Постанова № 38334795, 22.04.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2014 року Чернігів Справа № 825/1223/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Ніжинського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття,-

В С Т А Н О В И В:

Ніжинський міськрайонний центр зайнятості (далі - Ніжинський МЦЗ, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) в якому просить суд стягнути з відповідача незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 168 грн. 20 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено, що в період перебування на обліку як безробітна в Ніжинському МЦЗ, ОСОБА_1 була працевлаштована в ТОВ «Ніжинський консервний завод» і отримувала дохід з 08 по 22 червня 2012 року, про що не повідомила центр зайнятості. За період з 08.06.2012 по 13.06.2012 відповідачу було виплачено 168 грн. 20 коп. матеріального забезпечення на випадок безробіття. На підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Представник позивача до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив та заперечень на позов не подав.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 41 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.05.2012 по 27.06.2012 перебувала на обліку як безробітна в Ніжинському МЦЗ та отримувала соціальні послуги та забезпечення відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Як вбачається з матеріалів справи, під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що в період перебування на обліку як безробітна в Ніжинському МЦЗ, ОСОБА_1 була працевлаштована в ТОВ «Ніжинський консервний завод» підсобним робітником агроцеху за сумісництвом з 08 червня 2012 року (наказ №62-к від 07.06.2012) та звільнена з роботи з 22.06.2012 (наказ №68-к від 22.06.2012), про що не повідомила центр зайнятості (а.с.9,10).

За результатами розслідування, Ніжинським МЦЗ складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» №38 від 28.02.2014 (а.с. 8).

Згідно довідки Ніжинського МЦЗ №02/475 від 06.03.2014 сума незаконно отриманої допомоги по безробіттю відповідача, за період з 08.06.2012 по 13.06.2012, становить 168 грн. 20 коп. (а.с.7).

На підставі виявлених правопорушень з боку відповідача, директором Ніжинського МЦЗ прийнято наказ від 06.03.2014 №44 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1» (а.с.11) та листом від 06.03.2014 за №07/479 запропоновано відповідачу добровільно повернути незаконно отримані кошти в сумі 168 грн. 20 коп. (а.с.12).

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, 19.03.2014 ОСОБА_1 отримала копію вказаного листа Ніжинського МЦЗ (а.с.13), проте на даний час заборгованість в добровільному поряду не сплатила.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України від 05.07.2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

На виконання Закону України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-III) був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок №307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Згідно пункту 1.2. розділу 1 Порядку №307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Пунктом 8 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Крім того, підпунктом 1 пункту 5.5. розділу 5 Порядку №307 встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Відповідно статті 36 Закону №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно отримала допомогу по безробіттю відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки в період перебування на обліку в Ніжинському МЦЗ одночасно перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Ніжинський консервний завод», про що всупереч вимогам статті 36 Закону №1533-III, не повідомила центр зайнятості.

Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідачем не надано жодних належних доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Ніжинського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Ніжинського міськрайонного центру зайнятості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Ніжинського міськрайонного центру зайнятості (вул. Об'їжджа, 120, м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600) кошти незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 168 (сто шістдесят вісім) грн. 20 коп. на р/р 37178300901005 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, одержувач: Ніжинський міськрайонний центр зайнятості, код 21395623.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков