Ухвала суду № 38331634, 16.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К/800/11416/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представника позивача Терези Ю.О.,

представника відповідача Біленко Н.О.,

представника прокуратури Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року

у справі № 2а-1670/638/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хорольський комбікормовий завод» (далі - позивач, ТОВ «Хорольський комбікормовий завод»)

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Хорольська МДПІ)

за участю прокуратури Харківської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» звернулось у лютому 2012 року до суду з адміністративним позовом до Хорольської МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 року № 0000372301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційні скарги зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційні скарги без задоволення.

Прокуратура Харківської області заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача або заперечень на касаційну скаргу не надала.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Хорольська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Хорольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що керуючись п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі направлення № 517 від 26.09.2011 року, виданого Хорольською МДПІ та наказу Хорольської МДПІ № 639 від 26.09.2011 року відповідачем у період з 26.09.2011 року по 07.10.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1030/23-00687356 від 14.10.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ в розмірі 1 352 818,00 гривень, у тому числі за березень 2010 року в сумі 250 389,00 гривень, липень 2010 року в сумі 135 938,00 гривень, серпень 2010 року в сумі 271 045,00 гривень, вересень 2010 року в сумі 467 571,00 гривня, жовтень 2010 року в сумі 7327,00 гривень, грудень 2010 року в сумі 220 548,00 гривень.

01.11.2011 року на підставі вказаного висновку акту перевірки Хорольською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372301, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 691 022,50 гривні, з яких за основним платежем 1 352 818,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції 338 204,50 гривні.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України. Скарги позивача за результатами їх розгляду залишились без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналізуючи зазначенні вище положення, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зазначеним нормам кореспондують положення пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, якими визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 даного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14.07.2009 року та 01.07.2010 року між СПД-ФО ОСОБА_4 (Поклажодавець) та ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» (Підприємство) укладено договори зберігання № 5 та № 10/07-01 відповідно, за умовами яких Поклажедавець передає, а Підприємство приймає на склад, розташований за адресою: с. Петракіївка, Хорольського району, Полтавської області, та здійснює доопрацювання продукції (сушку, відчистку), збереження та подальше повернення зерна та/або соняшника (Продукція) Поклажодавця (п.2.1.1 Договорів). До зобов'язань Підприємства, відповідно до п.2.2. Договору, належить забезпечення по мірі надходження, приймання Продукції з оформленням необхідних документів та надання Поклажодавцю складської квитанції, як первинного документа, що підтверджує приймання Підприємством Продукції на зберігання.

Пунктом 3.2. Договорів передбачено, що Підприємство веде кількісно-якісний облік руху прийнятої на зберігання Продукції. Зберігання Продукції здійснюється безособово. Окреме зберігання здійснюється в особливих випадках (насіннєвий матеріал і т.п.) за тарифами, які встановлюються окремо.

Згідно п.5.1 Договорів при виконанні їх умов Підприємство керується Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 року, Інструкцією № 9-7-88, Технічним регламентом зерноскладу, Законом України «Про сертифіковані товарні склади та прості та подвійні складські свідоцтва», Порядком ведення основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 11.08.2005 року № 374, Постановою КМУ від 02.12.2009 року № 1294 «Про затвердження Порядку видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки», іншими нормативними документами.

Пунктом 5.7 Договорів передбачено, що передача Поклажодавцем права власності на продукцію за простим або подвійним складським свідоцтвом або передача продукції в заставу за подвійним складським свідоцтвом оформляється Поклажедавцем у вигляді написання індосаменту (передавального напису) на документі у присутності реєстратора (представника Підприємства), з одночасним проставленням індосаменту на другому примірнику складського свідоцтва, яке зберігається у підприємства.

