Ухвала суду № 38328984, 21.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 березня 2014 року Справа № 915/861/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Бакуліної С.В.,суддів:Данилової Т.Б.,

Малетича М.М., Шевчук С.Р., Панової І.Ю.розглянувши заяву Державного підприємства "Одеська залізниця""

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 15.01.2014у справі№915/861/13за позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" АСК "Укррічфлот" в особі філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот""Миколаївський річковий порт"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруТовариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" простягнення 79 082, 60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2013 відмовлено в позові про стягнення плати за зберігання вантажу з урахуванням часу затримки вагонів на станції.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у даній справі судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у справі №915/861/13, у якій просить скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 28.03.3012 у справі №5016/308/2011(16/18), від 07.12.2011 у справі №5016/1949/2011(1/126), мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 15.01.2014 у справі №915/861/13 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову про стягнення плати за користування вагонами, оскільки акт про затримку вагонів форми ГУ-23а не є належним доказом для матеріальної відповідальності відповідача. При цьому суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відповідно до яких акт загальної форми складений станцією призначення відносно інших вагонів, ніж ті, які вказані в наказі про затримку вагонів.

Водночас у постанові від 28.03.2012 у справі № 5016/308/2011(16/18), на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення плати за користування вагонами, оскільки зазначена плата вноситься, зокрема, за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, з причин, що залежать від підприємства. Так, судами у даній справі встановлений факт затримки потягу з вини відповідача, вантажовласника, що за оцінкою суду підтверджено належними доказами, а саме актом про затримку вагонів та наказом про затримку вагонів.

У постанові від 07.12.2011 у справі № 5016/1949/2011(1/126), на яку також посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення плати за користування вагонами, оскільки зазначена плата вноситься, зокрема, за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, яка відбулась з вини підприємства. Так, судами у даній справі встановлений факт затримки потягу з вини вантажовласника, що підтверджено належними доказами (акт про затримку вагонів, наказ начальника залізниці про затримку вагонів з вини вантажовласника). Крім того, судами враховано, що дії Одеської залізниці відповідають взятим нею на себе зобов'язанням за договором, достовірність складених нею документів сумнівів не викликає, зауважень щодо дій залізниці по затримці вагонів на під'їзних коліях вантажоотримувач не висловлював.

З наведеного вбачається, що відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

З огляду на зазначене відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Державному підприємству "Одеська залізниця" у допуску справи №915/861/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Бакуліна СуддіТ.Данилова М.Малетич С.Шевчук І.Панова