Ухвала суду № 38336112, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7119/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Оіл Трейд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Оіл Трейд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0002362300.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в листопаді 2013 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Оіл Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Статус Сім" за період з 12.03.2013 року по 21.11.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 04.12.2013 року №323/1013/22-01/38560018, в якому зазначено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено показники р. 24 податкової декларації з податку на додану вартість "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" за липень 2013 року в сумі 331620 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0002362300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 331620 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2013 року між позивачем ТОВ «Торговий дім Оіл Трейд» (покупець) і ТОВ "Статус Сім" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №5072013 від 05.07.2013 року, згідно з яким продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти товар - Лігроїно-газойлеву фракцію у власність та сплатити його вартість.

Постачання товару здійснювалось на умовах СРТ станція Оленівка Донецької залізниці відповідно до Додатку №1 від 05.07.2013 року до договору купівлі-продажу №5072013 від 05.07.2013 року.

Транспортування товару - Лігроїно-газойлевої фракції підтверджується видатковими накладними від 08.07.2013 року №РН-0000001, від 09.07.2013 року №0000002, від 17.07.2013 року №000005 та залізничними накладними з відомостями вагонів №38436689, №38443446, №38546354, які складені та підписані уповноваженими представниками сторін.

В оплату за поставлений товар позивач на підставі рахунків-фактур від 08.07.2013 року №СФ-0000002, №СФ-0000003, від 16.07.2013 року №СФ-0000006 перерахував на рахунок ТОВ "Статус Сім" кошти в сумі 1989718,61 грн., у т.ч. ПДВ - 331619,77 грн. Факт перерахування коштів підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 08.07.2013 року, 11.07.2013 року та 17.07.2013 року.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Статус Сім" податкові накладні від 08.07.2013 року №1 на суму 645079,50 грн., у т.ч. ПДВ - 107513,25 грн., від 11.07.2013 року №2 на суму 642628,36 грн., у т.ч. ПДВ - 107104,73 грн., від 17.07.2013 року №5 на суму 702010,75 грн., у т.ч. ПДВ - 117001,79 грн.

Суми податку на додану вартість, підтверджені зазначеними податковими накладними, позивач включив до складу податкового кредиту в липні 2013 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.

Тобто, позивачем ТОВ «Торговий дім Оіл Трейд» надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Статус Сім" Лігроїно-газойлевої фракції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що придбаний у ТОВ «Статус Сім» товар - Лігроїно-газойлева фракція був використаний в господарській діяльності ТОВ «Торговий дім Оіл Трейд», а саме був переданий на переробку згідно укладеного договору на надання послуг з переробки вуглеводневої сировини №40/А від 17.06.2013 року з ТОВ «Нафтопереробка-2013», що підтверджується відповідними актами прийому нафтової сировини №14 від 24.07.2013 року, №9 від 15.07.2013 року, №8 від 14.07.2013 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.6 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Статус Сім», які засвідчують отримання товару - Лігроїно-газойлеву фракцію, у позивача виникло право на податковий кредит.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, документи які надав позивач, а саме: договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, залізничні накладні з відомостями вагонів, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Факт отримання товару - Лігроїно-газойлевої фракції та оплата її вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському району Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.