Рішення № 38337360, 16.04.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/11177/13-ц

Провадження № 2/639/495/2014

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Жовтневий районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

за участю секретаря - Олійник Я.С., Венглюк Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно з відповідачів боргу в розмірі 96000 гривень, посилаючись на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.07.2013 року , яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, який є відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 10.05.2012 року правонаступником померлого ОСОБА_4, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2009 року квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 продає свою квартиру ОСОБА_2, а ОСОБА_3 придбає для нього іншу однокімнатну квартиру, поновлює втрачені. документи на квартиру та передає ОСОБА_4 5000 доларів США, після чого ОСОБА_4 мав би жити разом з ОСОБА_2 в її житловому приміщенні.

Позивач , посилаючись на пояснення ОСОБА_3 від 14.11.2009 року, що містяться в матеріалах цивільної справи, яка знаходилась у провадженні судді Макарова В.О., за позовом ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2009 року вказаної вище квартири, вважає, що після укладення вказаного договору купівлі-продажу у ОСОБА_4 грошей вже не було тому, що він частинами віддав їх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на придбання для нього однокімнатної квартири. На час смерті ОСОБА_4 відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не придбали йому ні будинок ні квартиру, грошей йому не повернули. Таким чином, позивач вважає, що на час смерті ОСОБА_4 відповідачі були його боржниками на суму 12000 доларів США, що по курсу на 06.01.2013 року складає 96000 грн., які позивач, посилаючись на вимоги статей 1218, 509, п.2 ч.1 ст. 512 ЦК України, просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь, оскільки він є правонаступником ОСОБА_4

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_7 позов підтримали у повному обсязі. ОСОБА_1 пояснив суду, що письмовий договір про вказані зобов'язання між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 укладено не було, але доказом на підтвердження позовних вимог є пояснення ОСОБА_3 слідчому Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 14.11.2009 року, що містяться в матеріалах цивільної справи, яка знаходилась у провадженні судді Макарова В.О., за позовом ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 21.08.2009 року, який ухвалою суду було залишено без розгляду. Окрім того, позивач в обгрунтування позову посилався на те, що при укладанні 21.08.2009 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 продавець за цим договором ОСОБА_4 не отримав гроші від продажу вказаного нерухомого майна, що є , на думку позивача, також підставою для задоволення позову. Щодо обгрунтування розміру позовних вимог у сумі 69000 гривень позивач зазначив суду про неможливість надати будь-які пояснення.

Належним чином повідомлена відповідачка ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами цивільної справи ( а.с.82), у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не подала. В письмових запереченнях проти позову ОСОБА_3 вказала, що необґрунтований позов ОСОБА_1 не визнає, оскільки всупереч вимогам закону він ґрунтується виключно на припущеннях, фантазіях позивача та жодного договору про будь-яке зобов'язання між відповідачами та ОСОБА_4 не існує .

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась , хоча відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України повідомлялась про час і місце розгляду справи, однак судова повістка від відповідача неодноразово поверталась до суду за закінченням терміну зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки. У зв'язку з чим суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява) вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи та витребувані за клопотанням позивача матеріали цивільної справи № 2-4680/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, в якій міститься копія пояснень ОСОБА_3 від 14.11.2009 року слідчому СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ( а.с. 103-109), суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо задоволення необґрунтованого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно боргу у сумі 96000 гривень, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.07.2013 року , що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_4, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору від 21.08.2009 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Вказаним рішенням встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 21.08.2009 року ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 вказану вище квартиру, а ОСОБА_2 прийняла майно і сплатила за нього 124000 грн., які ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 до підписання цього договору . Доводи позивача стосовно не отримання ОСОБА_4 грошових коштів від продажу квартири не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні ( а.с. 1-11).

Таким чином, посилання позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні 16.04.2014 року на не отримання ОСОБА_4 грошових коштів від продажу вказаного нерухомого майна, як на одну з підстав звернення до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів боргу у сумі 96000 гривень, є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 внаслідок реєстрації шлюбу 19.12.2011 року змінила прізвище на «ОСОБА_3» ( а.с. 78).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися.

Відповідно свідоцтву про право на спадщину за заповітом від 10.05.2012 року спадкоємець померлого 05.11.2011 року ОСОБА_4 - ОСОБА_1 отримав спадщину, яка складається з грошового внеску з відсотками, індексаціями та усіма компенсаційними рахунками до нього, що знаходиться в ТВБВ Ощадбанку № 10020/0190 міста Харкова в сумі 100,00 грн. та з заборгованості по пенсії у сумі 885, 92 грн. (а.с.21).

Статтями 10, 11, 57, 58, 60 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевказані вимоги закону, суд вважає неналежним доказом досліджену у судовому засіданні за клопотанням позивача неналежним чином посвідчену копію пояснень ОСОБА_3 від 14.11.2009 року слідчому СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області , що міститься у витребуваних судом з архіву Жовтневого районного суду м. Харкова за клопотанням позивача матеріалах цивільної справи № 2-4680/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним ( матеріали справи № 2-4680/10 а.с. 103-109). Вказана особа не була допитана у якості свідка. Ні позивач, ні його представник не звертались до суду з клопотанням відповідно до ч.2 ст. 57, ст.133, ст. 136 ЦПК України про забезпечення доказів, у тому числі із клопотанням про допит судом відповідача ОСОБА_3 як свідка.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч вимогам вищезазначених норм Закону, позивач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів стосовно наявності будь-яких зобов'язань відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед спадкодавцем ОСОБА_4 та його правонаступником ОСОБА_1, щодо наявності у відповідачів боргу внаслідок невиконання цих зобов'язань у розмірі позовних вимог 96000 гривень.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні необґрунтованого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно боргу у сумі 96000 гривень.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11,15, 57-60, 61, 208, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст. ст. 509, 1218 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно боргу у сумі 96000 гривень відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк