Постанова № 38335911, 15.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року 11:34 810/1619/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Ігнатко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпрофі" до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпрофі» (далі-позивач, товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 адміністративний позов задоволено повністю, податкові повідомлення-рішення №0000622300, №0000612300 від 20.04.2011 скасовано. ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області подано на цю постанову апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 - без змін. Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, ДПІ у Києво-Святошинькому районі Київської області подано на неї касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 касаційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду Київської області від 21.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 скасовано, а адміністративну справу №2а-2395/11/1070 направлено до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд, де їй присвоєно номер 810/1619/14-а.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при винесені рішення не звернено увагу на те, що в наявних актах виконаних робіт по укладених договорах відсутні будь-які дані стосовно виконаних робіт щодо послуг, наданих комерційним агентом у сфері купівлі-продажу та постачання газу природного шляхом укладення відповідних угод. У зазначених актах виконаних робіт не вказаний жодний договір, укладений на підставі агентських угод.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та комерційними агентами укладено агентські угоди, які відповідають чинному законодавству. Укладені правочини підтверджуються первинними документами, а господарські операції відображено у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності усіх учасників правочинів. Вважає, що відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та комерційними агентами. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольни повністю. Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував повністю, у його задоволенні просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпрофі" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області.

Судом установлено, що у січні-березні 2011 р. посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпрофі" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010. За результатами перевірки складено акт від 05.04.2011 №372/23-2/, в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. 215, 228, 236 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні валових витрат за I квартал 2009 р. на суму 8425733,33 грн, за II квартал 2009 р. - на суму 333333,33 грн та податкового кредиту за лютий 2009 р. - на суму 155333,33 грн, за березень 2009 р. - на суму 1529813,34 грн, за квітень 2009 р. - на суму 66666,67 грн у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у ТОВ "Аметт", ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер" агентських послуг, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Згідно з цим Актом перевірки ТОВ "Аметт", ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер" мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак діяльність вказаних суб`єктів господарювання та його контрагентів, у тому числі позивача, спрямовано виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Згідно з висновками експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області підписи від імені директорів ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" ОСОБА_1 та ТОВ "Касеусмастер" ОСОБА_2 на деклараціях, документах бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі агентських договорах, укладених з позивачем, додатках до них та податкових накладних вчинено ймовірно не ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а іншою особою.

Податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на прибуток підприємства за I та II квартали 2009 р. у загальному розмірі 2189766,60 грн та податку на додану вартість за лютий-квітень 2009 р. у загальному розмірі 1751813,34 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0000612300 та від 20.04.2011 № 0000622300, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на прибуток підприємства - у розмірі 2737208,25 грн, з яких: 2189766,60 грн - за основним платежем, 547441,65 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість - у розмірі 2189766,68 грн, з яких: 1751813,34 грн - за основним платежем, 437953,34 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З урахуванням попередніх рішень судів у цій справі її вирішення залежить від доведеності суду факту виконання робіт щодо наданих комерційними агентами послуг у сфері купівлі-продажу та постачання природного газу.

Матеріалами справи встановлено, що в 2009 році між позивачем та комерційними агентами укладено наступні агентські договори: договір №19 від 04.02.2009 з ТОВ "Аметт", договори №ГП 09/03 від 02.03.2009, №19ДБ від 09.03.2009 з ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та договори №21-03 від 02.09.2009 та №КС 7 від 17.03.2009 з ТОВ "Касеусмастер". Відповідно до цих договорів комерційний агент за агентську винагороду зобов'язується надати послуги ТОВ «Газпрофі» із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя таких правочинів, а саме: продаж товарів, що є власністю довірителя, згідно з додатками до договору. Послуги надаються комерційним агентом у сфері купівля, продаж та постачання товарів шляхом укладання відповідних угод.

ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна", ТОВ «Аметт» та ТОВ "Касеусмастер" з ТОВ «Газпрофі» до кожного укладеного агентського договору додатково укладено ще й додатки до договорів, відповідно до яких позивач прийняв послуги від агентів зі сприяння в укладанні ТОВ «Газпрофі» угод щодо купівлі, продажу та постачання природного газу та оцінив вартість виконаних послуг. Дослідженням цих додатків до агентських угод судом встановлено, що фактично за змістом вони є актами приймання-передачі виконаних послуг за цими агентськими угодами. Факт виконання агентських угод підтверджується також податковим накладними, що підписувались посадовими особами вказаних агентів та позивача.

На вимогу суду позивачем надано відомості щодо конкретних договорів, які укладено на виконання агентських угод, а також документи, які це підтверджують. Дослідженням цих документів встановлено наступне.

За сприяння комерційного агента ТОВ «Аметт» позивачем з ТОВ «Галс-К Лтд» укладено договір поставки газу у травні 2009 р., з ТОВ «Метіда» - укладено договір поставки в лютому 2009 р., з ТОВ «Газ-Трейд-Ойл» укладено договір поставки, пропозицією щодо якого позивач скористався у 2010-2011 роках; за сприяння комерційного агента ТОВ «Касеусмастер» позивачем із ЗАТ Енергогенеруюча компанія «ДАР теплоцентраль» укладено договір поставки газу у лютому 2009 р., з ВАТ «Маріупольгаз» також укладено договір поставки газу, з ТОВ «МНГ» укладено договір поставки газу у 2009 р. загальним обсягом 9000000000 м3, із ТОВ «ГК «Газовий альянс» укладено договір поставки газу, пропозицією щодо якого позивач скористався у 2010-2011 роках, з ТОВ «Спільне Українсько-Азербайджанське підприємство «Укр-Аз-Ойл» укладено договір поставки газу, пропозицією щодо якого позивач скористався у 2010-2011 роках; за сприяння комерційного агента ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" позивачем з ТОВ «Полісся Газ Енерго» укладено 10 договорів поставки газу у лютому 2009 р., обсяг реалізації близько 10 млн.м3,, крім того з ТОВ «Алекс-А ЛТД» укладено договір поставки газу у березні 2009 р., обсяг реалізації 10 млн. м3, з ТОВ фірма «ТехНова» укладено договір поставки газу у лютому 2009 р., обсяг реалізації 2 млн. м3, з ТОВ «Нафтогаззбут» укладено договір поставки газу у травні 2009 р., обсяг реалізації 1 млн. м3, з ТОВ «Оберон Трейд» укладено договір поставки газу в лютому 2009 р., обсяг реалізації 16 млн. м3.

По цих договорах позивачу було надано відповіді на запити його агентів про готовність укладання договорів продажу та поставки природного газу.

Судом досліджено вирок Києво-Святошинського районного суду від 11.09.2013 по кримінальній справі №369/3005/13-к за обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, яким визнано ОСОБА_4 невинним та виправдано за ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України. У судовому засіданні сторони повідомили, що вказаний вирок скасовано, остаточного судового рішення у цій кримінальній справі, яке б набрало законної сили, до цього часу не прийнято.

Як встановлено судом, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер" анульовано 20.07.2010, ТОВ «Аметт» анульовано 16.06.2011, тобто після вчинення ними господарських операцій з позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2010 в адміністративній справі №2а-15278/09/2670 за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна» про скасування державної реєстрації позов задоволено, припинено державну реєстрацію ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна».

Із долученої до справи ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, винесеної за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 в адміністративній справі №2а-1399/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Т» до Краснодонської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вбачається, що постановою ГВПМ ДПАУ від 27.04.2011 закрито кримінальну справу №69-107 відносно керівника ТОВ «Аметт».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2010 у справі №15/185-б визнано банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметт». Це рішення суду також прийнято після вчинення господарських операцій з позивачем.

Дослідженням судом постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.01.2011 встановлено, що 22.01.2011 до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві надійшла заява гр. ОСОБА_4 про те, що 22.01.2011 по пр-ту Броварському у м. Києві неподалік станції метро «Лісова» виявив відсутність документів, а саме актів прийму-передачі природного газу за 2009-2010 та податкових накладних за 2009-2010 ТОВ «Газпрофі». Цей факт підтверджено органом дізнання, у порушенні кримінальної справи відмовлено.

Згідно з дослідженим судом аудиторським висновком незалежного аудитора про відповідність нормам чинного законодавства України висновків по акту планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Газпрофі» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 №372/23-2/35001191 від 05.04.2011, складеного працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 30.05.2011 встановлено, що система бухгалтерського та податкового обліку, прийнята в товаристві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам. Перевіркою відповідності нормам чинного законодавства України висновків акту перевірки, складеного працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області за результатами перевірки товариства, встановлено їх невідповідність реальним обставинам справи та вимогам чинного податкового законодавства, зазначено, що такі висновки не можуть бути підставою для нарахувань податкових зобов'язань.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємства та податком на додану вартість визначалось, відповідно, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР та Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як встановлено судом, факт виконання агентських договорів з ТОВ "Аметт", з ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та з ТОВ "Касеусмастер" та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання агентських договорів з ТОВ "Аметт", з ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та з ТОВ "Касеусмастер" були належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мали право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент укладання та виконання агентських угод запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ "Аметт", ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер".

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Аметт", ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер" було сформовано податковий кредит та валові витрати.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ "Аметт", ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер" для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "Аметт", ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер", які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2009 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку послуг.

Суд бере до уваги, що ТОВ "Аметт", ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер" на час вчинення господарських операцій з позивачем у 2009 р. мали свідоцтво платника ПДВ, а рішення про анулювання цих свідоцтв на той час по вказаних контрагентах відсутні.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків послуг, з дати отримання яких, згідно із приписами Закону України 168/97-ВР, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарських операцій цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Що стосується твердження податкового органу про недостатність доказів підтвердження виконання укладених агентських угод, то суд зазначає, що виконання укладених договорів здійснювалось у 2009 році, тобто 5 років тому, у цей час позивач перебуває на стадії ліквідації, як підтвердив ліквідатор товариства великий обсяг документів вилучено у ході розслідування кримінальних справ, частину документів викрадено у позивача. Так, суд бере до уваги, що неможливість надання позивачем певних актів прийому-передачі природного газу за 2009-2010 та податкових накладних за 2009-2010 рр. ТОВ «Газпрофі» у зв'язку з їх викраденням підтверджено вказаною постановою органа дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.01.2011.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Твердження податкового органу про фіктивність ТОВ «Касеусмастер», ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ «Аметт» спростовується, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2010 у справі №2а-3259/10/2670 за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ТОВ «Касеусмастер», яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2010, якою встановлено правомірність включення ТОВ «Газпрофі» до валових витрат та податкового кредиту оплату послуг ТОВ «Касеусмастер» в ході дослідження правомірності податкових зобов'язань, які виникли у ТОВ «Касеусмастер» по взаємовідносинах саме із ТОВ «Газпрофі»; постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2010 за позовом Святошинської ДПІ м. Києва до ТОВ «ВЦ П.С.В. Інвест Україна» про скасування державної реєстрації з підстав незнаходження за місцем реєстрації, якою не зафіксовано з боку товариства будь-яких порушень податкового законодавства, крім відсутності за місцем реєстрації, та ухвалою господарського суду м. Києва від 02.11.2010 у справі №15/185-б про визнання банкрутом ТОВ «Аметт», якою встановлено відсутність у переліку кредиторів органів ДПА, тобто вимог, пов'язаних з порушеннями податкового законодавства ТОВ «Аметт» не існує.

Висновки податкового органу щодо неналежності підписів посадових осіб ТОВ «Аметт» спростовуються постановою ГВПМ ДПАУ від 27.04.2011 про закриття кримінальної справи №69-107 відносно керівника ТОВ «Аметт», про що зазначено у дослідженій судом ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі №2а-1399/11/1270. Це означає, що в діях посадових осіб ТОВ «Аметт» не виявлено складу злочину, зокрема службового підроблення, виготовлення чи використання завідомо підроблених документів, за який вони могли бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

Суд бере до увага висновки незалежного аудитора, які не спростовано податковим органом, про те, що первинні бухгалтерські та інші документи, які наявні у позивача, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства, а висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають обставинам справи.

Надаючи оцінку висновкам зазначеної почеркознавчої експертизи про те, що підписи від імені директорів ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" ОСОБА_1 та ТОВ "Касеусмастер" ОСОБА_2 на деклараціях, документах бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі агентських договорах, укладених з позивачем, додатках до них та податкових накладних, вчинено ймовірно не ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а іншою особою, то суд визнає, що у них прямо вказано на «ймовірність» такого факту, тобто вони є припущенням експерта, а відтак не є достовірно встановленим фактом і в силу приписів ст. 70 КАС України не є належним та допустимим доказом у цій адміністративній справі.

Крім того, ці висновки експерта винесено в кримінальній справі, у якій відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили. Оскільки згідно з приписами КПК України висновок експерта є лише одним із доказів, оцінку якому надає суд, то за умови відсутності рішення суду у цій кримінальній справі, яке б набрало законної сили, цей висновок експерта в силу приписів ст. 70 КАС України і з цих підстав також не є належним і допустимим доказом у цій адміністративній справі.

Суд не бере до уваги вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.09.2013 по кримінальній справі №369/3005/13-к по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, яким його визнано невинним та виправдано за ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, оскільки за поясненням представників сторін цей вирок скасовано і він не набрав законної сили.

Що стосується анулювання реєстрації ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер", та ТОВ «Аметт» в 2011 році, то суд зазначає, що ці дії відбулися у 2010-2011 рр., а угоди позивачем було укладено до цього - у березні 2009 року, отже на час їх укладення контрагенти позивача не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Суд зазначає, що анулювання реєстрації платника податку не тягне за собою визнання недійсності укладених до цієї дати угод та складених інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по укладеним агентським договорам з ТОВ "Аметт", ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер" за 2009 р. та неправомірне віднесення коштів, сплачених за купівлю, продаж та поставку товару (робіт та послуг) до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Аметт", ТОВ "Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна" та ТОВ "Касеусмастер", а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог , п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; ст. 215, 228, 236 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000622300, №0000612300 від 20.04.2011, видані державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпрофі" судовий збір у сумі 3 (три) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 квітня 2014 р.