Постанова № 38343339, 10.04.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 р. Справа №818/549/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - Комарницького В.С.

представника відповідача - Луніки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "КОНДИТЕРОПТТОРГ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "КОНДИТЕРОПТТОРГ", звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Сумах Головного управління Міндоходів України в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0001012203 від 05.11.2013 року, яким позивачу нараховано (збільшено) суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму1946298,0 грн., з них 1297532,0 грн. за основним платежем та 648766,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), в частині 1296359 грн. за основним платежем та в частині 648 179,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0001022203 від 05.11.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2569,0 грн., повністю.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач, в ході перевірки, безпідставно визнав угоду, укладену позивачем з його контрагентом, такою яка не мала на меті отримання економічного ефекту, а як наслідок мала на меті зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість. Однак, позивач зазначає, що спірна угода є господарською та мала на меті отримання прибутку, що підтверджується відповідною первинною документацією.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, надав заперечення проти адміністративного позову в якому зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та в повній мірі обґрунтовуються актом перевірки позивача.

В судовому засіданні представник відповідача також заперечував проти задоволення позову з підстав викладених в запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 23 вересня 2013 року по 11 жовтня 2013 року відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Виробничо-комерційної фірми «Кондитероптторг», код 24002831 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012» №1341/2203/24002831/124 від 18 жовтня 2013 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області 05.11.2013 р. прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0001012203 від 05.11.2013 р., яким ТОВ ВКФ «Кондитероптторг» нараховано (збільшено) суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 1946298,0 грн., з них 1297532,0 грн. за основним платежем та 648766,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0001022203 від 05.11.2013 p., яким ТОВ ВКФ «Кондитероптторг» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2569,0 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями- рішеннями, позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ГУ Міндоходів у Сумській області, а потім і до Міністерства доходів і зборів України, в обох випадках позивачем було отримано відповіді про залишення його скарг без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача, підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало встановлення в ході перевірки наступних порушень:

1. п. 14.1.36, п.135.1, п. 135.2 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем неправомірно включено до складу доходів суми реалізованих товарів на загальну суму 6521018 грн.;

2. п. 14.1.36, п. 14.1.228. п. 138.1.1. п.138.1.9. 138.2 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно включено до складу витрат суми списаної собівартості товарів на загальну суму 6488133 грн.;

3. п. 138.10.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати на збут на 6 521 грн.;

4. п. 14.1.36, п.198.1, п.198.3, ч. 1 ст. 203, ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 1298930 грн.

Вказані висновки відповідач зробив на підставі аналізу правочину з придбання ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Кондитероптторг» кондитерських виробів за договором купівлі-продажу № 47 від 11.03.2011 року, які в подальшому були реалізовані на експорт на підставі договору комісії № 45 від 20.05.2010 року, укладеним між ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Кондитероптторг» (Комітент) та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (Комісіонер).

Товар за актами передачі був переданий на комісію та відвантажений нерезидентам (експортований) на підставі вантажно-митних декларацій. Комісіонером були в безготівковому порядку перераховані Комітенту кошти від реалізації кондитерських виробів. Комітентом сплачено комісійну винагороду Комісіонеру.

Відповідач вважає, що операції не пов'язані з господарською діяльністю позивача і проведені з метою податкової вигоди, у зв'язку з наступним.

ТОВ ВКФ «Кондитероптторг» за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. передала на комісію ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» кондитерські вироби на загальну суму 6 488 133,19 грн. без ПДВ.

Всього за перевіряємий період позивачем експортовано кондитерських виробів на загальну суму 6521018 грн. підприємствам нерезидентам з Російської Федерації.

Поряд з цим, при операціях з придбання кондитерських виробів у ДП «Корпорація «Рошен» витрати ТОВ ВКФ «Кондитероптторг» з урахуванням ПДВ, послуг комісії склали у сумі 7793585,05 грн., а реалізовано нерезидентам України на суму 6521018 грн. (за нульовою ставкою по ПДВ). Тобто, понесено витрат якщо рахувати ПДВ в собівартості придбаного товару більше на 1272566,93 грн. в результаті здійснення даних операцій, які є збитковими та не направленими на збільшення економічних вигод.

Також, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що зберігання та відвантаження на експорт здійснювалось ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» без участі ТОВ ВКФ «Кондитероптторг».

У зв'язку з чим, відповідач зазначає, що за рахунок відображення у податковому обліку збиткових операцій, здійснення яких не відповідає меті господарської та підприємницької діяльності, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1 298 930,84 грн.

Суд, задовольняючи даний адміністративний позов, свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абзацу «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як встановлено судом, 11 березня 2011 року позивач (дистриб'ютор) та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (постачальник) уклали договір купівлі-продажу №47, відповідно до якого, останній зобов'язався продавати позивачу за цінами, встановленими постачальником, гривнях згідно діючої Специфікації - асортиментом Продукції (додаток №1) та на підставі замовлення дистриб'ютора, а дистриб'ютор зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за продукцію на умовах даного договору.

Також відповідно до умов вказаного договору поставка здійснюється на умовах ЕХW (франко завод). Адреса складу постачальника: м.Яготин, вул.Філатова, 112. У виключних випадках на окремі поставки пункт відвантаження може бути змінено постачальником на такий: м.Суми, вул. Вороського,5/1. Перехід права власності на продукцію відбувається у момент передачі продукції за видатковою накладною та документів на продукцію відповідно до умов цього договору.

До вказаного договору між сторонами укладались додаткові угоди, а саме: від 11 березня 2011 року, від 30 березня 2012 року, 23 квітня 2012 року, 30 квітня 2013 року, 13 вересня 2013 року.

На виконання вказаного договору позивач придбавав у вищевказаного постачальника товар.

Фактичність отримання товару, визначеного вищевказаним договором та додатками до нього, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (№739496 від 23.11.2011 року, №744164 від 13.12.2011 року, №755968 від 17.02.2012 року, №761315 від 15.03.2012 року, №767879 від 17.04.2012 року, №783123 від 11.07.2012 року, №791621 від 20.08.2012 року, №795233 від 05.09.2012 року), податковими накладними (№40197 від 23.11.2011 року, №40569 від 13.12.2011 року, №41555 від 17.02.2012 року, №41891 від 15.03.2012 року, №42416 від 17.04.2012 року, №43647 від 11.07.2012 року, №44228 від 20.08.2012 року, №44454 від 05.09.2012 року)

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі необхідні реквізити, а тому є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по спірному договору.

Щодо транспортування придбаного товару, суд зазначає наступне.

20 травня 2010 року між позивачем (комітент) та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (комісіонер) був укладений договір комісії №45, відповідно до якого, комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за винагороду продавати кондитерську та іншу харчову продукцію на своєму ринку від свого імені на користь комітента. За виконання послуг з продажу продукції комітент зобов'язався виплатити комісіонерові комісійну винагороду у розмірі 1% від суми продажу в місяць.

Передача продукції на комісію здійснюється по товаросупровідних документах на складі комісіонера. Транспортування здійснюється за рахунок комісіонера, з подальшим відшкодуванням комітентом.

До вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди від 01 червня 2010 року, 31 грудня 2010 року, 04 січня 2011 року.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акти передачі на реалізацію на експорт товарно-матеріальних цінностей (а.с.193-200), відповідно до яких, товар, який отримував позивач відповідно до договору купівлі-продажу №47 від 11.03.2011 року, в той же день на складі ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» передавався на реалізацію комісіонеру, який в свою чергу реалізовував його на експорт, на підтвердження чого позивачем надані копії вантажно-митних декларації, акти виконаних робіт по договору комісії та товарні звіти.

Первинні документи, що підтверджують подальший продаж товару, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підтвердженням фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки позивача, в результаті здійснення операції з купівлі-продажу кондитерських виробів ціна на товар (без ПДВ) була збільшена в середньому на 0,4% та відповідно доля чистого доходу позивача по вищевказаним операціям склала близько 0,4%.

Отже, взаємовідносини між позивачем та контрагентом не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Також суд вважає за потрібне зазначити, що в акті перевірки відповідач зазначає, що в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, позивач відніс до податкового кредиту суми ПДВ по придбаному вище вказаного товару, в зв'язку з тим, що при реалізації товару на експорт ціна придбання не покрила витрат у зв'язку з його придбанням на внутрішньому ринку. Відповідач стверджує, що операції з продажу товарі на експорт мають збитковий характер, оскільки в ціні товару не враховані суми податку на додану вартість, сплачені при його придбанні на внутрішньому ринку. При цьому в обґрунтування факту порушення відповідач посилається на наказ Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, яким затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", щодо включення до первісної вартості запасів суми непрямих податків у зв'язку з придбання запасів, які не відшкодовуються підприємству (п.9).

Суд зазначає, що вказана норма передбачає включення до первісної вартості запасів виключно непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству. При цьому, тим же пунктом Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", визначено що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається, зокрема, з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків.

Відповідно до п.п. 14.1.178. ст.14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Зазначеним розділом Податкового кодексу України передбачено відшкодування податку на додану вартість.

Отже, враховуючи що податок на додану вартість є податком який відшкодовується підприємству, він не підлягає включенню до собівартості та первісної вартості запасів.

Аналогічні норми містить і п. п. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якого не включаються до складу витрат, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Таким чином, в порушення зазначених вище норм законодавства ДПІ у м. Сумах було фактично враховано у складі собівартості товару суми податку на додану вартість, що сплачений постачальнику, що призвело до безпідставного висновку про продаж товару дешевше собівартості.

Виходячи з аналізу перелічених норм законодавства, та згідно до порядку обліку податку на додану вартість, що встановлений Інструкцією Міністерства фінансів України від 01.07.1997 № 141 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість", та нормами Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість не впливають на склад доходів та витрат підприємства.

Отже, суми ПДВ, що сплачені постачальнику в ціні товару не є витратами підприємства.

Щодо посилання відповідача на постанови Верховного суду України від 01 квітня 2008 року у справі №08/91 та від 03 червня 2008 року у справі № 08/121, які відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, є обов'язковими для суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що предметом розгляду судових справ № 08/91 та 08/121 були правовідносини, які регулювались нормами матеріального права, які містились в Законі України «Про податок на додану вартість».

В той же час, актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Кондитероптторг», на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, встановлено порушення пп.14.1.36, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п. 135.1, п. 135.2 ст.135, ст.138, пп. 138.1.1, пп.138.1, п.138.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4. п. 138.10 ст. 138, п. 138.4 ст.138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України.

З наведеного вбачається, що правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі та правовідносини, які були предметом розгляду у справах 08/91 та 08/121 регулюються різними нормативно-правовими актами, а отже і різними нормами матеріального права.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "КОНДИТЕРОПТТОРГ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 05 листопада 2013 року №0001022203 в повному обсязі та №0001012203 частково, а саме: за основним платежем на суму 1296359 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 648179,50 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складено 14 квітня 2014 року