Рішення № 38334076, 17.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2790/14 17.04.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Грабова І.А. (дов.№3364/18 від 23.12.2013)

від відповідача: Семенова А.С. (дов.№б/н від 20.03.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 27.02.2014 порушено провадження у справі №910/2790/14 та призначено її до розгляду на 18.03.2014 року.

18.03.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 18.03.2014 суд, враховуючи думку представника позивача щодо можливості відкладення розгляду справи, враховуючи надане представником відповідача клопотання від 18.03.2014, виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.04.2014 року.

20.03.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 27.02.2014 року.

У судовому засіданні 08.04.2014 долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та оголошено перерву до 17.04.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.04.2014 надав усні пояснення по суті спору, підтримуючи позовні вимоги у повному обсязі, та висловив заперечення на відзив, які надав до початку судового засідання у письмовому вигляді через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва.

Представник відповідача надав усні заперечення на позовні вимоги, посилаючись на обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити у задоволенні позову.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи представники позивача та відповідача повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Текнології» (страхувальник) укладено Договір №106805Га/13/к/п добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за вказаним договором виступає Публічне акціонерне товариство «Кредитвест Банк». (а. с. 9-14)

Відповідно до відомості №9248589 про дорожньо-транспортну пригоду, 15.08.2013 на дорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія Гедіка Ерхана (на підставі наказу №6-К від 01.04.2012 та подорожнього листа №142986 від 15.08.2013), та транспортним засобом марки «Kia Rio», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 (а. с. 17-20; 22; 62-63)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27.08.2013 у справі №367/6148/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 23)

Як вбачається із матеріалів справи, 16.08.2013 Страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором №106805Га/13/к/п, у якій зазначив, що суму страхового відшкодування просить виплатити на рахунок СТО. (а. с. 15-16)

Умовами п.14, що кореспондуються із умовами п.28.11 вищезазначеного договору, сторони погодили, що виплата страхового відшкодування здійснюється на базі СТО на вибір страховика.

Пункт 27.2 зазначеного вище договору встановлює перелік документів, на підставі яких визначається страховиком розмір завданих збитків, зокрема це документ, що містять розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза тощо).

Згідно із страховим актом №1.001.13.11490/VESKO31783 від 06.09.2013 та розрахунком до нього, розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі рахунку-фактури №С4199818 від 19.08.2013, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Дніпровська набережна», у розмірі 12097,34 грн. (а. с. 27-31)

Відповідно до п.28.15 договору №106805Га/13/к/п, при пошкодженні ТЗ страхове відшкодування сплачується страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п.28.11 договору, згідно із належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд-замова, рахунок, акт виконаних робіт тощо), якщо інше не погоджено між страховиком та вигодонабувачем.

Позивач, на виконання умов договору №106805Га/13/к/п від 25.04.2013 та відповідно заяви страхувальника, перерахував на рахунок СТО ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна» суму страхового відшкодування у розмірі 12097,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням №56433 від 09.09.2013 року. (а. с. 32)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки «Kia Rio», державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» (відповідач у справі), за полісом №АС2299552, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та наданої відповідачем копії зазначеного полісу. (а. с. 69; 75)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 06.01.2014 відповідачу направлялась регресна вимога №ЛВ1917, у якій надано відповідачу для проведення виплати в порядку регресу 30-денний строк з дня одержання вимоги, та попереджено, що в протилежному випадку, із спливанням двох місяців позивач звернеться із позовом до суду. Також, в доповнення до вищезазначеної вимоги, 24.01.2014 направлено лист №ЛВ2190 із аналогічним проханням, однак коштів станом на день розгляду справи судом та на момент винесення рішення, позивач так і не отримав.(а. с. 35)

Відповідач, заперечуючи у відзиві проти заявлених позовних вимог, зауважує на недоведеність позивачем розміру завданих збитків, відсутність листа вигодонабувача щодо перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО, та зазначає на передчасному зверненні позивача із даним позовом до суду, зважаючи що двомісячний термін, вказаний позивачем, на момент звернення до суду ще не сплив.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27.08.2013 у справі №367/6148/13-п встановлено вину ОСОБА_3 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «Kia Rio», державний номер НОМЕР_2. (а. с. 23)

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки «Kia Rio», державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» (відповідач у справі), за полісом №АС2299552, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази України (далі - МТСБУ) та наданої відповідачем копії зазначеного полісу. (а. с. 69; 75)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №106805Га/13/к/п добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Відповідно до п.27.2 та 28.15 Договору №106805Га/13/к/п, який укладався із узгодженням вигодонабувача, страхове відшкодування, за замовчуванням, перераховується страховиком на рахунок СТО, яка здійснює ремонт ТЗ, за винятком випадків, коли вигодонабувач зауважить на іншому.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства, умов Договору №106805Га/13/к/п, та заяви страхувальника щодо виплати страхового відшкодування на рахунок СТО, перерахував визначену на підставі рахунку-фактури №С4199818 від 19.08.2013 суму у розмірі 12097,34 грн. на рахунок СТО ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна», що підтверджується платіжним дорученням №56433 від 09.09.2013 року. (а. с. 32)

Виходячи з наведеного, суд зауважує на помилковому твердженні відповідача щодо обов'язковості надання позивачем листа-погодження вигодонабувача на перерахування грошових коштів на рахунок СТО, оскільки умовами договору №106805Га/13/к/п узгоджено із вигодонабувачем типовий механізм здійснення виплат страхового відшкодування, який не потребує надання погодження на кожний конкретний випадок, а регулює відносини загалом.

Доказів протилежного, тобто непогодження вигодонабувача саме у даному випадку із перерахуванням на рахунок СТО страхового відшкодування, відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

В основу заперечень відповідача також покладено твердження про те, що належним доказом підтвердження вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, є звіт експертного автотоварознавчого дослідження, відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Проте, відповідач під час розгляду справи судом не здійснив жодних процесуальних дій для доведення обставин, на які він посилається, та власний конртрозрахунок вартості матеріального збитку суду не надав.

Згідно з п.п.7.38,7.39 Методики, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Отже, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП 15.08.2013, строк його експлуатації не перевищував зазначеного вище у Методиці строку. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховик, у разі визнання вимог заявника обґрунтованими, може прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відтак, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, по-перше, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №106805Га/13/к/п. Адже, з приписів вищевказаних норм вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки, чим спростовуються посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на норми ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Суд також зауважує, що чинне законодавство про страхування не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно з ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, твердження відповідача про необхідність доведення шкоди виключно шляхом проведення автотоварознавчої експертизи не узгоджуються з нормами законодавства про страхування, оскільки Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 21.01.2014 у справі №910/11450/13, від 24.09.2013 у справі №925/112/13-г, від 13.05.2013 у справі №5011-50/17051-2012, від 30.07.2013 у справі №910/3655/13.

До того ж, суд вважає хибними та не приймає до уваги твердження відповідача щодо передчасного звернення позивача із даним позовом до суду, в силу наявних у відповідача двох місяців для проведення виплати у порядку регресу. Посилаючись на цю обставину, відповідач зазначає, що отримав претензію 21.02.2014, не вказуючи проте її вихідного номеру, у якій і визначено, зокрема, вказаний вище строк.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, претензія №ЛВ1917 від 06.01.2014 направлена відповідачу 10.01.2014 та отримана ним 17.01.2014, що підтверджується поштовим повідомленням із відміткою про вручення поштового відправлення. (а. с. 33-34)

Із тексту вказаної вимоги вбачається, що на виплату страхового відшкодування у порядку регресу відповідачу запропоновано 30-денний термін, починаючи з дня одержання даної вимоги, тобто строк у даному випадку починає рахуватись із 17.01.2014 та спливає 15.02.2014 року. У разі несплати відповідачем заявленої до стягнення у порядку регресу суми, позивач протягом спливу двох місяців звернеться без попереднього попередження із позовом до суду.

В доповнення до зазначеної вище вимоги, відповідачу направлявся лист №ЛВ2190 від 24.01.2014, відправлений 04.02.2014 та отриманий відповідачем 06.02.2014, відповідно до поштового повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення, із повторним нагадуванням про невиконане зобов'язання відповідача. (а. с. 35)

Відтак, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що наданий відповідачу 30-денний термін на відшкодування шкоди у порядку регресу, відповідно до претензії №ЛВ1917 від 06.01.2014, сплинув 15.02.2014, тобто ще до моменту звернення позивача із позовом до суду - 27.02.2014, а тим паче станом на момент винесення рішення у справі.

Натомість відповідачем попереднє звернення позивача для досудового врегулювання спору залишено без уваги, а також не вчинено жодних дій і під час розгляду спору у суді.

У зв'язку із вищенаведеним, суд не приймає до уваги наведені заперечення відповідача, що, як вбачається, спростовуються матеріалами справи та не містять правового обґрунтування.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначено у полісі №АС2299552, виданого відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія», розмір франшизи становить 500,00 грн., яка вірно вирахувана позивачем із заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» не надано жодних доказів для підтвердження обставин, на які він посилається у відзиві на позовну заяву, та не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 11 597 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) гривень 34 копійки страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17.04.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 18.04.2014 року

Суддя К.В. Полякова