Рішення № 38334087, 15.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3685/14 15.04.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Лабік Р.Р. (дов.№85 від 20.11.2013)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 порушено провадження у справі №910/3685/14 та призначено її до розгляду на 27.03.2014 року.

24.03.2014 та 25.03.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача та відповідача відповідно, надійшли телеграма та клопотання із проханнями відкласти розгляд справи, та 25.03.2014 також від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 07.03.2014 року.

Представники сторін у судове засідання 27.03.2014 не з'явились, у зв'язку із чим суд, враховуючи надані ними клопотання, відклав розгляд справи відповідною ухвалою на 15.04.2014 року.

03.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов супровідний лист із додатками, серед яких, зокрема, містився відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, зважаючи на подану 07.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва заяву із додатками, та проханням здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача надав усні заперечення на позов, аналогічні тим, що викладені ним у відзиві на позовну заяву, а саме щодо підтвердження надання вигодонабувачем погодження на перерахування страхового відшкодування позивачем на рахунок СТО.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) Договір №28-0111-13-00350 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за даним договором виступає Акціонерний Банк «Украгазбанк». (а. с. 70-75)

Відповідно до Довідки №9241192 про дорожньо-транспортну пригоду, 02.08.2013 по вул.Дніпровський узвіз у м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1, під керуванням страхувальника, та транспортним засобом марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (а. с. 13-14)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, якого постановою Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2013 у справі №757/18858/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 15-16)

Як вбачається із матеріалів справи, 06.08.2013 Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 02.08.2013, що є страховим випадком згідно із договором №28-0111-13-00350., у якій просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО для здійснення ремонту. (а. с. 23-24)

Позивач у страховому акті №ДККА-29782 від 22.08.2013 та розрахунком до нього, визначив суму страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури №С-00045965 від 07.08.2013 із актом виконаних робіт до нього №2013023420 від 26.09.2013, виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД», у розмірі 15025,82 грн. (а. с. 19-22; 26-27)

Вищезазначена сума 15025,82 грн. перерахована позивачем на рахунок СТО ТОВ «Автосаміт ЛТД», відповідно до наданого вигодонабувачем за договором №28-0111-13-00350 від 22.11.2013 погодження (лист від 14.08.2013), що підтверджується платіжним дорученням №14772 від 22.08.2013 року. (а. с. 28; 76)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (відповідач у справі), за полісом №АС444074, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а. с. 54)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 30.09.2013 звернувся до відповідача із заявою №11/6874 на виплату страхового відшкодування у порядку регресу, однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав. (а. с. 29-30)

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зауважує на відсутності підтвердження погодження вигодонабувача щодо перерахування страхового відшкодування позивачем на рахунок СТО, яке, натомість, надане позивачем 07.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва та долучено до матеріалів справи. (а. с. 76)

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2013 у справі №757/18858/13-п встановлено вину ОСОБА_4 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2. (а. с. 13-14)

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4В, який керував транспортним засобом марки «Nissan», державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (відповідач по справі), за полісом №АС444074, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а. с. 54)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №28-0111-13-00350 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як досліджено судом, розмір страхового відшкодування позивач визначив, виходячи з рахунку-фактури СТО ТОВ «Автосаміт ЛТД», відповідно до заяви страхувальника і погодження вигодонабувача, та відповідає приписам ст. 25 вищевказаного Закону України.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договору страхування.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із умовами полісу №АС444074, розмір франшизи становить 1000,00 грн., яка вирахувана позивачем із заявленої до стягнення в межах даного позову суми.

Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи, до рахунку-фактури №С-00045965 від 07.08.2013 із актом виконаних робіт до нього №2013023420 від 26.09.2013, на підставі яких визначалась вартість страхового відшкодування, включено вартість мийки у розмірі 54,00 грн. та прибирання салону 81,00 грн. транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_1 (а. с. 22)

З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки у розмірі 54,00 грн. та прибирання салону у розмірі 81,00 грн., а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 13890,82 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" не надано доказів, що підтверджують відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу, а заперечення, висловлені у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, будинок 32А, ідентифікаційний код 30859524) 13890 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 82 копійки сплаченого страхового відшкодування та 1809 (одну тисячу вісімсот дев'ять) гривень 41 копійку судового збору.

В інший частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15.04.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 18.04.2014 року

Суддя К.В. Полякова