Ухвала суду № 38331640, 16.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К/800/5826/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представників позивача Бабич К.О., Процюка О.О., Подпругіна О.О.,

представника відповідача Маісурадзе З.А.,

представника прокуратури Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року

у справі № 2а-14104/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (далі - позивач, ТОВ «АДМ Україна»)

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС)

третьої особи Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - третя особа, ДПІ у Печерському районі м. Києва)

за участю прокуратури міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «АДМ Україна» звернулось у жовтні 2011 року до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2011 року № 0000180700 та № 0000190700 від 29.04.2011 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Третя особа та прокуратура міста Києва заяви про приєднання до касаційної скарги позивача або заперечень на касаційну скаргу не надали.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Окружна державна податкова служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що в період з 29.03.2011 року по 18.04.2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві майора міліції Горожанової В.А. від 03.02.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «АДМ Україна» по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Шторм» (далі - ТОВ «Шторм») за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 50/07-02/33546533 від 18.04.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 5 879 750,00 гривень та пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2 862 843,00 гривні.

22.04.2011 року ТОВ «АДМ Україна» до ДПІ у Печерському районі м. Києва були подані заперечення на зазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких листом № 16703/10/075211 від 26.04.2011 року «Про надання відповіді до заперечення по акту перевірки» повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

29.04.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення-рішення № 0000190700 від 29.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7 349 687,00 гривень та № 0000180700 від 29.04.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 856 843,00 гривні, зобов'язано сплатити відшкодовану на момент перевірки суму ПДВ у розмірі 18 676,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4669,00 гривень.

18.05.2011 року ТОВ «АДМ Україна» було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкові повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0000190700 та № 0000180700, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 7389/10/25-114 від 15.07.2011 року залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

ТОВ «АДМ Україна» було подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0000190700 та № 0000180700, яка рішенням про результати розгляду скарги № 1993/6/10-2115 від 23.09.2011 року залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку про те, що операції по взаємовідносинах ТОВ «АДМ Україна» з ТОВ «Шторм» не мали реального характеру, а фактично здійснювалось документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Шторм», а саме: товарно-транспортні накладні оформлені не у відповідності до вимог договорів, укладених між позивачем та контрагентом; з аналізу видаткових накладних, наданих позивачем, суд не зміг встановити дані та посади осіб, що їх підписали, а також відсутні печатки позивача; позивачем не було надано рахунків та рахунків-фактур, виписаних ТОВ «Шторм», у відповідності до пп. 5.1 п. 5 укладених договорів: суд дійшов висновку, що позивачем не надано на підтвердження товарності, також, реєстрів про приймання товарів, обов'язковість яких передбачена пп. 2.4 п. 2, пп. 3.5 та пп. 3.8 п. 3 договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Шторм»; наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, долучених позивачем, виписані від імені ТОВ «Шторм» Климовою С.Н. не містять посаду зазначеної особи, крім того матеріали справи не містять документів на підтвердження її повноважень; позивачем не надано карантинних сертифікатів на партії поставки насіння.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару (послуг), тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З метою дослідження фактичного придбання послуг (товару) судам необхідно було аналізувати умови їх (його) поставки, досліджувати усі надані позивачем первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, а не тільки акти здачі приймання робіт (послуг), підстави, порядок, зміст, обсяг усіх придбаних послуг відповідно до умов договорів, мету придбання таких послуг, з'ясовувати, яким чином формувалася їх вартість, здійснювалося їх виконання.

При цьому необхідно оцінити усі обставини, на які посилається позивач та відповідач в обґрунтування своїх позицій, встановити, якими доказами вони підтверджуються.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) послуг, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товару (послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно було встановити види господарської діяльності, що здійснювалися платником податків, мету здійснення господарських операцій (призначення послуг), при цьому слід врахувати, що неотримання економічного ефекту від придбання таких послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Замінити сторону у справі - Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року у справі № 2а-14104/11/2670 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько