Постанова № 38340390, 10.04.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 р. справа № 818/662/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Мамонтової К.В.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - Петренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/662/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2013р.: №0014671701/18716 про збільшення суми грошового зобов»язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 22500грн., в т. ч. 18000грн. - за основним платежем та 4500грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0014681701/18714 про збільшення суми грошового зобов»язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 50293,75грн., в т.ч. 40235грн. - за основним платежем та 10058,75грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002052240, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4080грн. Також позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу /недоїмки/ №18718 від 22.11.2013р. в сумі 41640грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач дійшов хибних висновків про нібито завищення витрат ФОП ОСОБА_4 на суму одержаних послуг з оренди приміщень, які були надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, з тих підстав, що вказані підприємці сплачували єдиний податок, а також по взаємовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з оренди приміщення та розрахунки за дані послуги, що призвело до заниження чистого доходу на суму 120 000грн. та до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 18000грн. На думку позивача, під час перевірки податковій інспекції надавалися всі необхідні документи. В акті перевірки зазначено, що причиною донарахування податку на додану вартість стало не повне включення ФОП ОСОБА_4 до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість обсягів реалізованого товару. Так, перевіркою встановлено, що позивачем не було використано у господарській діяльності, тобто не проведено реалізацію товарно-матеріальних цінностей (лікеро-горілчаних та тютюнових виробів) на суму 201175,88 грн. Проте, такий висновок податкового органу зроблений без проведення інвентаризації. Крім того, в акті перевірки зазначається про те, що ФОП ОСОБА_4 не забезпечила зберігання контрольних стрічок та фіскальних звітних чеків до реєстраторів розрахункових операцій. Але, на думку позивача, податковим органом безпідставно застосовано штраф за кожне порушення окремо, а необхідно було один штраф за виявлені порушення.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що в результаті проведеної документальної виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_4 встановлено порушення: пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.9, 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 18000грн.; пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40 235грн.; пунктів 9, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків та контрольних стрічок. Причиною заниження податку на доходи фізичних осіб стало завищення задекларованих ФОП ОСОБА_4 витрат на загальну суму 120000 грн., з одержаних послуг по оренді приміщень, які були надані фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки останні сплачували єдиний податок, а також відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з оренди приміщення та розрахунки за дані послуги з ФОП ОСОБА_6 Як наслідок, ФОП ОСОБА_4 у перевіреному періоді занижено чистий дохід на загальну суму 120 000грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 18 000грн. (120000x15%). Причиною донарахування податку на додану вартість стало не повне включення ФОП ОСОБА_4 до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість обсягів реалізованого товару. Так, з урахуванням наданих до перевірки первинних документів та пояснення ФОП ОСОБА_4, встановлено заниження обсягів товару, що відсутні на залишках товарно - матеріальних цінностей станом на 31.12.2012р., на загальну суму 201175,88 грн. (без податку на додану вартість). Перевіркою встановлено, що платником не було використано у господарській діяльності, тобто не проведено реалізацію товарно-матеріальних цінностей (лікеро-горілчаних та тютюнових виробів) на суму 201 175,88 грн. Інвентаризація залишків ТМЦ у ході перевірки не проводилася, у зв'язку з припиненням платником власної діяльності. Відповідно до пояснень, наданих ФОП ОСОБА_4, залишки ТМЦ станом на 29.10.2013 р. відсутні. Крім цього, перевіркою встановлено, що для здійснення підприємницької діяльності (роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами) ФОП ОСОБА_4 використовувалися реєстратори розрахункових операцій: MINI МР-55В, заводський №00001883, фіскальний №1819007412, дата реєстрації 12 червня 2008 року і MINI МР-55В, заводський №00001887, фіскальний №1819007422, дата реєстрації 18 червня 2008 року. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не забезпечила зберігання контрольних стрічок та фіскальних звітних чеків до реєстраторів розрахункових операцій, у зв»язку з чим до позивача були застосовані штрафні санкції.

Представники позивача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Петренко О.М. позов не визнала з підстав викладених у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області проведено документальну виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 5 листопада 2013 року №1619/18-19-17-01/17/2569320063/44, (а.с.43-69).

Згідно висновків акту, встановлені порушення: пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.9, 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 18000грн.; пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40 235грн.; пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов»язкове державне соціальне страхування», що призвело до його заниження у сумі 41640грн.; пунктів 9, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків та контрольних стрічок.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.11.2013р.: №0014671701/18716 про збільшення суми грошового зобов»язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 22500 грн., в т. ч. 18000 грн. - за основним платежем та 4500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0014681701/18714 про збільшення суми грошового зобов»язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 50293,75 грн., в т.ч. 40235 грн. - за основним платежем та 10058,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002052240, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4080грн. Крім того, на адресу позивача направлена вимога про сплату боргу /недоїмки/ №18718 від 22.11.2013 р. в сумі 41640 грн. (а.с.7-10).

Як зазначено в акті перевірки, причиною заниження податку на доходи фізичних осіб стало завищення задекларованих ФОП ОСОБА_4 витрат на загальну суму 120000 грн. з одержаних послуг по оренді приміщень, які були надані фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки останні сплачували єдиний податок, а також відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з оренди приміщення та розрахунки за дані послуги з ФОП ОСОБА_6 Як наслідок, ФОП ОСОБА_4 занижено чистий дохід на загальну суму 120000 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 18 000 грн. (120000 x 15%).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу України.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України (діючого до 01.01.2012р.) встановлено, що у 2011 році не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Перевіркою встановлено завищення витрат ФОП ОСОБА_4 на суму одержаних послуг з оренди приміщень, які були надані у 2011 році фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на суму 60000 грн. і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 у 2011 р. на суму 30 000грн., у 2012 р. на суму 30000 грн.

Завищення витрат за 2011 рік пояснюється тим, що ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 у 2011 році сплачували єдиний податок, а тому позивач, у відповідності до вимог діючого станом на 2011 рік підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, не мав права відносити плату за оренду приміщень у вказаних підприємців до валових витрат.

Крім того, перевіркою встановлено, що по взаємовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 відсутні первинні бухгалтерські документи за 2011-2012 роки, які підтверджують здійснення господарських операцій з оренди приміщення та розрахунки за дані послуги (акти виконаних робіт, банківські виписки).

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій і не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 стаття 177 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про заниження позивачем чистого доходу на загальну суму 120000грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 18000грн. (120000 x 15%).

Причиною донарахування податку на додану вартість стало не повне включення ФОП ОСОБА_4 до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість обсягів реалізованого товару. З урахуванням наданих до перевірки первинних документів та пояснення ФОП ОСОБА_4, встановлено заниження обсягів товару, що відсутні на залишках товарно - матеріальних цінностей станом на 31.12.2012 р., на загальну суму 201175,88 грн. (без податку на додану вартість). Перевіркою встановлено, що платником не було використано у господарській діяльності, тобто не проведено реалізацію товарно-матеріальних цінностей (лікеро-горілчаних та тютюнових виробів) на суму 201175,88 грн.

Так, позивачем було придбано і відповідно включено до складу податкового кредиту вартість лікеро-горілчаних та тютюнових виробів у сумі 774765 грн. - обсяги придбання, податковий кредит - 154953 грн. за 2011 рік; за 2012 рік обсяги придбання у сумі 775530 грн., податковий кредит - 15510 грн. При цьому вартість реалізованих ТМЦ становить у 2011 році 597993 грн., у 2012 році - 604577 грн.

Отже, повинні були збільшитися залишки ТМЦ у 2011 році на 176772 грн. (774765 - 597993), у 2012 році на 170953 грн. ( 775530 - 604577).

Сума залишків станом на 01.01.2011р. складала 54770,88 грн.

Згідно наданої позивачем довідки, сума залишків станом на 31.12.2012р. становила 201320грн. Інвентаризація залишків ТМЦ не проводилася у зв»язку з припиненням підприємцем своєї діяльності.

У відповідності до пояснень ФОП ОСОБА_4, залишки станом на 29.10.2013р. відсутні.

Таким чином, обсяги придбання ТМЦ, що не вплинули на збільшення залишків та не приймали участі у господарських операціях (реалізації ТМЦ) становлять 201175,88 грн. (176772+ 170953 - (201320 - 54770,88).

Іншими словами, згідно облікових даних позивача, ним було реалізовано товару у більших обсягах, ніж придбано.

Сума ПДВ від придбання даних ТМЦ, що була включена до складу податкового кредиту становить 40235,18грн. (20% від 201175,88грн.).

У зв»язку з відсутністю ТМЦ на залишках, позивач повинен був нарахувати податкове зобов»язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням викладеного, відбулося заниження задекларованої суми податкового зобов»язання за грудень 2012 року в сумі 40235грн.

Перевіркою встановлено, що для здійснення підприємницької діяльності (роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами) ФОП ОСОБА_4 використовувалися реєстратори розрахункових операцій: MINI МР-55В, заводський №00001883, фіскальний №1819007412, дата реєстрації 12 червня 2008 року і MINI МР-55В, заводський №00001887, фіскальний №1819007422, дата реєстрації 18 червня 2008 року.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 вказаного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки та забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно пункту 10 статті 3 Закону суб'єкти господарювання зобов'язані друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 5 статті 17 Закону визначено, що у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не забезпечила зберігання контрольних стрічок та фіскальних звітних чеків до реєстраторів розрахункових операцій: MINI МР-55В, заводський №00001883, фіскальний №1819007412, дата реєстрації 12 червня 2008 року (включає чотири книги обліку розрахункових операцій №1819007412р5 від 17 листопада 2010 року, №1819007412р6 від 7 червня 2011 року, №1819007412р7 від 16 листопада 2011року, №1819007412р8 від 21 травня 2012 року), MINI МР-55В, заводський №00001887 фіскальний №1819007422, дата реєстрації 18 червня 2008 року (включає чотири книги обліку розрахункових операцій №1819007422р6 від 13 грудня 2010 року, №1819007412р7 віл 7 червня 2011 року, №1819007412р8 від 20 грудня 2011 року, №1819007412р9 від 21 травня 2012 року).

Тому до позивача були застосовані штрафні санкції за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання по 4-х КОРО до кожного з 2-х РРО (340грн. х 4) + (340грн. х 4), а також за незабезпечення зберігання контрольних стрічок до 2-х РРО по 4-х КОРО до кожного з РРО (170грн. х 4) + (170грн. х 4) (розрахунок на а.с.70).

Також в акті перевірки зазначається про порушення позивачем вимог пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов»язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464), що призвело до його заниження в сумі 41640грн., у зв»язку з чим позивачу була направлена вимога про сплату боргу /недоїмки/ від 22.11.2013 року №18718.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 3 статті 7 вказаного Закону визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

За приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону № 2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п.11 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону. встановлюється у розмірі 34, 7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно п.2 ст.9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування. (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Перевіркою встановлено заниження єдиного внеску з сум доходу фізичної особи підприємця, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 %, на суму 41460 грн.

Вказане заниження єдиного внеску відбулося у зв»язку з тим, що ФОП ОСОБА_4 було завищено витрати, що призвело до невірного визначення суми чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок.

Так, сума чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, була занижена позивачем на 120000 грн.

Тому позивачу обґрунтовано нараховано суму єдиного внеску у розмірі 41460 грн. (34,7% від 120000 грн.).

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 22.11.2013 року: №0014671701/18716, №0014681701/18714, №0002052240 та вимогу про сплату боргу /недоїмки/ від 22.11.2013р. №18718.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 22.11.2013 року: №0014671701/18716, №0014681701/18714, №0002052240 та вимогу про сплату боргу /недоїмки/ від 22.11.2013 року №18718 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови виготовлений 14 квітня 2014 року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар