Постанова № 38335925, 27.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року 12 год. 25 хв. Справа № 808/9392/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1;

ОСОБА_2;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Головного управління Міністерства доходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 6800 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування рішення регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової служби України у Запорізькій області про застосування фінансових санкцій №080292 від 25.02.2013.

Під час розгляду справи відповідача Регіональне управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової служби України у Запорізькій області було замінено правонаступником - Головним Управлінням Міністерства доходів у Запорізькій області.

В позові ОСОБА_1 зазначає, 01.11.2012 стосовно неї було складено адміністративний матеріал оперуповноваженим Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області. В протоколі серії ЗП № 182739 було зазначено, що 01.11.2012 о 13-42 годин ОСОБА_1, знаходячись на робочому місці в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» на центральному ринку у м. Енергодар Запорізькій області, продала дві пляшки слабоалкогольного напою «Шейк» неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не запитавши при цьому її вік».

На підставі зазначеного протоколу від 01.11.2012 адміністративною комісією при виконкомі Енергодарської міської ради було винесено постанову від 29.11.2012 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 156 ч. 2 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Зазначену постанову було скасовано Енергодарським міським судом, про що 12.06.2013 було ухвалено постанову по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1

Однак на підставі адміністративного матеріалу від 01.11.2012 було винесено рішення за № 080292 про застосування фінансових санкцій в сумі 6800 грн., яке позивач просить скасувати як таке, що не відповідає вимогам законності.

ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення РУ Департаменту САТ ДПС України в Запорізькій області про застосування фінансових санкцій від 25.03.2013 за № 080292 щодо ОСОБА_1 про зобов'язання її сплатити штраф в сумі 6800 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник на підставі договору адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги повністю підтримали, надали пояснення, аналогічні зазначеному в позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача до суду не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до приписів КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що представник відповідача надав письмові заперечення у судовому засіданні, що відбулося 11.03.2014, суд вирішив не відкладати розгляд справи та приймати рішення на підставі наявних у ній доказів.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем порушено численні норми, зокрема:

Позивач вважає, що не було доведено склад порушення, за яке її було притягнуто до адміністративної відповідальності, тому вона оскаржила постанову адміністративної комісії, та Енергодарським міським судом постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 156 ч. 2 КУпАП скасовано, тобто відсутні правові підстави для застосування щодо неї фінансових санкцій.

Протокол № 182739 про адміністративне правопорушення за ст. 156 ч. 2 КУпАП від 01.11.2012 Енергодарський суд визнав таким, що оформлено не відповідно до вимог закону, повністю задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, де вона посилається на порушення норм закону при складанні протоколу, зокрема: їй не було роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також не повідомлено про час та місце розгляду адміністративної справи. На знак обізнаності з вказаним особа ставить у протоколі свій підпис, а у разі відмови ставити підпис, про це робиться відповідна відмітка. Підпису ОСОБА_1 про те, що справу буде розглянуто 03.11.2012 немає. Крім того, свідками було зазначено осіб, яких оперуповноважений привів із собою, тому ОСОБА_1 вважала, що ці особи не могли бути неупередженими.

Позивач також посилається на те, що не було доведено, що проданий товар, про який йдеться мова у протоколі про адміністративне правопорушення від 01.11.2012, є слабоалкогольним напоєм, немає доказів того, що цей товар належить до слабоалкогольних, які містять вуглекислоту. Згідно до абзацу 7 ст. 1 закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см3, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю. Пляшки з напоями, які, як вказано, було продано позивачем, вилучено не було, доведення вини не може ставитися на припущеннях. Абзац 12 цієї статті встановлює, що роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування. ОСОБА_1 вказує, що в протоколі немає даних про свідків правопорушення та потерпілу (їх прізвища, імена та по батькові, а також адреси місце проживання).

Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач покладає ту обставину, що рішення про застосування фінансових санкцій від 25.02.2013 не відповідає в повному обсязі встановленій Кабінетом міністрів формі. Протокол про адміністративне порушення, що є підставою для прийняття рішення про застосування стосовно ОСОБА_1 фінансових санкцій не містить зазначення про речові докази (пляшки зі слабоалкогольним напоєм) вилучені та належним чином долучені до матеріалів перевірки не були, не зазначено, в якій кількості та якого виду товар було реалізовано, до якої товарної групи належить реалізований товар, не зазначено повних даних про потерпілу (про неповнолітню особу), яку не було запрошено на розгляд матеріалу адміністративної комісії, як і ОСОБА_1 Позивач посилається, що рішення від 25.02.2013 було прийнято без її участі, чим було позбавлено її права на захист. Про час і місце розгляду справи її повідомлено не було. Крім того, й саме рішення було надіслано в такий термін, що позивач його отримала лише 09.03.2013, що підтверджується копією конверту. Також підставою для скасування рішення позивач зазначає ту обставину, що в матеріалах перевірки, які стали підставою для прийняття щодо неї рішення про застосування фінансових санкцій від 25.02.2013, немає доказів того, що продані товари належать до слабоалкогольних напоїв.

