Постанова № 38340386, 27.02.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2014 р. Житомир справа № 806/39/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернова Г.В. ,

з участю секретаря - Халімончук С.С.

представника позивача Полохіної Т.М.,

представника відповідача Савицької І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконті" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2013 р. №0002792201 та №0002782201,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирськіц області від 26.12.2013 року № 0002792201 про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 409532 грн та № 0002782201 - в розмірі 396131грн. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що Житомирською ОДПІ було складено акт виїзної перевірки від 06.12.2013 року, на підставі якого винесено вказані податкові повідомлення-рішення. Однак, позивач вважає, що висновки акту не грунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки для перевірки підприємством були надані всі належним чином оформлені документи, які підтверджують реальність товарних операцій та здійснення їх в межах господарської діяльності позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовільнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила, що податкові повідомлення-рішення винесено з врахуванням норм чинного законодавства, а тому немає підстав для іх скасування.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, якими даказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню враховуючи наступне.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Житомирської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29.12.2013 р. за № 0002792201 (а.с. 61) та № 0002782201 (а.с. 62) суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно із ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст.41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Статтею 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 11.11.2013 р. № 862, № 863, № 864. від 12.11.2013 р. № 881. від 13.11.2013 р. № 903 виданих Житомирською ОДПІ. інспекторами контролюючого органу згідно із п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, ст. 81 ПК України та на підставі наказів начальника Житомирської ОДПІ від 29.10.2013 р. № 1026, від 11.11.2013 р. № 1161 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Марконті" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., перевірка дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

У ході здійснення перевірки контролюючим органом було зроблено висновок та складено акт від 06.12.2013 р. за № 3671/22-01/36269783 (а.с.17-60) про порушення товариством зокрема вимог:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 264087,00 грн., в тому числі по періодам:

2012 рік - 264087,00 грн.;

- п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 273021,00 грн.в тому числі: за лютий-грудень 2012року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 26.12.2013 року :

- № 0002792201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 409532,00 грн., в тому числі 270321,00 грн. основний платіж, 136511,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0002782201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 396131,00 грн., в тому числі 264087,00 грн. основний платіж 132044,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013року № 0002792201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 409532грн. судом встановлено наступне:

На думку податкового органу в порушення п.198.3,п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підприємство віднесло до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних сировини та товарів від постачальників, по яким не було доведено їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Так, в акті перевірки ( а.с. 21акту) зазначено, що ТОВ " Медіа-Трейд" відповідно до договору поставки від 09.12.2010року № ДГ - 0000097 було отримано комп"ютерну техніку та комплектуючі на загальну суму 63096,12грн. в т.ч. ПДВ 10516,02грн. відповідно до податкових накладних. Перевіркою встановлено, що отримані видаткові накладні на придбання ТМЦ від ТОВ "Медіа-Трейд" оформлені з порушенням - не містять реквізитів, обов"язковість заповнення яких передбачено чинним законодавством, а саме: не розшифровано підписи та не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, тобто не можливо ідентифікувати даних осіб та визначити чи є вони працівниками підприємства. Крім того, ТОВ " Марконті" не надано для перевірки документи щодо підтвердження доставки даних товарів, ( товарно-транспортних накладних, шляхових листів).

З даним висновком податкового органу суд не погоджується оскільки в судовому засіданні було встановлено, що на підставі усної домовленості позивач придбавав у ТОВ "Медіа - трейд" товарно матеріальні цінності, а саме компьютерну техніку ( тюнери, модулі пам"яті, клавіатури та ін.)

На підтвердження виконання зобов"язань позивачем надано до матеріалів справи: картки рахунку по контрагенту ТОВ "Медіа-Трейд" №6852, які підтверджують бухгалтерський облік придбання та оплати за придбання ТМЦ ( а.с. 69-85)., податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення (а.с.86-142).

Крім того, на підтвердження факту використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності підприємством надано акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення ) основних засобів, акти списання та картки обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів(а.с. 149-171).

Разом з тим в судовому засіданні були досліджені витяги з журналу реєстрації доручень (а.с. 143-148) з яких вбачається що за перевіряємий період підприємством надавалися доручення на отримання у ТОВ "Медіа Трейд" товарно матеріальних цінностей працівникам ТОВ "Марконті", а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Що стосується контрагента ПП "ВТК Лукас" судом встановлено наступне:

В акті перевірки ( а.с. 22 акту) зазначено, що ПП " ВТК Лукас" відповідно до договору поставки було отримано кондитерські вироби на загальну суму 1509064,8грн., в т.ч. ПДВ 251510,81грн. відповідно до поданих накладних.

Перевіркою встановлено, що отримані видаткові накладні на придбання ТМЦ від ПП "ВТК Лукас" оформлені з порушенням - не містять реквізитів, обов"язковість заповнення яких передбачено чинним законодавством, а саме: не розшифрований підпис продавця товару, не вказано посади особи, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, тобто не можливо ідентифікувати особу, яка продавала (відвантажила) товарно-матеріальні цінності та неможливо визначити чи є ця особа працівником підприємства.

Надані до перевірки товарно транспортні накладні, згідно яких здійснювалась доставка товарів від ПП "ВТК Лукас" для ТОВ " Марконті" також не містять реквізитів, обов"язковість заповнення яких передбачено чинним законодавством, а саме: не розшифрований підпис особи, що дозволила відпуск товару, відсутній підпис водія та його прізвище в ініціалами, не вказано посади особи - працівника ТОВ "Марконті", що одержав товар.

В судовому засіданні по вказаному порушенню було встановлено, що ТОВ " Марконті" в періоді, що перевірявся від ПП "ВТК Лукас" отримувало кондитерські вироби.

Виконання договірних відносин позивача з ПП "ВТК Лукас" підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 142 від 08.10.2012 р. (а.с. 186), № 498 від 29.10.2012 р. (а.с. 190), № 497 від 29.10.2012 р. (а.с. 193), № 62 від 05.11.2012 р. (а.с. 197), № 332 від 19.11.2012 р. (а.с. 201), № 60 від 05.11.2012 р. (а.с. 206), № 1212-036 від 03.12.2012 р. (а.с. 210), № 1212-145 від 10.12.2012 р. (а.с. 214), № 1212-278 від 17.12.2012 р. (а.с. 218), № 1212-425 від 24.12.2012 р. (а.с. 222), товаро-транспортними накладними (а.с. 187, 191, 194, 198, 203, 207, 211, 215, 219, 223), податковими накладними (а.с. 188, 192, 195, 199, 204, 208, 212, 216, 220, 224, 226), платіжними дорученнями на проведення розрахунків (а.с. 189, 196, 200, 205, 209, 213, 217, 221, 225).

Крім того, в акті перевірки ( а.с. 24 акту) зазначено, що ТОВ "Марконті" безпідставно завищено податковий кредит в сумі 10994грн. за жовтень 2012року в результаті віднесення до його складу суми ПДВ згідно податкової накладної оформленої з порушенням вимог щодо оформлення первинної документації, а саме податкова накладна отримана від ПП ВТК"Лукас" № 13 від 01.10.2013року на загальну суму 65965грн., в тому числі ПДВ 10994,22грн. в якій відсутній підпис особи, що склала дану накладну та відсутня печатка постачальника.

В судовому засіданні було встановлено, що до складу податкового кредиту жовтня 2012року віднесено податок на додану вартість, сплаченій в ціні придбаних кондитерських виробів згідно податкової накладної № 13 від 01.10.2012року на загальну суму 65965,32грн., в т. ч. ПДВ 10994,22грн.

З даного приводу представник відповідача пояснив, що в акті перевірки було зроблено описку, вважається вірною накладна № 13 від 01.10.2012року.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи було встановлено, що всі первинні документи, які були надані перевіряючим під час перевірки відповідали вимогам Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того слід зазначити, що відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Щодо порушень, які допущені контрагентом позивача, на які посилається контролюючий орган, то суд відмічає, що ПК України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0002782201 від 26.12.2013року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 396131,00грн., в тому числі 264087,00грн. основний платіж та 132044грн. штрафні санкції, суд зазначає наступне:

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 28), згідно наданих до перевірки документів встановлено проведення ТОВ "Марконті" фінансово-господарських відносин з ПП "ВТК Лукас". В перевіряємий період ТОВ "Марконті" отримувало кондитерські вироби від ПП "ВТК Лукас". Вартість отриманих кондитерських товарів була віднесена ТОВ "Марконті" до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Тому, підприємством в порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, до складу витрат віднесено витрати, по яким в ході перевірки підприємством не доведено факт пов'язаності вказаних витрат з веденням господарської діяльності підприємства та які на момент закінчення перевірки не підтвердженні відповідними належно оформленими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку на загальну суму 1257554,00 грн.

Згідно з п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до п.138.8. ст.138 ПК України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Оскільки факт придбання ТМЦ від ПП "ВТК Лукас" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними накладними, банківськими платіжними документами на проведення розрахунків та товарно-транспортними накладними ( а.с. 172-225), тому витрати, пов'язані з оплатою придбаного у ПП «ВТК Лукас» товару, правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

Всі первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, під час розгляду справи було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від вказаних контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості поставлених ними товарів, що відповідає наведеним вимогам законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум валових витрат та податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі належним чином оформлені первинні документи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов товариства в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163,257 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 26.12.2013року № 0002792201 та № 0002782201.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 05 березня 2014 р.