Постанова № 38340484, 23.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1018/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2014 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 3 195,56 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач в період перебування на обліку в Кременчуцькому МРЦЗ працювала за цивільно-правовим договором у Кременчуцькому національному університеті імені М. Остроградського, а тому нею незаконно отримано допомогу на випадок безробіття в сумі 3 195,56 грн.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надавши клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суду не повідомив, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 15 квітня 2014 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі заяви відповідача та згідно статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 803-XII) ОСОБА_1 зареєстрована у Кременчуцькому МРЦЗ як шукаюча роботу.

У поданій заяві відповідач зазначив, що не має постійного або тимчасового заробітку в тому числі за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не є членом особистого селянського господарства, не є фермером або членом сім'ї фермера, що бере участь у виробництві, не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно та не отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Відповідачу надано статус безробітного та в порядку підпунктів 1,3,4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пункту 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, призначено допомогу по безробіттю.

Статтею 2 Закону № 803-XII встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

За змістом частини третьої статті 1 цього ж Закону до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, і працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Частиною другою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року №1533-ІІІ (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №1533-ІІІ) передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1 (надалі - Порядок), визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до положень пунктів 2-5 зазначеного Порядку, розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

Судом встановлено, що за результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідачу встановлено, що ОСОБА_1 на дату реєстрації в Кременчуцькому МРЦЗ працювала за цивільно-правовим договором від 01.03.2012 у Кременчуцькому національному університеті імені М. Остроградського. За результатами перевірки складено відповідний акт № 184 від 26.12.2013.

30.12.2013 позивачем винесено наказ № 607 "Про повернення допомоги по безробіттю".

30.12.2013 Кременчуцьким МРЦЗ направлено відповідачу претензію за вих. №6243 щодо відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 3 195,56 грн.

Копія акту перевірки та претензія про повернення надмірно виплаченої допомоги були отримані відповідачем 17.01.2014 про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв'язку з чим твердження відповідача про порушення позивачем Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним є безпідставними.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Під час перебування на обліку у центрі зайнятості відповідач не повідомив Кременчуцький МРЦЗ про те, що на дату реєстрації в центрі зайнятості він працював за цивільно-правовим договором у Кременчуцькому національному університеті імені М. Остроградського.

Факт перебування відповідача у трудових відносинах з Кременчуцьким національним університетом імені М. Остроградського підтверджується цивільно-правовим договором від 01.03.2012 та актом здачі-виконаних робіт від 21.03.2012.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1533-ІІІ, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону №1533-ІІІ функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Статтею 39 цього ж Закону встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (р/р 37175165303202, банк ГУДК у Полтавській області, одержувач Кременчуцькій МРЦЗ, МФО 831019, ЗКПО 22548262) кошти у розмірі 3195,56 грн. (три тисячі сто дев'яносто п'ять гривень 56 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко