Постанова № 38338318, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11424/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілторг» на постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 18 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілторг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілторг» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000702207 від 01.07.2013 року.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Стілторг» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ в частині відображення податкового кредиту по відносинам з ТОВ «Будстрім» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 12.06.2013 року №400-1/1-22-30-32768680 у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення, а саме:

-п.198.3,198.6 ст. 198, п.201.6 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 441 482,51 грн у т.ч. у квітні 2012 року в сумі 8000 грн, за травень 2012 року гна суму 25052 грн, за червень 2012 року в сумі 73 794 грн, за липень 2012 року в сумі55 397 грн,за серпень 2012 року в сумі 43 071 грн, за вересень 2012 року в сумі 56800 грн, за жовтень 2012 року в сумі 81 425 грн, за листопад 2012 року вс умі 44086 грн, за грудень 2012 року в сумі 53858 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0000702207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 551 854 грн у т.ч. за основним платежем 441 483 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 110 371 грн.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будстрім» укладено договір поставки №1041 від 01.03.2012 року відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Кількість і асортимент товару зазначені в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних (товарно-транспортних накладних при наявності), що є невід»ємною частиною договору. На момент укладення договору товаром є будівельні матеріали, комплектуючі та расходні матеріали, інші супутні цінності.

Відповідно до договору поставки №028 від 14.03.2012 року постачальник зобов»язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар. Кількість і асортимент товару зазначені в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних, що є невід»ємною частиною договору. На момент у кладення договору товаром є сорбціонний вуглецево утримуючий біосорбент (препарат «Еколан-М» ТУ У 24.6-35780370-001-2009, призначений для очищення середовищ від нафти та нафтопродуктів й іншого виду забруднення, вугілля, бони та інші супутні матеріальні цінності.

Згідно з вищезазначеними договорами ТОВ «Будстрім» видало позивачу накладні (перелік та дата їх видачі зазначена судом першої інстанції в оскаржуваній постанові), податкові накладні.

ТОВ «Будстрім» одержало від позивача замовлення на комплексне обслуговування та виконання робіт (додаток №2 до договору №027 від 07.03.2012 року); від 01.11.2012 року , від 30.04.2012 року, від 01.08.2012 року, від 02.07.2012 року, від 01.06.02012 року, від 30.11.2012 року, від 31.08.2012 року, від 01.10.2012 року.

Вартість робіт узгоджувалася сторонами на підставі протоколу узгодження вартості (договірної ціни) на виконання робіт ( додаток №1 до договору №027 від 07.03.2012 року; від 30.04.2012, від 01.06.2012 року, від 04.06.2012 року, від 02.07.2012 року, від 04.07.2012 року, від 01.08.2012 року, від 31.08.2012 року, від 01.10.2012 року, від 30.11.2012 року, від 01.11.2012 року.

Крім того, як встановлено судом, позивач уклав договір оренди № Б-31/133 суборенди нежитлового приміщення від 14.11.2011 року, акт приймання -передачі № 1 до договору суборенди нежитлового приміщення № Б-31/133.

На виконання робіт позивач та його контрагент склали акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за вищезазначеними договорами.

Факт здійснення оплати за вищезазначеними договорами підтверджується витягом із системи «Банк-Клієнт «Центральне РУ» АТ «Банк фінанси та кредит» м. Київ додаток №5 «Витяг (ТОВ «Стілторг», що долучений до справи.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було надано на дослідження суду первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій позивача та його контрагентів, зокрема: акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), акти здачі-приймання робіт, довіреності на отримання матеріальних цінностей, накладні на товар, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, податкові декларації, договори підряду на виконання робіт (надання послуг), договори поставки, договори про закупівлю товарів за державні ціни, сертифікати якості на препарати, які використовувались позивачем під час виконання умов договорів, зокрема препарат «Еколан-М»,

Крім того, на підтвердження законності та правомірності господарської діяльності позивач в судовому засіданні надав додаткові докази, зокрема: копії договорів, витяги з банківського рахунку щодо руху коштів, довіреності на отримання від ТОВ «Будстрім» цінностей по кожному із укладених договорів, інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей у якому зазначено найменування товару, місце його знаходження, особа, якій товар передано на зберігання, відомості про нарахування зарплати застрахованим особам, розпорядження до замовлень, самі замовлення на виконання робіт ( послуг), тощо.

Всі подані позивачем документи оформлено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції повинні були відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як зазначено у п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податкову до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.. 39 цього Закону та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними.

Здійснення даної господарської операції підтверджено позивачем первинними документами, зокрема6 видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, витягом з книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками про оплату товару.

Позивач підтвердив реальність господарської операції та використання робіт (послуг) у власній господарській діяльності укладеними позивачем та його контрагентом ТОВ «Будстрім».

Про дану обставину свідчать долучені до матеріалів справи докази, які були досліджені в ході розгляду справи.

Крім того, на час укладення договорів контрагент позивача ТОВ «Будстрім» був зареєстрований в Єдиному реєстрі підприємств та як платники податків та зборів.

Та обставина, що контрагент позивача не мав достатньої кількості працівників, які б виконували роботи за договором, колегія суддів вважає не може слугувати доказом того, що роботи, визначені умовами договорів, що укладалися між позивачем та ТОВ «Будстрім», не виконувались, оскільки досліджені в судовому засіданні докази чітко вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентів та виконання умов договорів.

Відповідно до ч.1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 228 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Доказів, які б свідчили, що договори, укладені позивачем з його контрагентами є нікчемними та порушують публічний порядок відповідачем надано не було.

Доводи суду першої інстанції про те, що долучені до справи акти виконаних робіт не підтверджуються договорами, є безпідставними, оскільки у разі відсутності певного договору, суд мав можливість його витребувати від позивача і лише у разі його ненадання, зробити висновок про його відсутність.

Крім того, в самому акті перевірки податковим органом зазначено, що договір № 27 від 07.03.2012 року надавався до перевірки і, крім того, зазначений договір був досліджений судом апеляційної інстанції.

Також колегія суддів враховує, що договори №1041 від 01.03.2012 року та № 028 від 14.03.2012 року є договорами поставки товарів, а саме препарату «Еколан-М» та будівельних матеріалів і не є договорами підряду та надання послуг як це вказав суд першої інстанції.

Не приймає колегія суддів до уваги і доводи суду першої інстанції і щодо відсутності доказів підписання відповідних видаткових накладних на товар.

Так, у матеріалах справи знаходяться накладні на одержання товару від ТОВ « Будстрім» та накладні на передачу (продаж) товару ТОВ «Стілторг».

Крім того, позивач надав до справи довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні та подорожні листи на перевезення товару.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено правомірність його дій щодо нарахування податкового кредиту, оскільки всі господарські операції були підтверджені податковими накладними, які містили всі необхідні реквізити та підтверджувались первинними документами. Придбані позивачем матеріали були використані ним у його господарській діяльності.

У відповідності до вимог чинного на момент виникнення правовідносин між позивачем та його контрагентом, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне наслідки саме щодо цієї особи і ніяким чином не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілторг» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову наступного змісту.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000702207 від 01 липня 2013 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілторг».

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілторг» судові витрати (судовий збір) у розмірі 3441 грн (2294 грн + 1147 грн) (три тисячі чотириста сорок одна грн.).

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 23 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.