Постанова № 3833257, 13.04.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 13.04.2009 р.                                                                                 № 9/619

12:03

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

доЗахідно-донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області

про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000062241/0 від 07.04.2008, № 0000062241/1 від 02.06.2008, № 0000062241/2 від 14.08.2008, № 0000062241/3 від 21.10.2008 на суму 645,51 грн. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом Західно-донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000062241/0 від 07.04.2008, № 0000062241/1 від 02.06.2008, № 0000062241/2 від 14.08.2008, № 0000062241/3 від 21.10.2008 на суму 645,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю порушень пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, оскільки страховик ЗАТ „СГ „ТАС” при отриманні доходу від страхового платежу сплачує податок у розмірі 3 % як від загальної суми валового доходу.

Відповідачем позов не визнано, у запереченнях на позовну заяву зазначено про правомірність здійснених донарахувань та зроблених під час перевірки висновків про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

З 30.11.2007 по 13.12.2007 інспекторами Західно-донбаської об'єднаної ДПІ в Дніпропетровській області проводилась позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Павлоградською філією ЗАТ «Страхова Група «ТАС»вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2006 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт № 203/22-21722005 від 28.03.2008. перевіркою встановлено порушення Павлоградською філією ЗАТ «Страхова Група «ТАС»п.п. 4.1.6. та 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої ніж страхова на суму 430,34 грн., у тому числі по періодах: за 4 квартал 2006 на суму 312,67 грн., ІІІ квартал 2007 року –117,67 грн., оскільки позивачем не віднесено до складу валового доходу суми утримані на ведення справи під час повернення страхових платежів при достроковому припиненні дії договорів страхування у розмірі 1721,36 грн. так як перевіркою встановлено 3 факти повернення частини страхового платежу при достроковому припиненні дії договорів страхування за ініціативою страхувальника по 4 договорам. Так, на підставі письмових заяв страхувальників щодо дострокового припинення дії договорів страхування, філія страховика повернула страхувальникам страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу.

На підставі вказаного акту Західно-донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією в Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2008 № 0000062241/0 про нарахування податкового зобов'язання в сумі 645,51 грн. (за основним платежем - 430,34 грн., за штрафними санкціями - 215,17 грн.), яке отримано адресатом 14.04.2008.

За висновком акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження (під час якого скарги позивача були залишені без задоволення) відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000062241/1 від 02.06.2008, № 0000062241/2 від 14.08.2008, № 0000062241/3 від 21.10.2008.

Аналізуючи вказані вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 4.1.3. Закону № 334 передбачено, що валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Пунктом 7.2.3. Закону № 334 передбачено: якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Разом з тим, пунктом 7.2.1. Закону № 334 визначено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:

за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;

за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Закон України «Про страхування»від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Статтею 9 Закону України „Про страхування” встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії зобов’язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.

Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про страхування»страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначенні, у тому числі таку структурну складову, як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про страхування” страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Статтею 28 Закону України „Про страхування” встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи.

Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17 та 28 Закону України «Про страхування»згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи. При цьому, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до категорії валових витрат, пов`язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування, перестрахування, тобто витрат страховика від страхової діяльності, які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити із звичайної ціни страхового тарифу.

Таким чином , всі операції із страхування не підпадають під дію п. 5.10 статті 5 та відповідно п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Це також відповідає пункту 2 „Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування” Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003 № 146 зі змінами і доповненнями (на період перевірки), в якому у код рядків „показники” не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто за ставкою податку 25%.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Адже, витрати позивача на ведення справ відносяться до і є частиною страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності.При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком до припинення договору та цільового використання). З огляду на те, що відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат на ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу, оподатковується за ставкою 3%, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги відповідача щодо проведення додаткового розрахунку податку згідно з актом перевірки за ставкою 25%, оскільки така вимога призводить до подвійного оподаткування.

Таким чином оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, без дотриманням принципів, встановлених статтею 2 КАС України, в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Західно-донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області № 0000062241/0 від 07.04.2008, № 0000062241/1 від 02.06.2008, № 0000062241/2 від 14.08.2008, № 0000062241/3 від 21.10.2008 на суму 645,51 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Закритому акціонерному товариству «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, офіс 213, код ЄДРПОУ 30115243) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                       О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.04.2009.