Постанова № 38338067, 16.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"16" квітня 2014 р. Справа № 820/5287/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - Старостіної О.Ю.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Фірми "Дельта-С" ЛТД до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-В С Т А Н О В И В:

Фірми "Дельта-С" ЛТД (далі по тексту - позивач, Фірма "Дельта-С" ЛТД) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Зміївському районі) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000202200 від 11.03.2014 р.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до акту перевірки №117/22/23757852 від 20.02.2014 р. ДПІ у Зміївському районі встановила порушення: нереальність здійснення господарських операцій у Фірми «Дельта-С» ЛТД по придбання юридичних послуг у ТОВ «Юрполіс Компані» за період жовтень 2012р., травень 2013 р., серпень 2013 р., та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 185, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 31 750 грн. за жовтень 2012р., травень 2013 р., серпень 2013 р. в зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «Юрполіс Компані».

Вважає незаконним податкове повідомлення - рішення за №0000202200 від 11.03.2014 р. на загальну суму 47625, 00 грн., що винесено на підставі вищевказаного акта перевірки, оскільки, на думку позивача, ці висновки вчиненні з посиланням на акти перевірки №426/20-31-22-03-07/33901201 від 30.08.2013 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Юрполіс Компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за період 01.05.2013 р.-31.05.2013 р., та № 856/20-31-22-03-07/33901201 від 31.10.2013 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Юрполіс Компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за період 01.07.2013р.-31.08.2013 р., якими було встановлено нікчемність укладених правочинів між ТОВ «Юрполіс Компані» та ТОВ «Промбуд-монтажінвест». Зазначає, що дані акти перевірок не можуть бути доказами і розумінні статті 70 КАС України, оскільки реальність здійснення господарських операцій повністю підтверджується наявними та належним чином оформленими первинними документами.

Крім того позивач зазначає, що чинним законодавством України на нього не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства і, навіть, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Представник позивача в судовому засіданні позов просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що на адресу ДПІ надійшли наступні акти:

- № 140/22-4/33901201 від 22.01.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юрполіс - Компані», щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2012 року»;

- № 436/20-31 -22-03-07/33901201 від 30.08.2013 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Юрполіс - Компані», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд - Монтажінвест», за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013 р. та подальшому ланцюгу постачання»;

- № 856/20-31-22-03-07/33901201 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Юрполіс - Компані, з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд - Монтажсервіс», за період з 01.07.2013р. по 31.08.2013 р.».

Висновками зазначених актів встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій ТОВ «Юрполіс - Компані» за жовтень 2012 р., травень 2013 р. та серпень 2013 р.

Також, як вказує відповідач, до перевірки платником податків надані акти прийому - передачі наданих юридичних послуг, протоколи встановлення договірної ціни та протоколи узгодження договірної ціни, проте ці документи не містять відомостей, щодо кількість складених висновків та довідок з правових питань, які виникали при здійсненні діяльності, складених проектів процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв (яких, коли, ким), проведених перевірок відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів (коли, ким та щодо яких документів такі перевірки проводились), наданих виконавцем усних та письмових консультацій з юридичних питань (їх кількості та тематики, дат надання, осіб, що їх надавали, фахової підготовки таких осіб); щотижневого отримання від ТОВ "Юрполіс - Компані" інформації про зміни в діючому законодавстві.

Крім того, до перевірки позивачем не було надано звітів складених ТОВ «Юрполіс -Компані» за результатами наданих юридичних послуг. З урахуванням вказаних обставин не можливо встановити вплив замовлених юридичних послуг на діяльність позивача та отримання ефекту у його господарській діяльності, не надано документів, які б свідчили про подальше використання отриманих послуг у подальшій власній господарській діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Зміївським районним управлінням юстиції 16.10.1995 р., взятий на податковий облік в ДПІ у Зміївському районі 01.11.1995 р. за № 44 та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ.

ДПІ у Зміїївському районі було проведено перевірку Фірми «Дельта-С» ЛТД за результатами якої було складено акт перевірки за №117/22/23757852 від 20.02.2014 р. «Про результати проведеня документальної позапланової невиїзної перевірки Фірми «Дельта-С» ЛТД (код ЄДРПОУ 23757852) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Юрполіс Компані» (код ЄДРПОУ 33901201) за період жовтень 2012 р., травень 2013 р., серпень 2013 р.» (далі по тексу - акт перевірки) (а.с. 9-22).

Актом перевірки встановлено виявлені порушення з боку позивача, а саме:

1. Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій у Фірми "Дельта - С" ЛТД по придбанню юридичних послуг у ТОВ «Юрполіс - Компані» (код ЄДРПОУ 33901201) за жовтень 2012 р., травень 2013 р., серпень 2013 р.

2. Перевіркою встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні послуг, які підпадають під визначення ст.185, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 31750 грн., в т.ч. за жовтень 2012 р. - на 12417 грн., травень 2013 р. - на 9833 грн., серпень 2013 р. - на 9500 грн., в зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «Юрполіс - Компані» (код ЄДРПОУ 33901201).

На підставі висновку акта перевірки ДПІ у Зміївському районі було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000202200 від 11.03.2014 р. про збільшення Фірмі "Дельта - С" ЛТД суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість суму 47625,00 грн., в тому числі 31750,00 грн. за основним платежем та 15875,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 7).

При судовому розгляді справи встановлено, що позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Юрполіс - Компані», які склалися в межах договорів про надання юридичних послуг від 17.09.2012 р. № 17/19/12, від 01.10.2012 р. № 01/10/12, від 07.05.2013р. №07/05/13, від 01.08.2013 р. № 01/08/13 (а.с. 31, 37-38, 53-54, 67-68).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем до справи були надані копії: протоколів узгодження договірної ціни, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок (а.с. 32-36, 39-43, 55-59, 69-73).

Крім того, суд зазначає, що його вимогу не надано документів, що свідчать про виконання умов підписаного договору, а саме: доказів підготовки контрактів, угод та договорів; здійснення інших послуги, що сприяли укладенню договорів та інших угод між замовником та покупцями та які саме угоди були укладені при посередництві ТОВ «Промспец консалтинг» і якими доказами це підтверджується.

Відсутні докази фактичного здійснення робіт, вказаних у актах здачі-прийняття робіт, кількість витраченого часу на виконання кожної окремою послуги, зокрема: з надання усних та письмових консультацій з правових питань; здійснення аналізу внутрішньої документації Замовника за період 01.01.2011-01.10.2011 р.; складання для Замовника документів правового характеру; надання Замовнику діючих нормативно-правових актів, інструкцій та інших документів; виконання інших юридичних дій в інтересах замовника.

Крім того, як під час проведення перевірки податковим органом так і під час судового розгляду справи позивачем не надано звітів про виконані роботи.

В матеріалах справи відсутні також докази про подальше використання наданих ТОВ «Юрполіс Компані» послуг у власній господарській діяльності.

Частиною другою ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону).

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, назву документа, дату, місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акти здачі-приймання робіт між Фірма «Дельта-С» ЛТД та ТОВ «Юрполіс Компані» не відповідають вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, п. 1 ст. 2 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

Як в протоколах встановлення договірної ціни так і в актах здачі-приймання виконаних послуг відсутні обсяг та одиниці виміру наданих послуг, вартість кожного окремого виду наданих послуг в погодинному та будь-якому іншому виразі та їх деталізація. Акти не містять посилань на те, які саме, за яких обставин та коли кожна окрема послуга були надані виконавцем, відсутній зміст господарської операції. Отже, суд вважає, що перелічені вище акти прийому-передачі виконаних послуг не відображають зміст господарської операції та її вимірник, а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

При аналізі реальності господарських відносин позивача з його контрагентом в рамках податкової перевірки в період з 10.02.2014 року по 13.02.2014 року суд бере до уваги рекомендації викладені в листі ВАСУ від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, в якому необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" вказується, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Однак, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували використання в господарській діяльності послуг придбаних у контрагента.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд вважає, що податковим органом доведено, що при здійсненні господарської діяльності, навіть за наявності усіх первинних документів, платником податків здійснено незаконну господарську діяльність, що була спрямована на отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету .

Складені письмові документи не відображають реальність господарської операції, що викликає сумнів у фактичному здійсненні господарської операції та використанні її в своїй господарській діяльності.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, аналіз наявних в матеріалах справи письмових доказів дозволяє суду дійти висновку про нікчемність господарської операції та не обґрунтованість сформованого податкового кредиту Фірма «Дельта-С» ЛТД по взаємовідносинам з ТОВ "Юрполіс Компані" за вказані у акті перевірки від 20.02.2014 року періоди.

Суд зазначає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Понесення позивачем витрат згідно договорів та актів здачі - приймання виконаних робіт не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

Зазначені вище обставини у сукупності свідчать про те, що угоди, підписані між позивачем та ТОВ «Юрполіс Компані» не носили реального характеру та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а мали на меті лише оформлення відповідних документів, які б давали право на формування податкового кредиту.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення - рішення від 11.03.2014 р. за № 0000202200 як такого, що винесене з порушенням норм діючого законодавства України, не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачем, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фірми "Дельта-С" ЛТД до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.