Постанова № 38333417, 10.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 12736/11/9104Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі за позовом підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Підприємець ОСОБА_1 07.02.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ Волинської області, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №0004871701/1 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 167 833,50 грн. у зв'язку з невчасною реєстрацією платником ПДВ за серпень-грудень 2009 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції підприємець ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України .

Відповідно до пункту 2 розділу XIX «Перехідних положень» ПК України з 01.01.2011 р. втратив чинність Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі якого до 01.01.2011 р. застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства, тому відповідач повинен був надіслати на його адресу нове податкове повідомлення-рішення згідно з ПК України.

При апеляційному розгляді позивач та його представник доводи апеляційної скарги доповнили, вказавши, що позивач не мав умислу порушувати податкове законодавство, вчасно здавав декларації за відповідні звітні періоди з достовірними даними і діяв згідно консультації податкового органу, який після здачі ним декларації з доходом, що перевищував 300 тис.грн. вказував, що для реєстрації платником ПДВ необхідно 500 тис.грн.

Про необхідність реєстрації платником ПДВ в разі досягнення обсягу поставки у 300 тис. грн. не знав і вважає, що податковий орган діяв не добросовісно, з метою стягнення адміністративних санкцій, а тому оскаржене рішення прийнято відповідачем всупереч принципам, визначених в ч.3 ст.2 КАС України.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено акт від 03.11.2010 року №7664/17-2/НОМЕР_1.

У висновку акту перевірки зазначено про встановлені податковим органом порушення підприємцем, зокрема, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2. п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З. п.п.7.3.1 п.7.3. п.п.7.7.1 п.7.7 сг.7. 11.9.4 сг.9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за серпень-грудень 2009 року в сумі 111889.00 грн.. в тому числі за серпень 2009 року - 60382.00 грн.. за вересень 2009 року - 24489.00 грн.. за жовтень 2009 року - 17357,00 грн., за листопад 2009 року - 8865.00 грн., за грудень 2009 року - 796.00 грн.; п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: неподання податкових декларацій з ПДВ за серпень-грудень 2009 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0004871701/0. яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 168683.50 грн. (в тому числі, за основним платежем - 111889.00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями 56794.50 грн.).

В порядку адміністративного оскарження відповідачем частково скасоване попереднє рішення в частині зайво застосованої штрафної санкції на суму 850.00 грн. та прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 року №0004871701/1 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 167833.50 грн. (в тому числі, за основним платежем - 111889.00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями - 55944.50 грн.), яке є предметом оскарження по цій справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчинено порушення податкового законодавства, а відтак податкове зобов»язання нараховано підставно.

Колегія суддів вважає ухвалене рішення помилковим, оскілки не враховує всіх обставин справи.

Згідно п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Так, як видно з матеріалів справи, позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 03.03.1997 року та в період, охоплений перевіркою, здійснював оподаткування одержаних доходів на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

Як платник ПДВ зареєстрований 04.12.2009 року.

З долученої до матеріалів справи декларації про доходи підприємця ОСОБА_1 за І півріччя 2009 року видно, що сума одержаного валового доходу за даний період складає 348117.00 грн., тобто позивач вже відповідно до вказаних вище норм зобов»язаний був подати заяву податковому органу про реєстрацію платником ПДВ.

Як видно з письмових пояснень позивача від 29.10.2010 року ( а.с.42) та при апеляційному розгляді, про необхідність реєстрації платником ПДВ в разі досягнення обсягу поставки у 300 тис. грн. не знав, а діяв згідно консультації працівників податкового органу, які йому пояснили, що для такої реєстрації необхідно досягнення доходу 500 тис.грн.

Вказане вище твердження частково підтверджується тим, що декларацію про доходи за І півріччя 2009 року з одержаним доходом за вказаний даний період в сумі 348117.00 грн. платник подав податковому органу 07.08.2009 року, який, виходячи з суми отриманого доходу повинен був отримати від платника податку (останній не заперечував би як би знав про це) заяву про реєстрацію його як платника ПДВ.

Пояснення позивача не спростовано податковим органом, який відповідно до ч.2 ст.71 КАС України зобов»язаний доказувати правомірність прийнятих рішень.

Податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платника податку, податкового агента, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до не виконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутня вина платника податку, що діяв відповідно до наданого йому роз»яснення податковим органом.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, коли платник податку не уникав від реєстраціїї платником ПДВ, тобто умисно не порушив податкове законодавство, а згідно отриманої консультації податковим органом добросовісно заблуджувався (відсутня його вина), застосування до нього фінансових санкцій оскарженим рішенням прийнято відповідачем всупереч принципам, визначених в ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до п.3, 4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно надано правову оцінку обставинам справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню із вказаних вище підстав.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 п.3, 4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі №2а/0370/279/11 скасувати і прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області № 0004871701/1 від 23 грудня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей

Постанова у повному обсязі складена 15.04.2014 року.