Постанова № 38340629, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/148/14 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Мельниківський тваринницький комплекс» про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» Мельниківський тваринницький комплекс» борг на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на загальну суму 2177, 94 грн. по Списку № 2 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на розрахунковий рахунок р/р 25603301201855 в обласному управлінні Ощадбанку МФО 354507 код 37930126.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» Мельниківський тваринницький комплекс» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстроване 20.12.2005 за ідентифікаційним кодом 33978709 (а.с. 9-10).

Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відповідач зареєстрований як платник страхових внесків по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню до Пенсійного фонду України.

Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області проводить виплату пенсії пенсіонерам, які набули стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1 та Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад, показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад, показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16.01.2003 № 36.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем виставлялась відповідачу вимога про погашення заборгованості, відповідно до якої у відповідача утворилась заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а саме ОСОБА_2, якій було призначено пенсію як жінці, яка працювала у сільськогосподарському виробництві і виховала п'ять дітей до 14-річного віку відповідно до пункту «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою (а.с. 20).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що законодавство України по різному регулює правовідносини у даній сфері, а саме п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що джерелом відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є суб'єкт господарювання, який використовує найману працю, а відповідно до абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає - таким джерелом виступає Державний бюджет України, а тому враховуючи колізію правових норм застосуванню підлягають положення Закону, який прийнятий пізніше у часі, а саме Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що дії відповідача не відповідають вимогам законодавства, оскільки останній зобов'язаний відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі ст. 1 вказаного Закону - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Однак, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пп. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1.

Відповідно до п. 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів звертає увагу, що аналіз вищезазначених правових норм дає підстави прийти до висновку, що саме на відповідача покладається обов'язок відшкодування управлінню Пенсійного фонду України фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій підприємства до набуття права на пенсію за віком відповідно Закону, призначених на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.04.2011 № К-25361/10.

Статтями 14, 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Оскільки, ОСОБА_2 отримує пільгову пенсію як жінка, яка працювала на сільськогосподарському виробництві і виховала п'ять дітей до 14-річного віку відповідно до пункту «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з грудня 2013 року та з 2014 року. (а.с. 5-6), то товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» Мельниківський тваринницький комплекс» протиправно не здійснювало відрахування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, з огляду на те, що згідно абз. 3 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 1, 2 ст. 1 цього Закону (до таких платників належить відповідач), є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зокрема, особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв. робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України). Абзацом третім п. 1 ст. 4 цього Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється ставка збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 ст.2 цього Закону.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що суд 1 інстанції помилково визначає, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій мають компенсовуватися за рахунок коштів Державного бюджету України враховуючи наступне.

В абзаці 5 підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на який посилається суд першої інстанції визначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 01.01.2005 за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2005 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що дана норма Закону не регулює порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, оскільки, як вбачається з її змісту, вона безпосередньо регулює відносини щодо виплати пенсій зазначеним у ній категоріям осіб.

Більш того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку» визначено, що пенсії, призначені відповідно до пунктів «в» - «є» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплачуватимуться з 01.01.2006 за рахунок коштів Державного бюджету України, але зазначена норма Закону не розповсюджується на дані правовідносини, оскільки, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 33) ТОВ «Агрофірма Мельниківський тваринницький комплекс» не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а перебуває на загальній системі оподаткування, а тому відповідно до вимог абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав належні докази, що спростовують правомірність оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02. 2014 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» Мельниківський тваринницький комплекс» борг на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на загальну суму 2177, 94 грн. по Списку № 2 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на розрахунковий рахунок р/р 25603301201855 в Обласному управлінні Ощадбанку МФО 354507 код 37930126.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.