Рішення № 38334095, 14.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4825/14 14.04.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз"доПублічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 132256 грн. 27 коп.Представники: від позивача:Гетьман М.О. - представник за довіреністю № 1794/1113 від 18.12.2013від відповідача:Букоємський Р.В. - представник за довіреністю № 14-325 від 16.03.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.03.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" з вимогами до Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 132256 грн. 27 коп. заборгованості за договором на розподіл природного газу від 18.01.2013 № 14/741/13, в тому числі 173 грн. 49 коп. основного боргу, 102974 грн. 75 коп. пені, 23301 грн. 59 коп. 3 % річних та 5806 грн. 44 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на розподіл природного газу від 18.01.2013 № 14/741/13 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати послуг з транспортування природного газу, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 173 грн. 49 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 102974 грн. 75 коп., 5806 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 23301 грн. 59 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4825/14 та справу призначено до розгляду на 07.04.2014.

31.03.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи для залучення до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 07.04.2014 оголошено перерву до 14.04.2014.

07.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи для залучення до матеріалів справи та заява про зменшення розміру позовних вимог.

14.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 14.04.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахування заяви про зменшення позовних вимог та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також подав клопотання про зменшення розміру пені на 100 %.

У судовому засіданні 14.04.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2013 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір на розподіл природного газу № 14/741/13, відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується у 2013 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору.

Відповідно до пункту 11.1. договору встановлено, що даний договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення під уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01 січня 2013 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством по - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на анатогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

Згідно з пунктом 3.6. договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

У відповідності до пункту 3.7. договору газорозподільне підприємство до 12-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства.

Положеннями пункту 3.8. договору замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.

Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством (пункт 3.10. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м (далі - тариф), встановленим для Газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. На момент укладення договору тариф становить 280 грн. 90 коп., крім того, ПДВ - 56 грн. 18 коп., всього - 337 грн. 08 коп.

Тариф, зазначений у пункті 5.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно з умовами договору (пункт 5.2. договору).

Згідно з пунктом 5.5. договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства на підставі акту наданих послуг, зазначеного в пункті 3.6 цього договору. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

23.07.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору на розподіл природного газу від 18.01.2013 № 14/741/13, відповідно до якої пункт 5.1. договору викладено в наступній редакції: « з 1 липня 2013 розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м (далі - тариф), встановленим для Газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. На момент укладення договору тариф становить 279 грн. 10 коп., крім того, ПДВ - 55 грн. 82 коп., всього - 334 грн. 92 коп.».

27.08.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору на розподіл природного газу від 18.01.2013 № 14/741/13, відповідно до якої пункт 5.1. договору викладено в наступній редакції: « з 1 липня 2013 розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м (далі - тариф), встановленим для Газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. На момент укладення договору тариф становить 268 грн. 20 коп., крім того, ПДВ - 53 грн. 64 коп., всього - 321 грн. 84 коп.».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування 3936,053 тис. м. куб. природного газу газорозподільними мережами на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором договору на розподіл природного газу від 18.01.2013 № 14/741/13 за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по грудень 2013 року на загальну суму 1486417 грн. 30 коп. Факт, обсяги та вартість наданих послуг з транспортування природного газу підтверджується доданими до позовної заяви копіями підписаних уповноваженими представника та скріплених відтисками печаток сторін актів наданих послуг з транспортування газу, а саме: № 1 від 31.01.2013, № 2 від 28.02.2013, № 3/1 від 31.03.2013, № 3/2 від 31.03.2013, № 4/1 від 30.04.2013, № 4/2 від 30.04.2013, № 10 від 31.10.2013, № 11 від 30.11.2013 та № 12 від 31.12.2013.

Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з січня 2013 року по грудень 2013 року, у зв'язку з чим станом на 19.03.2014 в останнього виникла заборгованість перед газорозподільним підприємством у розмірі 173 грн. 49 коп., що підтверджується витягом з оборотно-сальдової відомості по рах. 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» по ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» по договору № 14/741/13 від 18.01.2013 та не спростована відповідачем.

Як встановлено судом, відповідно до банківської виписки за 28.03.2014 вбачається, що відповідачем здійснено оплату послуг з транспортування газу у грудні 2013 року згідно з договором від 18.01.2013 № 14/741/13 у розмірі 176 грн. 51 коп.

У судовому засіданні 14.04.2014 представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог вих. № 6Н/446 від 04.04.2014, відповідно до якої, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 173 грн. 49 коп., просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 102974 грн. 75 коп., 3 % річних у розмірі 23301 грн. 59 коп. та інфляційні втрати у розмірі 5806 грн. 44 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Господарський суд не приймає заяву про зменшення позовних вимог в частині зменшення суми боргу, оскільки такі дії суперечать законодавству у зв'язку з тим, що зменшенню підлягають лише існуючі вимоги, а враховуючи те, що відповідачем здійснено погашення заборгованості після порушення провадження у справі, між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 173 грн. 49 коп.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши надані відповідачем докази сплати суми основного боргу у розмірі 173 грн. 49 коп. після порушення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за отримані послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за договором на розподіл природного газу від 18.01.2013 № 14/741/13 за період з січня 2013 року по грудень 2013 року.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на розподіл природного газу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пені у розмір 102974 грн. 75 коп., 3 % річних у розмірі 23301 грн. 59 коп. та інфляційні втрати у розмірі 5806 грн. 44 коп. за період прострочення, вказаний в розрахунку, доданому до позовної заяви.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з положеннями пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.2.1. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до умов пункту 7.2.1 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені перевищує шість місяців.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням положень договору та приписів законодавства, позивач має право на нарахування пені за прострочення оплати комунальних послуг щодо кожного платежу окремо, починаючи з 20 числа наступного місяця.

З урахуванням положень пункту 5.5. договору та приписів законодавства, позивач має право на нарахування пені за прострочення оплати отриманих послуг у січні 2013 року за період з 20.02.2013 по 20.08.2013, у лютому 2013 року - за період з 20.03.2013 по 20.09.2013, у березні 2013 року - за період з 20.04.2013 по 20.10.2013, у квітні 2013 року - за період з 20.05.2013 по 20.11.2013, у жовтні 2013 року - за період з 20.11.2013 по 20.05.2014, у листопаді 2013 року - за період з 20.12.2013 по 20.06.2014 та у грудні 2013 року - за період з 20.01.2014 по 20.07.2014 . День початку нарахування пені визначається з огляду на положення пункту 5.5 договору.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідно норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням розміру простроченого платежу, сум часткової оплати та в межах визначеного позивачем періоду нарахування, а саме початку нарахування пені:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення301785.0319.03.2013 - 05.06.2013790.041 %*9797.68270586.2606.06.2013 - 09.06.201340.041 %*444.80270586.2610.06.2013 - 12.08.2013640.038 %*6642.34270586.2613.08.2013 - 20.08.201380.036 %*770.99237666.6821.03.2013 - 09.06.2013810.041 %*7911.37237666.6810.06.2013 - 12.08.2013640.038 %*5834.23237666.6813.08.2013 - 20.09.2013390.036 %*3301.29269354.2221.04.2013 - 09.06.2013500.041 %*5534.68269354.2210.06.2013 - 12.08.2013640.038 %*6612.09269354.2213.08.2013 - 20.10.2013690.036 %*6619.4796137.9221.05.2013 - 09.06.2013200.041 %*790.1796137.9210.06.2013 - 12.08.2013640.038 %*2359.9996137.9213.08.2013 - 20.11.20131000.036 %*3424.09144312.0921.11.2013 - 27.01.2014680.036 %*3495.12172120.0021.12.2013 - 27.01.2014380.036 %*2329.51265041.3621.01.2014 - 27.01.201470.036 %*660.79233494.6228.01.2014 - 25.02.2014290.036 %*2411.71173.4926.02.2014 - 19.03.2014220.036 %*1.36 Всього:66529.97З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 66529 грн. 97 коп. за період нарахування: за простроченим платежем за січень 2013 року за період з 20.02.2013 по 20.08.2013, за простроченим платежем за лютий 2013 року за період з 20.03.2013 по 20.09.2013, за простроченим платежем за березень 2013 року за період з 20.04.2013 по 20.10.2013, за простроченим платежем за квітень 2013 року за період з 20.05.2013 по 20.11.2013, за простроченим платежем за жовтень 2013 року за період з 20.11.2013 по 27.01.2014, за простроченим платежем за листопад 2013 року за період з 20.12.2013 по 19.03.2014 та за простроченим платежем за грудень 2013 року за період з 20.01.2014 по 19.03.2014.

У судовому засіданні 14.04.2014 представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої пені на 100%. В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача посилається на те, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перебуває у тяжкому фінансовому стані, що підтверджуються звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2013 року, згідно якого збиток відповідача становить 12521324000 грн. Крім того, відповідач зазначає про велику дебіторську заборгованість контрагентів в тому числі і ПАТ «Гадячгаз» за договорами поставки природного газу та великі кредитні зобов'язання при проведенні розрахунків з ВАТ «Газпром» за імпортований з Російської Федерації природний газ за контрактом від 19.01.2009, а також жорсткі умови контракту, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з положеннями пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перебуває у тяжкому фінансовому стані, що підтверджуються звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2013 року, здійснює покладене на неї державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, діє у жорстких рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам, а також повне погашення відповідачем заборгованості за договором та враховуючи, що позивачем не надано суду доказів наявності збитків та інших наслідків порушення зобов'язання відповідача, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, суд прийшовши до висновку, що даний випадок є винятковим та вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача 33264 грн. 99 коп. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 33264 грн. 99 коп. та інфляційних втрат у розмірі 5806 грн. 44 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 23301 грн. 59 коп. та інфляційних втрат у розмірі 5806 грн. 44 коп., нарахованих за період прострочення з 21.02.2013 по 19.03.2014, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 N 7 у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26, "А", ідентифікаційний код 05524660) 3 % річних у розмірі 23301 (двадцять три тисячі триста одна) грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 5806 (п'ять тисяч вісімсот шість) грн. 44 коп., пеню у розмірі 33264 (тридцять три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1916 (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять) грн. 23 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" заборгованості за отримані послуги у розмірі 173 грн. 49 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.04.2014

Суддя І.М. Отрош