Право позивача надавати послуги зі зберігання зерна як сертифікованого товарного складу підтверджено наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій копіями сертифікатів № 2550 строком дії до 05.04.2010 року та № 3349 строком дії 01.04.2011 року, відповідно до яких ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» надаються послуги зі зберігання зерна та продуктів його переробки, які відповідають правилам і технічним умовам, що встановлені Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом Мінагрополітики України від 15.06.2004 року № 228, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2004 року за № 835/9434.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в рамках договорів зберігання № 5 від 14.07.2009 року та № 10/07-01 від 01.07.2010 року СПД-ФО ОСОБА_4 завезено на ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» за період з 01.09.2009 року по 31.12.2010 року зерно в наступній кількості: cоняшник - 1 023 755 кг; соя - 135 800 кг; ячмінь - 521 680 кг; гречка - 179 000 кг; кукурудза - 863 880 кг; пшениця 2 кл. - 60 420 кг; пшениця 3 кл. - 649 700 кг; пшениця 5 кл. - 71 142 кг; пшениця 6 кл. - 21 620 кг, про що свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судами попередніх інстанцій копії первинних документів: складських квитанцій, накладних, карток лабораторного аналізу зернових, маршрутних листів вантажних автомобілів. Факти ввезення зазначених зернових відображено у книзі ввезення ТМЦ.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів, що на кожну поставку зерна ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» складено складську квитанцію та реєстри форми № ЗХС-3, які в подальшому відображені у книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36).

Також, судом апеляційної інстанції зауважено, що позивачем як сертифікованим товарним складом, надавались, крім послуг зберігання зернових, також супутні послуги (прийомка, очистка, сушка, оформлення складської квитанції), надання яких зафіксовано дослідженими судом первинними документами: замовленням на виконання робіт по сушці та очистці сільськогосподарської продукції, актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними (товар - складські квитанції), податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наданими позивачем складськими квитанціями та книгами кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36) за період з 01.09.2009 року по 31.12.2010 року проведено переоформлення зернових культур, що знаходилось на зберіганні у ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» інших поклажедавців на СПД-ФО ОСОБА_4 в наступній кількості: соняшник - 578 406 кг; соя - 5482 кг; ячмінь - 31 484 кг; кукурудза - 156 873 кг; пшениця 2 кл. - 34 750 кг; пшениця 3 кл. - 116 902 кг; пшениця 6 кл. - 50 000 кг.

Також, судами встановлено, що 21.07.2009 року та 29.07.2010 року між СПД-ФО ОСОБА_4 (Постачальник) та ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» (Покупець) укладено договори поставки № 1/07-21 та № 04/07-29 відповідно, за умовами яких Постачальник зобов'язаний передати в встановлені Договорами строки Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та сплатити його на умовах даних Договорів (п.1.1 Договорів); товаром, який поставляється за Договорами, є сільськогосподарська продукція, що визначена у видаткових накладних (п.1.2 Договорів); найменування та асортимент поставленого Товару визначається за видатковими накладними до Договорів (п.2.1 Договорів).

Відповідно до п.3.3 даних договорів поставки на кожну партію Товару Постачальник в обов'язковому порядку надає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; посвідчення (сертифікат) якості; складські документи (складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво).

Судами встановлено, що на виконання договорів поставки № 1/07-21 від 21.07.2009 року та № 04/07-29 від 29.07.2010 року СПД-ФО ОСОБА_4 було реалізовано позивачеві власні зернові культури, які знаходились на зберіганні у ТОВ «Хорольський комбікормовий завод», та зернові культури інших поклажедавців, які були придбані СПД-ФО ОСОБА_4, а саме: соняшник - 878 976 кг; соя - 77 344 кг; ячмінь - 547 870 кг; гречка - 178 963 кг; кукурудза - 961 496 кг; пшениця 2 кл. - 94 049 кг; пшениця 3 кл. - 761 068 кг.

Виконання господарських операцій по реалізації позивачеві вищевказаних зернових підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами: накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, складськими квитанціями.

Судами зазначено, що процедура ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі - зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах (далі - підприємства) незалежно від їх форм власності передбачена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2008 року за № 1111/15802 (далі - Інструкція № 661).

Відповідно до п.1.2 Інструкції № 661 облік і оформлення операцій з зерном на підприємствах здійснюються за формами документів первинного обліку хлібоприймальних та зернопереробних підприємств, затверджених наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 22.02.1988 року № 50 «Об утверждении форм первичной учетной документации и кратких указаний по их применению и заполнению хлебоприемными и зерноперерабатывающими предприятиями системи Министерства хлебопродуктов СССР».

Пунктом 1.4 Інструкції № 661 встановлено, що кількісно-якісний облік зерна ведеться за місцем зберігання в розрізі культур, класів, років урожаю, матеріально відповідальними особами у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36).

Згідно п.2.1 Інструкції № 661 приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами.

Для приймання зерна кожен поклажодавець повинен: укласти договір складського зберігання зерна з підприємством; надати товарно-транспортну накладну; при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна (п.2.2 Інструкції № 661).

У відповідності до п.2.3 Інструкції № 661 оформлення документів при надходженні зерна проводиться за його кількістю та якістю щодо кожного поклажодавця.

Кожна партія зерна (крім упакованої у мішки стандартною масою), що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства (далі - ВТЛ) чи представником державної хлібної інспекції Автономної Республіки Крим, обласної державної хлібної інспекції (далі - ДХІ) (п.2.4 Інструкції № 661).

Пунктом 2.16. Інструкції № 661 передбачено, що сертифікований зерновий склад (далі - СЗС) на підставі реєстру форми ЗХС-3 (ЗХС-4) оформляє одночасно з прийняттям зерна на зберігання складську квитанцію (далі - СК), а складське свідоцтво - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 року за № 605/7926. На бланку СК у графі «Примітка» вказують вид надходження зерна.

Згідно п.2.18. Інструкції № 661 на СЗС ведеться реєстр складських документів на зерно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1569 «Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Пунктом 2.22 Інструкції № 661 встановлено, що вагар, а за його відсутності матеріально відповідальна особа, одержує від водія або від представника поклажодавця всі примірники товарно-транспортної накладної і після зважування автомобіля із зерном заносить у журнал зважування вантажів (форма № ЗХС-28) масу брутто, зазначає на зворотному боці першого примірника товарно-транспортної накладної номер запису в журналі (форма № ЗХС-28), масу брутто та ставить свій підпис.

Після закінчення оперативної доби всі документи з надходження зерна передаються в бухгалтерію, де оформляються реєстри форми № ЗХС-3 (№ ЗХС-4), проводиться звірка маси зерна, що надійшло на підприємство, за даними розділу І реєстру форми № ЗХС-3 (№ ЗХС-4) з даними вагових журналів форми № ЗХС-28, форми № 29 (п.2.31 Інструкції № 661).

У відповідності до п. 2.32 Інструкції № 661 ВТЛ проводить визначення якості зерна, оформлює картку аналізу зерна (форма № 47) та зазначає показники якості в журналах форми № ЗХС-49, форми № 59, форми № 51. За результатами аналізів оформляється розділ II реєстру форми № ЗХС-3 (№ ЗХС-4).

Реєстри форми № ЗХС-3 (№ ЗХС-4) складаються у двох примірниках за кожним поклажодавцем.

Перші примірники реєстру форми № ЗХС-3 (№ ЗХС-4) разом з накладними поклажодавців та другий примірник складського документа зберігаються в бухгалтерії підприємства, другий примірник цього реєстру разом з першим примірником складського документа на зерно та карткою аналізу зерна видається поклажодавцям (п.2.34, п.2.35 Інструкції № 661).

Підпунктом 1.1 Розділу V Інструкції № 661 визначено, що оформлення документів для відпуску зерна здійснюється згідно з Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року № 198 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції 16.07.2003 року за № 605/7926. Переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. (п.2.1 розділу V Інструкції № 661).

Відповідно до п.2.4 розділу V Інструкції № 661 до заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма № 16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником.

Згідно п.2.5. розділу V Інструкції № 661 обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення відображується в особовому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36 з відміткою «переоформлення»). Відповідно вносяться зміни в звіт форми № ЗХС-3 7.

Пунктом 7.1. Інструкції № 661 передбачено, що для контролю за зберіганням зерна і визначенням закономірності убутку в масі зерна на зернових складах ведеться кількісно-якісний облік зерна в розрізі культур, класів, років урожаю, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.

