контрагентів. Крім того, визначений у поданих Позивачем копіях договорів обсяг товару не відповідає змісту первинних документів, наданих ТОВ «АСТІ (Україна)», які, на думку останнього, підтверджують факт виконання господарських операцій.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, оскільки навіть зазначення у накладних реквізитів довіреностей без надання журналу реєстрації довіреностей та доказів того, що такі особи працюють на підприємстві, не свідчать про реальність отримання товару. Крім того, не підтверджено документально рух отриманих від контрагентів Позивачем товарів, оскільки наявні у матеріалах справи докази не підтверджують факту реалізації в подальшому саме придбаних у ТОВ «Меридіан СА», ПП «Енліль-М», ТОВ «Золотий колос півдня», ПП «Еліт Агро Альянс», СТ «УТФ» товарів.

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на встановлення податковими органами у ході позапланових перевірок вказаних контрагентів відсутність в останніх трудових ресурсів, а також виробничих активів, що давали б змогу забезпечити реальне виконання договірних зобов'язань перед ТОВ «АСТІ (Україна)».

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань Позивачем із вказаними вище контрагентами.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закон про ПДВ, п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону про ПДВ та п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписи пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ та п.п. 200.1-200.3 ст. 200 Податкового кодексу визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту (п. 200.1 по ПК України), така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту (п. 200.1 по ПК України), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Пунктом п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів, укладеного Позивачем з ТОВ «Меридіан СА», ПП «Енліль-М», ТОВ «Золотий колос півдня», ПП «Еліт Агро Альянс», СТ «УТФ», колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав вважати реальними господарські операції з придбання Позивачем насіння соняшника та сої у вказаних суб'єктів господарювання з огляду на непідтвердження довіреностями на отримання товару, відсутністю у ТОВ «Меридіан СА», ПП «Енліль-М», ТОВ «Золотий колос півдня», ПП «Еліт Агро Альянс», СТ «УТФ» трудових ресурсів, виробничих активів та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з прийманням, транспортуванням, зберіганням, переробкою зерна.

Отже, надані Позивачем документи на підтвердження факту отримання за спірними договорами товару є недостовірними, а тому обґрунтовано не прийняті податковим органом для підтвердження правомірності формування податкового кредиту ТОВ «АСТІ (Україна)».

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за необхідне постанову суду скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.