Ухвала суду № 38341875, 23.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1100/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2014 року по справі за позовом Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.01.2014 року № 0000262204 та № 0000252204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з: ТЗОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» за грудень 2010 року, вересень 2011 року, червень 2012 року, ОСОБА_2 за червень, жовтень, вересень, листопад, липень 2011 року, ОСОБА_3 за серпень 2010 року, вересень 2010 року, березень 2011 року, червень 2011 року, ТОВ «Дромбаш-Україна» за липень 2010 року, жовтень 2010 року, ТОВ Підприємство ПМС» за січень 2011 року, ТОВ «Сітітранс» за липень 2010 року, серпень 2010 року, серпень 2011 року, листопад 2011 року, ТОВ «Полі-пром» за травень 2011 року, липень 2011 року, ТОВ «Будінвестсервіс» за липень - грудень 2010 року, ОСОБА_4 за жовтень-листопад 2010 року, ПП «Бел вас» за вересень 2011 року, ТОВ «УБК Будпромінвест» за липень -грудень 2010 року, ТОВ «Гермес» за червень 2011 року, листопад 2011 року, ПП «Троян-СВ» за квітень 2012 року, ПП «СВ-Техно-Онікс» за жовтень - листопад 2010 року, лютий 2011 року, ТОВ «Промислова група ДМФ» за липень 2011 року, ТОВ «Сюіта» за листопад 2011 року, ТОВ «БТС Арон» за серпень 2011 року, ОСОБА_5 за травень 2012 року,, за результатами якої складено акт від 10.01.2014 року № 16/42-10/24249750.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 702 379 грн.; пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 064 710 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 року:

№ 0000262204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 764 269 грн., за основним платежем 2 064 710 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 699 559 грн.;

№ 0000252204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 078 194,5 грн., за основним платежем 2 702 379 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 375 815,5 грн.

Підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, у перевіряємий період, слугували висновки відповідача, що контрагенти позивача не знаходяться за податковою адресою, не мають основних фондів, виробничих, складських приміщень, транспортних засобів тощо; основними постачальниками контрагентів є підприємства з ознаками фіктивності, які не здійснюють господарської діяльності та фактично не мають умов її ведення, що підтверджено актами перевірок, актами про неможливість проведення зустрічних звірок, довідками про проведення зустрічних звірок, складеними податковими інспекціями за місцем обліку цих платників податків.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що зазначені твердження апелянта щодо господарських відносин позивача з контрагентами не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є помилковими, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було проведено ряд господарських операцій, за такими договорами:

1. Договори поставки з:

- ТЗОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» на поставку шпал дерев'яних І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009, шпал дерев'яних ІІ тип ДСТУ ГОСТ 78-2009; поставку брусу дерев'яного під стрілочни переводи М1/9 ДСТУ ГОСТ 8816-2009 та брус дерев'яний під стрілочні переводи М 1/11 ДСТУ ГОСТ 8816-2009; поставку шпал дерев'яних І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009, шпал дерев'яних ІІ тип ДСТУ ГОСТ 78-2009; поставку масла кам'яновугільного;

- ТОВ «Промислова група ДФМ» на поставку запасних частин для а/м; распредвал, шатун;

- ТОВ «Сюіта» на поставку дизельного палива;

- ТОВ «БТС Арон» на поставку запчастин для а/м;

- ФОП ОСОБА_5 на поставку кабеля, наконечник медичний, контактор, металорукав, провод;

- ОСОБА_2 на поставку ступиці заднього мосту до самоскиду БіЛАЗ-7523; поставку редуктора та картера заднього мосту до самоскиду БіЛАЗ-7523; поставку переднього моста права в зборі вісь передня до самоскиду БіЛАЗ-7523; поставку запасних частин та комплектуючих до бурового верстату СБШ-250;

- ФОП ОСОБА_3 на поставку масла для просочування древесини;

- ТОВ «Дромбаш-Україна» на поставку запасних частин до дробарок згідно з переліком;

- ТОВ «Підприємство ПМС» на поставку шпал дерев'яних І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009, шпал дерев'яних ІІ тип ДСТУ ГОСТ 78-2009;

- ТОВ «Сіті транс» на поставка бурового інструменту до станків СБУ-100;

- ТОВ «Полі-Пром» на поставку електродів;

- ФОП ОСОБА_4 на поставку запчастин; на поставку до стріли ЕКГ 1080.05.00;

- ПП «СВ-Техно-Онікс» на поставку запасних частин до екскаватора ЕКГ-5; на поставку запасних частин, відповідно до узгоджених замовлень;

2. Договори виконання робіт з :

- ОСОБА_2 по капітальному ремонту моста автомобіля БіЛАЗ-7523; по капітальному ремонту тепловозу ТГК-2; по капітального ремонту ходової частини екскаватора ЕКГ-5.1;

- ТОВ «Гермес» по навантаженню гірничої маси в обсязі 16 тис. куб м. на Атабаському кар'єроуправлінні; по навантаженню розкривних порід на Атабаському кар'єроуправлінні;

3. Договори підряду з:

- ТОВ «Будінвестсервіс» по ремонту Д-160; по ремонту ГМП; по ремонту ЯМЗ-240; по ремонту лебедки ОКГ-5;

- ПП «Белвас» по ремонту ремонту крана автомобільного КС-5473; на виконання робіт в обсязі 350 мотогодин краном автомобільним КС-3575;

- ПП «СВ-Техно-Онікс» по ремонту коробки 1К62 та двигуна 75кВт 1500 об/хв. тип 4а; з ремонту стартера;

4. Договори купівлі - продажу з ТОВ «Будінвестсервіс» на поставку запчастин; на поставку вугілля марки ДГР-0-200.

На підтвердження виконання договорів поставки матеріали справи містять копії таких документів: рахунки - фактури, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні.

Факт виконання зобов'язань за договорами підряду підтверджується: рахунками-фактурами, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, специфікаціями.

Реалізація договорів виконання робіт підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, довідками складського обліку матеріалів, актами виконаних робіт, видатковими накладними.

Матеріалами справи підтверджується оплата наданих послуг та виконаних робіт згідно вищевказаних договорів.

Крім того, ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», ТОВ «Полі-Пром», ТОВ «Дробмаш-Україна», ТОВ «Сітітранс» поставлені на центральний склад відокремленого структурного підрозділу позивача - Знам'янське кар'єроуправління наступні ТМЦ наступні матеріали: електроди, ролики транспортерні, сталь листова, сталь кругла, плити дроблення, автошини, кабель, підшипники, сітка рифлена, канат сталевий, швелер, броня ребра, стрічка та ін. З центрального складу дані ТМЦ видаються за потреби іншим відокремленим структурним підрозділам ДП «УПП УЗ». Дані обставини підтверджуються: картками складського обліку матеріалів; видатковими накладними/накладними про переміщення ТМЦ з центрального складу Знам'янське кар'єроуправління на інші кар'єроуправління; картками рахунків центрального складу.

В підтвердженням використання поставлених ТМЦ кар'єроуправліннями позивачем до матеріалів справи останнім надано наступні документи: акти про отримання ТМЦ з центрального складу; акти про використання/витрати матеріалів, запасних частин та інших ТМЦ; акти про списання; акти про виявлення дефектів устаткування; акти про виявлені дефекти.

Необхідно також зазначити, що поставлені матеріали ТЗОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» були використані позивачем в своїй господарській діяльності, а саме: бруси перевідні на відокремлений структурний підрозділ позивача Новомосковський шпало - просочувальний завод, де вони просочені маслом кам'яновугільним та кріплені металевими шпильками, після чого відвантажуються для потреб залізниць України. Дані обставини підтверджуються: рахунками-фактурами ДП «УПП УЗ», виставлені залізницям; залізничними накладними про відвантаження просочених та кріплених брусів залізницям; відповідними специфікаціями.

ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ Підприємство «ПМС» поставлені шпали дерев'яні вантажоодержувач ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (між ДП «УТЛІ УЗ» та даним підприємством укладені договори на виконання робіт по просоченню та кріпленню), де вони просочені маслом кам'яновугільним та кріплені металевими шпильками, після чого відвантажуються для потреб залізниць України.

Викладені факти підтверджують наступні документи: рахунки-фактури ДП «УПП УЗ», виставлені залізницям; рахунки-фактури ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод», виставлені ДП «УПП УЗ» за просочення та кріплення металевими шпильками; акти виконаних робіт між ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та ДП «УПП УЗ»; залізничні накладні про відвантаження просочених та кріплених шпал залізницям.

Також, контрагентами ПП «СВ-Техно-Онікс», ТОВ «Будінвестсервіс», ФОП ОСОБА_5, було поставлено відокремленим структурним підрозділам позивача товарно - матеріальні цінності, що підтверджується: актами про те, що матеріали та запчастини використані на виробництво, поточне утримання, експлуатацію та ремонт обладнання, автомобілів, виробничих приміщень; акти про виявлені дефекти устаткування; акти дефектовки; акти про списання будівельних матеріалів структурними підрозділами кар'єроуправлінь.

ТОВ «Гермес» виконано роботи по навантаженню гірничої маси екскаватором, що підтверджується Щоденними відомостями по Адабаському кар'єроуправлінню, зокрема, у графі «Гірничий цех» містяться записи «Навантаження гірничої маси».

Кар'єроуправліннями позивча здійснювалося відвантаження щебеневої продукції на користь ТОВ «Будінвестсервіс», ТОВ «БТС Арон». Між даними підприємствами та кар'єроуправліннями були проведені зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджує здійснення оплати фактично поставленої контрагентами продукції. Крім того, надані послуги підтверджуються документами про відвантаження щебеневої продукції (заявки на відвантаження, залізничні квитанції, рахунки, накладні); картками рахунків, в яких містяться відомості про взаємозалік.

Оскільки перевірка позивача проводилася як за окремі місяці 2010, 2011, 2012 років, то застосуванню підлягає Податковий кодекс України (починаючи з 01.01.2011 року) та за5конодавстов, що діяло до 0101.2011 року.

Пунктом 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. вищезгаданого Закону, до складу валових витрат включається суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзац 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість»)

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу приписів пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (абзац 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту та податку на прибуток, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для формування податкового кредиту та податку на прибуток, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Також, в обґрунтування законності спірних податкових повідомлень-рішень апелянт посилається на висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки відносно контрагентів позивача, зокрема, щодо відсутності первинної документації, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, складських приміщень, тощо.

В даному випадку, апеляційна інстанція не може не зауважити, що апелянтом було залишено поза увагою той факт, що в зазначених вище актах зустрічної звірки предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом передчасно.

Не надано також добутих, у визначений процесуальним законодавством спосіб, доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угоди не визнані недійсними судами, а також позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Зазначена позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.04.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.