Складський облік (форма № ЗХС-3 7) ведеться загальний за обліковими партіями з додатком реєстру руху та залишків за власниками, що відповідає формі № ЗХС-3 7 (кожного дня при русі зерна). Складський облік за формою № ЗХС-3 7 ведеться кожною матеріально відповідальною особою за усіма обліковими партіями зерна та за тарою, що зберігаються у матеріально відповідальної особи. До форми № ЗХС-3 7 бухгалтерією підприємства додається додаток «Реєстр руху та залишків зерна» за власниками за формою № ЗХС-3 7 (з відміткою виду руху зерна - видатки, надходження, переоформлення).

У звіті за формою № ЗХС-3 за кожним видом зерна і тари вказується за добу: залишок їх на початок дня, надходження та видатки за день і залишок на кінець дня (п.7.3 Інструкції № 661).

У відповідності до п.7.4 Інструкції № 661 при надходженні зерна з інших підприємств матеріально відповідальна особа оприбутковує у своєму звіті форми № ЗХС-37 кількість, що фактично виявилася при зважуванні.

Як встановлено пунктами 7.5, 7.7 Інструкції № 661 у книгах кількісно-якісного обліку форми № 36 надходження зерна оприбутковується за кількістю згідно з формою № ЗХС-37 та первинними обліковими документами.

Відвантаження (видатки) зерна записують у «видатки» за фактичною вагою.

Відповідно до п.7.8 Інструкції № 661 складські звіти складаються у двох примірниках. Перший разом із первинними документами матеріально відповідальна особа здає бухгалтеру кількісно-якісного обліку, який перевіряє правильність складання складського звіту, наявність первинних та інших передбачених цією інструкцією документів, факт приймання звіту і документів бухгалтер засвідчує своїм підписом на другому примірнику складського звіту, який залишається у матеріально відповідальної особи. Нумерація складських звітів починається із маркетингового року (із першого дня надходження зерна нового урожаю) або після інвентаризації партій. У звітності обов'язково зазначається рік урожаю партії зерна, що зберігається.

Згідно п.7.10. Інструкції № 661 кількісно-якісний облік (форма № 36) ведеться в загальних книгах кількісно-якісного обліку та окремо за кожним особовим рахунком власника таким чином: форма № 36 - загальна, в яку на підставі первинних документів, що додаються до загального складського звіту форми № 37, заносяться дані про рух хлібопродуктів при надходженні на підприємство та відпуск за його межі, списання відходів, відпуск у переробку згідно з відомостями зважування форми № 171а або № 1716; форма № 36 - на кожного окремого власника (особові рахунки), в яку на підставі первинних документів, що додаються до форми ЗХС № 37 в розрізі власників, заносяться дані про рух хлібопродуктів власника (надходження на підприємство та відпуск за його межі, переоформлення, списання відходів при проведенні доробки зерна, відпуск у переробку). Кількісно-якісні показники переоформлення в надходженні та видатковій частині усіх особових рахунків партії повинні бути ідентичні.

Пунктом 7.19. Інструкції № 661 передбачено, що облік ведеться в книгах кількісно-якісного обліку (форма № 36) в ручному або електронному вигляді з обов'язковим підтвердженням паперовими носіями за формою, наведеною у додатку 9.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії оформлених позивачем первинних документів, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, встановили, що облік зернових, придбаних ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» у ФОП ОСОБА_4, вівся у відповідності до вимог Інструкції № 661.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції з придбання позивачем зерна у ФОП ОСОБА_4 належним чином підтверджено первинними документами, складення яких передбаченими Інструкцією № 661 (договорами зберігання та поставки зернових культур, накладними, податковими накладними, маршрутними листами, платіжними дорученнями; картками аналізу зерна; складськими квитанціями; реєстрами накладних на прийняте насіннєве зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку; актами приймання-передачі; книгами кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36).

Щодо твердження відповідача про відсутність у ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» товарно-транспортних накладних, в обґрунтування твердження про безтоварність господарських операцій з придбання зернових у ФОП ОСОБА_4, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ввезення зазначених ТМЦ на територію ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами копіями книги ввезення ТМЦ, в якій зазначено конкретну дату та час ввезення, марку та номерний знак вантажного автомобіля, яким ввозилося зерно, його кількість (вага), та відправника внесених до книги ТМЦ; в даному журналі міститься також запис «звірено із журналом вагаря» з відповідним підписом службової особи; крім того, в даному журналі міститься посилання на номер маршрутного листа та номер накладної, згідно яких ввозяться зернові.

Відомості книги ввезення ТМЦ підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судами копіями маршрутних листів, які містять, зокрема, найменування поклажодавця, зернової культури, номер накладної, згідно якої одержано ТМЦ, номер автомобіля, час в'їзду, виїзду та зважування, відомості про вагу ввезеного товару, копіями книги зважування із зазначенням поклажодавця, культури та ваги зернових, накладними зі штампами виробничо-технічної лабораторії із зазначенням даних, передбачених Інструкцією № 661 (зокрема, показники якості зерна, номер автомобіля, масу брутто/тари, час в'їзду та виїзду автомобіля).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вищезазначені первинні документи, які оформлювались за фактом ввезення на територію ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» зернових, дають змогу ідентифікувати відправника ТМЦ, і повністю підтверджують факт надходження зазначених ТМЦ від ФОП ОСОБА_4

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що належне документальне забезпечення господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4 щодо придбання зерна підтверджено дослідженим судами аудиторським висновком ТОВ «Центр незалежного аудиту», яким встановлено наступне: документальне забезпечення операцій з придбання ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» протягом 2010 року сільськогосподарської продукції у ФОП ОСОБА_4 проведено у достатньому обсязі та в належній формі; ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» мало всі законні підстави на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання протягом 2010 року сільськогосподарської продукції у ФОП ОСОБА_4; факт ввезення ФОП ОСОБА_4 протягом 2010 року сільськогосподарської продукції на територію ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» як поклажодавцем за договором складського зберігання зерна підтверджується в повній мірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 4 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні висновку № 5913 від 14.09.2012 року судово-економічної експертизи, яка була призначена судом першої інстанції та проведена експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, встановлено, що придбання зерна ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» у СПД-ФО ОСОБА_4 за податковими накладними, що знаходилось на зберіганні у ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» за договором зберігання між СПД-ФО ОСОБА_4 та ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» та що знаходилось на зберіганні у ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» згідно договорів зберігання ТОВ «Хорольський комбікормовий завод» з іншими поклажедавцями та було придбано СПД-ФО ОСОБА_4, документально підтверджується (накладні, податкові накладні, складські квитанції) в загальній сумі 8 289 435,92 гривень, у тому числі: соняшник - 878 976 кг в сумі 2 998 154,59 гривні; соя - 77 344 кг. в сумі 229 509,80 гривень; ячмінь - 547 870 кг. в сумі 929 683,22 гривні; гречка - 178 963 кг. в сумі 1 218 047,00 гривень; кукурудза - 961 496 кг. в сумі 1 630 736,34 гривень; пшениця 2 кл. - 94 049 кг. в сумі 155 651,10 гривня; пшениця 3 кл. - 761 068 кг. в сумі 1 127 653,87 гривні.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, придбане у ФОП ОСОБА_4 зерно позивачем було продано ТОВ «Компанія Агро-трейд», що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій копіями складських квитанцій, подвійних складських свідоцтв, наказів на відпуск ТМЦ, довіреностей на отримання ТМЦ, заявок, маршрутних листами та товарно-транспортними накладними.

Підтвердження економічної доцільності вищезазначених господарських операцій підтверджується наданими позивачем та дослідженими судами попередніх інстанцій договорами комісії № КМ - 12/0907 - 01 від 01.07.2009 року та № КМ - 12/1006-25 від 25.06.2010 року, а також актами виконаних робіт, згідно яких позивач отримував оплату за послуги з пошуку та придбання зерна, надані ТОВ «Компанія Агро-трейд».

За таких обставин, враховуючи, що господарські операції між ТОВ «Хорольскький комбікормовий завод» та ФОП ОСОБА_4 підтверджені належними бухгалтерськими документами, ТМЦ придбавались позивачем в рамках власної господарської діяльності, та беручи до уваги той факт, що ФОП ОСОБА_4 під час спірних операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, в тому числі як платник ПДВ, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту з ПДВ в розмірі 1 352 818,00 гривень та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Замінити сторону у справі - Хорольську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Хорольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року у справі № 2а-1670/638/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько