Ухвала суду № 38340599, 16.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18284/13-а (у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо складання акту від 21.06.2013 №198/2220/35199148 та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0002872220/824,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2013 року № 0002872220/824.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» з питань взаємовідносин з приватним підприємством «Капітал Арго» за період з 01.03.2013 по 31.03.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» підпункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 128 640,37 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві складено акт від 21.06.2013 №198/2220/35199148 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0002872220/824, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 192 960,56 грн., у тому числі: 128 640,37 грн. - основний платіж, 64 320,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 21.06.2013 №198/2220/35199148 вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та приватним підприємством «Капітал Арго» за договором від 02.03.2013 №12.

Так, між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (замовник) та приватним підприємством «Капітал Арго» (виконавець) було укладено договір від 02.03.2013 №12, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт, визначених пунктом 3.4 цього договору, а замовник приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Так, згідно пункту 3.4 договору від 02.03.2013 №12 виконавець зобов'язується своїми силами та із залученням третіх осіб виконувати роботи в об'ємі, передбаченому договором, а саме:

а) придбати конверти згідно умов додатку №1 до цього договору;

б) здійснити роботи по нанесенню персоніфікованих даних на листи;

в) виконувати пакування матеріалів у конверти та роботи по підготовці конвертів до розповсюдження у присутності відповідних співробітників замовника;

г) виконувати комплекс послуг по доставці матеріалів.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії укладеного договору від 02.03.2013 №12; додатку №1 до договору; актів приймання-передачі надання послуг від 04.03.2013 №1, від 05.03.2013 №2, від 06.03.2013 №3, від 11.03.2013 №4, від 13.03.2013 №5, від 15.03.2013 №6, від 19.03.2013 №7, від 22.03.2013 №8, від 25.03.2013 №9, від 26.03.2013 №10, від 27.03.2013 №11, від 28.03.2013 №12, від 29.03.2013 №13; звітів про виконану роботу від 04.03.2013, від 05.03.2013, від 06.03.2013, від 11.03.2013, від 13.03.2013, від 15.03.2013, від 19.03.2013, від 22.03.2013, від 25.03.2013, від 26.03.2013, від 27.03.2013, від 28.03.2013, від 29.03.2013; податкових накладних від 04.03.2013 №33, 05.03.2013 №44, від 06.03.2013 №54, від 11.03.2013 №98, 13.03.2013 №118, від 15.03.2013 №136, від 19.03.2013 №177, від 22.03.2013 №207, від 25.03.2013 №222, від 26.03.2013 №232, від 27.03.2013 №249, від 28.03.2013 №268, від 29.03.2013 №283; виписки з банківського рахунку; реєстри поштової кореспонденції.

У свою чергу, відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ПП «Капітал Арго», вказано на акт ДПІ в Оболонському районі міста Києва ДПС від 13.06.2013 №37/22-6/37688406 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Капітал Арго» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Юридична Група «Ел Сі Еф», ТОВ «Фаворит Пак», ТОВ «Золотий грааль», ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» за період з 01.03.2013 по 30.04.2013.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що під час перевірки ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Капітал Арго». Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

З огляду на встановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Вівдиченко Т.Р.