Ухвала суду № 38332160, 18.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 квітня 2014 року м. Київ В/800/1706/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддів Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), Васильченко Н. В., Конюшка К. В., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., перевіривши заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Моноліт» про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Моноліт» про визнання протиправним та скасування рішення.

Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України, заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування положень статті 41 і пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, просить ухвалу Вищого адміністративного суду України скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

На підтвердження неоднакового застосування касаційними судами одних й тих же нормативних актів заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року і від 23 жовтня 2013 року та постанови Вищого господарського суду України від 02 серпня 2011 року і від 22 листопада 2011 року.

Вищий адміністративний суду України вважає можливим задовольнити подану заяву.

Із змісту доданих до заяви ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року і від 23 жовтня 2013 року вбачається неоднакове застосування касаційними судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим суди касаційної інстанції прийняли різні за змістом судові рішення.

Так у справі, за результатами розгляду якої прийнято оскаржувану постанову від 16 січня 2014 року, Вищий адміністративний суд України підтримав рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову задоволенні позову.

З тексту постанови вбачається, що суд касаційної інстанції з посиланням на пункт 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України при розгляді справи дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у розпорядженні Коцюбинської селищної ради Київської області.

У справі, за результатами розгляду якої Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняті ухвали, на які заступник Генерального прокурора України посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків.

Так, в ухвалах від 02 жовтня 2013 року та від 23 жовтня 2013 року у справах за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, треті особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку касаційний суд з посиланням на пункт 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції вірно виходили з того, що Коцюбинська селищна рада не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки остання розташована за межами смт Коцюбинське, які на момент прийняття спірного рішення не були визначені та затверджені.

При цьому при розгляді справ судами касаційної інстанції досліджувалися і надавалися оцінки одним і тим же первинним документам.

Аналіз наведених судових рішень судів касаційної інстанції дає підстави вважати, що ними неоднаково застосовані положення пункт 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для допуску справи за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Моноліт» про визнання протиправним та скасування рішення.

Що стосується різного застосування статті 41 Земельного кодексу України в оскаржуваній ухвалі та в постановах Вищого господарського суду України від 02 серпня 2011 року і від 22 листопада 2011 року, то така обставина в їх порівнянні не вбачається.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

у х в а л и в :

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Моноліт» про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: