Ухвала суду № 38340571, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/885/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішень та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Лабораторні прилади та технології» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 83 від 16.01.2013 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу, та висновків відповідача, зроблених за результатами проведеної перевірки, а також визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001382220, № 0001352220 від 18.02.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 18 по 24 січня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 386/22-222-36657508 від 31.01.2013 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) та податку на прибуток по взаємовідносинах із приватним підприємством «Матрікс» (також далі за текстом -ПП «Матрікс») з листопада 2009 року по листопад 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема:

занижено податок на прибуток у загальному розмірі 252261,00 грн., у тому числі за: І квартал 2012 року - 70117,00 грн.; І півріччя 2012 року - 182144,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України далі за текстом - ПК України);

занижено ПДВ у загальному розмірі 240249,00 грн., у тому числі за: січень 2012 року -11477,00 грн.; березень 2012 року - 55302,00 грн.; квітень 2012 року - 164743,00 грн.; травень 2012 року - 8727,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.8 ст. 201 ПК України.

Перевірку проведено на підставі оскаржуваного наказу, копію якого вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки.

На підставі акту перевірки, 18.02.2013 відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0001352220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 252261,00 грн. за основним платежем та у розмірі 126131,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001382220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 240249,00 грн. за основним платежем та у розмірі 120125,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями (штрафами).

Виходячи з правового аналізу підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 ПК України та беручи до уваги постанову Вищого адміністративного суду України від 26.04.2012 у справі № К-20872/08-С колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження представників позивача про безпідставність оформлення відповідачем оскаржуваного наказу та, як наслідок, протиправне проведення на його підставі перевірки позивача є невмотивованими, оскільки у ході судового розгляду справи з'ясовано, що перевірку позивача призначено у зв'язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит відповідача, факт ненадання яких представниками позивача не заперечувався.

Згідно письмового запиту № 16931/10/22-211 від 18.12.2012 відповідач просив позивача протягом десяти днів із дня, що настає за днем надходження запиту на адресу позивача, надати відповідачу пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин позивача із ПП «Матрікс» з листопада 2009 року по листопад 2012 року. Однак, необхідних дій позивачем не вчинено.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у запиті міститься перелік інформації, яку відповідач просив надати. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу, як також з'ясовано у ході судового розгляду справи в суді першої інстанції та підтверджується поясненнями представника відповідача, стали відповідні акти про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Матрікс».

Наведені обставині та зміст п. 73.3 ст. 73 ПК України є підтвердженням правомірності призначення та проведення перевірки позивача. Оскаржуваний наказ, відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки.

В силу п. 86.7 ст. 86 ПК України, вважаючи викладені в акті перевірки висновки протиправними, позивач мав право подати відповідачу свої заперечення.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, які б свідчили про реальність господарських операцій між ним та ПП «Матрікс». Зокрема, не надано сертифікатів якості товару, товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів, підтверджуючих спосіб транспортування товару, а також не надано реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Під час проведення перевірки відповідачем враховано факт наявності актів від 21 червня 2012 року № 1463/22-222-31989368, від 03 серпня 2012 року № 2110/22-222-31989368 та від 17 серпня 2012 року № 2520/22-222-31989368 про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Матрікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за січень, березень-травень 2012 року, зі змісту яких вбачається, що зустрічні звірки неможливо провести у зв'язку з незнаходженням ПП «Матрікс» за юридичною адресою.

Судом першої інстанції встановлено, що на час судового розгляду справив суді першої інстанції ПП «Матрікс» перебував у стані припинення підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2012 між позивачем та ПП «Матрікс» укладено договір поставки № 7, за умовами якого ПП «Матрікс» зобов'язалось поставити та передати позивачу товар, а позивач - прийняти та оплатити його.

У матеріалах справи наявні копії розрахунків на оплату за договором поставки, актів надання послуг, виписок по рахунках, видаткових та податкових накладних, виписаних ПП «Матрікс», витягів з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також витягів з Єдиного реєстру податкових накладних.

Разом із тим, позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів, якими підтверджується спосіб транспортування товару, та квитанцій, які є підтвердженням прийняття податкових накладних, тобто їх реєстрації.

У відповідності до підпунктів 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 ПК України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановленого Кабінетом Міністрів України, листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 (06.05.2011) № 742/11/13-11 витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно постанови Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10 наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що платник податків має право сформувати валові витрати та податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції доводи апелянта про надання ним достатніх доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій щодо покупки товарів у ПП «Матікс» та їх подальшої реалізації контрагентам.

Однак, на вимогу ст. 71 КАС України позивачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано необхідних первинних документів, у зв'язку з чим колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про фактичне не здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Матрікс».

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність викладених в акті перевірки висновків відповідача щодо заниження позивачем сум податку на прибуток і ПДВ та, як наслідок, правомірність оскаржуваних рішень.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторні прилади та технології» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 08.04.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.