ОСОБА_1 зазначає, що обов'язковою умовою відповідальності є виникнення сумнівів у продавця, що особа, яка хоче придбати слабоалкогольні напої, є неповнолітньою. Лише у разі такої думки щодо можливого неповнолітнього віку покупця продавець зобов'язаний запитати у неї документи, що підтверджують вік. Цю умову ОСОБА_1 вважає обов'язковою для настання відповідальності.

В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 продала слабоалкогольні напої неповнолітній, не запитавши її вік. Але ОСОБА_1 пояснює, що у неї не виникало сумнівів щодо віку цього покупця, так як ця дівчина була добре фізично розвиненою, високого зросту та на вигляд мала повнолітній вік.

Позивач посилається на те, що рішення про застосування щодо неї фінансових санкцій не відповідає встановленій формі, зокрема:

а) відсутні дані про номер і дату видачі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності в першому та у п. 1, 2 резолютивної частині рішення;

б) відсутнє зазначення переліку та змісту порушень, за які застосовуються фінансові санкції. В рішенні лише зазначено «продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років», хоча це не відповідає ані дійсності, ані протоколу про вчинення правопорушення;

в) відсутнє зазначення анкетних даних ОСОБА_1. В рішенні написано лише прізвище та ініціали (ОСОБА_1). Згідно до ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

В своїх запереченнях, наданих суду 11.03.2014, представник відповідача для обґрунтування своїх вимог посилалась на такі обставини: основними засадами державної політики щодо регулювання обігу алкогольних напоїв та тютюновими виробами є забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян. Вважає, що при складанні протоколу ОСОБА_1 давала пояснення, що особа, якій нею було здійснено продаж слабоалкогольного напою, на вигляд мала вік 20 років, тому вона як продавець не запитала у неї документів, що підтверджують її вік. Вважає, що вимога закону про наявність права продавця запитати вік покупця та документи, що його підтверджують, повинна спонукати продавця до обачності, яка б унеможливлювала порушення чітко визначеної заборони продавати слабоалкогольні напої неповнолітнім особам. Представник відповідача посилається на пояснення свідків, які зазначили, що попереду у черзі стояла дівчина 15-16 віку, яка придбала 2 пляшки слабоалкогольного напою «Шейк». Щодо тверджень позивача стосовно того, що не доведено належність проданих напоїв до слабоалкогольних, представник відповідача в запереченнях зазначила, на її думку, проданий товар не потребує експертного дослідження або дослідження вмісту алкоголю, адже зазначений товар не було продано на розлив та є маркування на пляшці. Вважає, що факт продажу слабоалкогольного напою неповнолітній особі підтверджується протоколом від 01.11.2012, фіскальним чеком, поясненнями продавця, покупця і свідків (при складанні протоколу). Підставою для застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій є сам факт порушення ст. 15-3 Закону України № 481. Вважає, що державна політика у регулюванні обігу алкогольних напоїв покладає на ОСОБА_1 як громадянина країни громадський обов'язок профілактики виникнення у майбутньому подібних правопорушень. Щодо твердження позивача про те, що рішення було винесено без її участі, представник відповідача заперечила, зазначила, що позивач не скористалася правом щодо розгляду зазначеного питання з її участю, не направляла про це жодних вимог. В запереченнях висловила думку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог з підставі їх необґрунтованості.

Суд, вислухавши пояснення позивач ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Предметом позову є рішення РУ Департаменту САТ ДПС України в Запорізькій області про застосування фінансових санкцій від 25.02.2013 за № 080292 щодо ОСОБА_1 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 6800 грн.

Правонаступником з боку відповідача виступає Головне Управління Міністерства доходів у Запорізькій області.

В оскаржуваному рішенні про застосування фінансових санкцій зазначено, що воно базується на підставі матеріалу перевірки ВКМСД Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області від 01.11.2012.

Було складено адміністративний протокол серії ЗП № 182739, в якому зазначене наступне:

«01.11.2012 о 13-42, знаходячись на робочому місці в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» на центральному ринку в м. Енергодар ОСОБА_1 продала дві пляшки слабоалкогольного напою «Шейк» неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не запитавши при цьому її вік».

Згідно до п. 2.4 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за № 601 від 22.05.2012 (далі по тексту - Інструкції № 601), якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові, а також адреси місць проживання. Хоча в протоколі вказано, що ОСОБА_1 продала слабоалкогольні напої неповнолітній, але в протоколі її не зазначено як потерпілу, не вказано повністю її анкетні дані, не зазначено місце її проживання.

В силу п. 2.5 Інструкції № 601 у протоколі повинно бути зазначено дату, час, найменування органу з питань захисту прав споживачів та його місцезнаходження, адреса, за якою буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення. Уповноважена посадова особа зобов'язана ознайомити особу, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, з її правами та обов'язками, передбаченими статтею 268 Кодексу, та змістом статті 63 Конституції України. Крім того, вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення містяться в ст. 256 КУпАП.

Пункт 2.8. Інструкції № 601 визначає, що до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, адресу, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства.

При складенні протоколу від 01.11.2012 щодо ОСОБА_1 не було вилучено пляшок слабоалкогольних напоїв, які б підтвердили факт продажу неповнолітній цього товару, чеків чи квитанцій, що підтверджується самим протоколом (не заповнено графи про виявлення та вилучення речей для тимчасового зберігання). Тому твердження представника відповідача про те, що немає необхідності доводити, що проданий товар є слабоалкогольним напоєм немає, так як є маркування на пляшці, суд оцінює критично, тому що самих пляшок не було вилучено в якості речових доказів, тому суд не має можливості пересвідчитися із маркуванням на етикетці.

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 12.06.2013 було скасовано постанову адміністративної комісії від 29.11.2012, якою ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 156 ч. 2 КУпАП, тому накладення на ОСОБА_1 було визнано постановою суду незаконним. Судом було встановлено, що розгляд протоколу було проведено за відсутності ОСОБА_1, що позбавило її гарантованого ст. 59 Конституції України права на захист. Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративна комісія провела формальне засідання і взагалі не з'ясувала обставини справи, чим порушила вимоги ст. 245 КУпАП.

В силу ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Частина 4 цієї ж статті встановлює, що постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Постанову про адміністративне правопорушення було скасовано постановою Енергодарського суду від 12.06.2013.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов'язок доказування, цей обов'язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи також закріплено у ст. 62 Конституції України.

Рішення про застосування фінансових санкцій від 25.02.2013 не відповідає встановленій Кабінетом Міністрів України формі. Крім зазначення у протоколі про порушення ст. 156 ч. 2 КУпАП, рішення повинно містити і докази цього порушення, чого не було дотримано. Речові докази вилучено не було, не зазначено, в якій кількості та якого виду товар було реалізовано, до якої групи товарів належить реалізований товар, не зазначено повних даних про потерпілу. Згідно до ст. 71 КАС України у разі оскарження рішення податкового органу останній зобов'язаний доводити правомірність свого рішення. Рішення по застосування фінансових санкцій було прийнято без повідомлення ОСОБА_1

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 сама не скористалася своїм правом бути присутньою на розгляді цього питання, суд вважає недоречним. ОСОБА_1 було позбавлено здійснити своє право на присутність при розгляді її питання, так як її взагалі не було повідомлено про дату та час розгляду цього питання, чим було порушено її права на захист. Відповідачем не доведено, що до розгляду питання про застосування щодо ОСОБА_1 фінансових санкцій її було повідомлено належним чином про день та час розгляду справи, жодних доказів повідомлення позивача про цю обставину відповідачем не надано.

Крім того, в матеріалах справи є докази отримання ОСОБА_1 на руки рішення про застосування щодо неї фінансових санкцій. Копією конверту підтверджується, що ОСОБА_1 отримала рішення від 25.02.2013 лише 09.03.2013, що також вимусило її ставити питання про поновлення строку на його оскарження.

Згідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 за № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Порядку від 02.06.2003 за №790) однією з підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пункт 8 Порядку № 790 від 02.06.2003 встановлює, що рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку. Питання про застосування фінансових санкцій може розглядатися за участю представника суб'єкта підприємницької діяльності на його вимогу або на вимогу органу, що прийняв рішення про застосування санкцій.

В силу п. 12 цього порядку № 790 рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено у місячний термін в установленому законодавством порядку.

Суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає встановленій формі, а саме:

- відсутні дані про номер і дату видачі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності в першому та у п. 1, 2 резолютивної частині рішення;

- відсутнє зазначення переліку та змісту порушень, за які застосовуються фінансові санкції. В рішенні лише зазначено «продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років», хоча це не відповідає ані дійсності, ані протоколу про вчинення правопорушення;

- відсутнє зазначення повних анкетних даних ОСОБА_1 Згідно до ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Згідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Речових доказів не було вилучено. Стаття 265 КУпАП встановлює, що речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Клопотань про допит свідків в судовому засіданні від відповідача не надходило. Потерпіла ОСОБА_4 на виклик суду для надання пояснень по справі, не з'явилась. Оскільки її пояснення були б доказами правомірності винесення рішення про застосування фінансових санкцій, обов'язок доводити його правомірності лежить на відповідачеві, який користувався своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Частина 1 ст. 6 КАС України зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Частина 2 ст. 6 Конституції України встановлює, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 8 Конституції України встановлює, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 61 Конституції України регламентує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо ОСОБА_1 було винесено постанову адміністративної комісії від 29.11.2012 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 156 ч. 2 КУпАП України (продаж слабоалкогольного напою неповнолітній особі), яку постановою Енергодарського міського суду від 12.06.2013 було скасовано.

Рішення про застосування фінансових санкцій повинно відповідати вимогам закону, мати належні реквізити, що встановлюється п. 8 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», №790 від 02.06.2003.

Оскільки оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає вимогам Порядку №790 від 02.06.2003, воно не може тягнути за собою як наслідок відповідальність особи. Крім того, обов'язок доводити вину особи, щодо якої винесено рішення про стягнення фінансових санкцій, 71 КАС України покладає на податковий орган, який зобов'язаний доводити правомірність свого рішення.

Відповідно до ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів: особам, які не досягли 18 років. Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Така вимога поширюється лише на особу, до якої у продавця виник сумнів щодо її віку, що умовою виявлення факту продажу алкогольних напоїв неповнолітньому є встановлення особи з перевіркою документів, що засвідчує її вік, але закон не вимагає обов'язкового витребовування продавцем у покупця при продажу йому алкогольних напоїв документів, що засвідчують його особу для встановлення віку.

З пояснень ОСОБА_1, наданих нею в судовому засіданні, а також в матеріалах перевірки, встановлено, що ОСОБА_1 продала 2 пляшки слабоалкогольного напою, оскільки підстав для виникнення сумнівів щодо її віку у неї не виникло, тому і не вимагала від неї пред'явлення документа, що засвідчує її вік. При чому ОСОБА_1 також пояснила, що їй при складанні протоколу було пред'явлено працівниками правоохоронних органів лише свідоцтво про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яке не дає можливості визначити, чи належить цей документ саме ОСОБА_4, так як у ньому немає фотографії.

Крім того, з матеріалів перевірки, де є пояснення ОСОБА_4 видно, що пояснення від неї відбирались з процесуальними порушеннями, так при відібранні пояснень не були присутні батьки чи педагог або усиновлювачі, опікуни, піклувальники, якщо вони не заінтересовані у справі. Згідно до ст. 270 КУпАП інтереси потерпілого, який є неповнолітнім, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники). Інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу. Згідно до ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). При складанні протоколу не було зазначено, що стосовно ОСОБА_4 не було винесено рішень про набуття нею повної цивільної дієздатності або з інших підстав надано їй повну цивільну дієздатність.

Суд приходить до висновку, що продаж неповнолітній алкогольних напоїв міг бути визнаний порушенням вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» лише в разі наявності обставин, що давали б підстави позивачу сумніватись у його віці або обізнаності продавця щодо неповнолітнього віку покупця.

Щодо тієї обставини, як зазначає представник відповідача про громадський обов'язок ОСОБА_1 діяти з метою профілактики виникнення у майбутньому подібних правопорушень, суд вважає, що відповідальність наступає лише за умов протиправної винної поведінки та не може будуватися на припущеннях, що також регламентується й ст. 62 Конституції України.

Частина 1 ст. 11 КАС України встановлює, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Стаття 70 КАС України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, суд, з'ясувавши всі обставини справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши обставини, зазначені в запереченнях відповідача, оцінивши всі докази у сукупності та кожний окремо, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи зазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати рішення РУ Департаменту CAT ДПС України в Запорізькій області про застосування фінансових санкцій № 080292 від 25.02.2013 щодо ОСОБА_1 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 6800,0 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький