Ухвала суду № 38331927, 16.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К/800/41435/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Волошина В.М.,

за участю представників сторін: позивача - Молящий В.М.,

відповідача - Трофименко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 р.

у справі № 2а-567/11/1370 (№ 68856/11)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група»

до Львівської митниці

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» (далі - позивач, ТОВ «Українська транспортна група») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просило суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 22.12.2010 р. № 113, № 114, № 115, № 116, № 117 та № 118.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Львівської митниці від 22.12.2010 р. № 113, № 114, № 115, № 116, № 117, № 118.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 р. та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 р.

Також, відповідач подав письмове клопотання про процесуальне правонаступництво у порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши надані документи, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.10.2010 р. по 12.11.2010 р., на підставі наказу від 21.10.2010 р. та згідно посвідчень на право проведення перевірки від 21.10.2010 р. № 84-86/2010, посадовими особами Львівської митниці була проведена виїзна позапланова перевірка стану дотримання ТОВ «Українська транспортна група» законодавства України з питань митної справи за період з 01.10.2007 р. по 10.10.2010 р., за результатами якої складено акт від 12.11.2010 р. № 051/10/209000000/30484307 та встановлено порушення позивачем вимог статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», пункту 15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. № 937; та зроблено висновок про необхідність сплати позивачем штрафних санкцій у відповідності до підпунктів 17.1.7, 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 22.12.2010 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 113, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «ввізне мито» на суму 493 885,54 грн., в тому числі 493 885,54 грн. за штрафними санкціями; № 114, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 111 124,25 грн. за затримку на понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 246 842,77 грн. ввізного мита; № 115, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «ввізне мито» на суму 204 225,05 грн., в тому числі 204 225,05 грн. за штрафними санкціями; № 116, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 45 957,37 грн. за затримку на понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 102 127,50 грн. ввізного мита; № 117, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 139 628,10 грн., в тому числі 139 628,10 грн., за штрафними санкціями; № 118, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 31 416,32 грн. за затримку на понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 69 814,05 грн. з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки № 051/10/209000000/30484307 від 12.11.2010 р., фактичними підставами для нарахування позивачу вказаних штрафних санкцій, слугувала твердження перевіряючих про відчуження ТОВ «Українська транспортна група» ранiше трирiчного термiну при несплаченому ввiзному митi майна, ввезеного на територію України як внесок в статутний фонд підприємства, а саме 08.10.2009 р. автомобіля легкового марки Lexus LS 460L, ввезеного за вантажно-митною декларацією№ 209000001/7/005064 від 17.05.2007 р., та 02.10.2009 р. збірної сталевої будівельної конструкції, ввезеної за вантажно-митною декларацією № 209000004/2008/009604 від 29.07.2009 р.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Українська транспортна група» ввезло на територію України як внесок у статутний фонд підприємства наступне майно: - за вантажно-митною декларацією № 209000001/7/005064 від 17.05.2007 р. легковий автомобіль марки Lexus LS 460L митною вартістю на день оформлення 51 000, дол. США, що становило по курсу валют 257 550 грн.; - за вантажно-митною декларацією № 209000004/2008/009604 від 29.07.2009 р. збірну сталеву будівельну конструкцію митною вартістю на день оформлення 424 144,16 євро, що по курсу національних валют становило 3 234 767,28 грн.

Ввізне мито за ввезення автомобіля марки Lexus LS 460L в сумі 64 387,50 грн. та за ввезення збірної сталевої будівельної конструкції в сумі 161 738,36 грн. позивач, на підставі статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», сплатив шляхом застосування простих векселів № АА 0615538 від 16.05.2007 р. та № АА 1057015 від 29.07.2008 р. - відповідно.

ТОВ «Українська транспортна група» відчужило майно, отримане як іноземні інвестиції, раніше передбаченого законом трирічного строку, а саме автомобіль Lexus LS 460L відчужило 08.10.2009 р., а збірну сталеву будівельну конструкцію - 02.10.2009 р.

Після відчуження зазначеного майна позивач сплатив, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, передбачені законом платежі на рахунок Львівської митниці, а саме: - за відчужений автомобіль платіжними дорученнями від 16.09.2010 р. № 10781 на суму 74 420 грн., № 10782 на суму 14 884 грн. та від 27.09.2010 р. № 11060 на суму 8 713,04 грн.; - за відчужену будівельну конструкцію платіжними дорученнями від 29.09.2010 р. № 11109 на суму 264 816,82 грн. та № 11110 на суму 52 963,36 грн.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що висновки митного органу викладені в акті перевірки є правомірними та обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходив з наступних мотивів.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування» майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом в порядку, передбаченому частинами другою і третьою статті 18 цього Закону. При відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» передбачено, що якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Таким чином, в законі йде мова про обов'язок сплати мита та порядок визначення суми платежу, який пов'язано з днем здійснення відчуження майна. Строк сплати мита законодавством не визначено.

Згідно пункту 15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, - якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, або на окремий баланс сторін, що провадять спільну інвестиційну діяльність за договорами (контрактами), відчужується, в тому числі у зв'язку з припиненням діяльності векселедавця, останній сплачує ввізне мито не пізніше дня відчуження.

Ввізне мито не сплачується за умови вивезення іноземної інвестиції за кордон, що засвідчується вивізною вантажною митною декларацією з відповідною відміткою.

Отже, вказаний Порядок визначає, що внесення платежу є вчасним у разі, коли сплату здійснено протягом дня, у який відбулося відчуження. Вимог стосовно того, що сплата мита повинна передувати відчуженню, Порядок не містить.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону. Отже, штраф, визначений вказаною нормою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», можливо застосувати лише у разі, коли законодавством передбачено обов'язок попереднього щодо дії платника податку нарахування та сплати податку або збору.

Таким чином, порушення норм статей 18, 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування», пункту 15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна не тягне за собою застосування санкцій, передбачених положеннями підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність прийняття митним органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити відповідача, Львівську митницю Державної митної служби України на її правонаступника, - Львівську митницю Міндоходів.

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 р. у справі № 2а-567/11/1370 (№ 68856/11) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко