Ухвала суду № 38328914, 22.04.2014, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року справа №174/313/14-а

№ 6-а/174/32/2014

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції (ВПВР УДВС ГУЮ) у Дніпропетровській області, Сивокозова О.М., про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 2а-543/11/0407 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області (боржник), про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни,

У С Т А Н О В И В:

Згідно подання державного виконавця, що надійшло до суду 02.04.2014 р., зазначено що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровської області, перебуває виконавче провадження № 41738447, з виконання виконавчого листа № 2а-543/11/0407 від 25.11.2013, що видав Вільногірський міський суд Дніпропетровської області, про: Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», (1058-15), за період з 22 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року.

У відповідності до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 30.01.2014 року відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. Разом з цим, державним виконавцем боржнику надано строк для самостійного виконання рішення.

Боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк для його самостійного виконання не виконано в цілому. Тобто боржником виконано рішення лише в частині здійснення перерахунку доплати до пенсії, відповідно чого нарахована сума недоплаченої пенсії за рішенням суду складає 1246,09 грн., але зазначені грошові кошти не перераховано.

Невиконання рішення суду боржником в частині виплати нарахованої суми пенсії обумовлено вимогами бюджетного законодавства, з врахуванням того, що статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цих законів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду України не входять до бюджетних коштів.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Зазначеним законом визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Також 06.02.2013 року набрав чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Пунктом 3. Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 15 квітня 2013 р. № 267, до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, внесено зміни, а саме: пункт 25 доповнено абзацом такого змісту: «У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.".

Пункт 33 викладено в такій редакції: «У разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника».

Таким чином зазначений виконавчий документ не може бути скерований до органу Державної казначейської служби України для виконання в порядку гарантії держави щодо виконання судових рішень у зв'язку з тим, що рішення прийнято про зобов'язання вчинити певні дії, а не про стягнення коштів.

Разом з цим статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії. Так, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, не передбачають виконання рішень зобов'язального характеру та як наслідок унеможливлюють їх виконання без зміни його способу. Тобто порушене питання стосується саме фундаментальних принципів виконання рішення суду шляхом зміни способу та порядку його виконання з зобов'язання виплатити нараховану суму на стягнення нарахованої суми на виконання рішення.

Керуючись ст. 11, 36 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, старший державний виконавець прохає: Змінити спосіб і порядок виконання постанови суду на підставі якої видано виконавчий лист № 2а-543/11/0407 від 25.11.2013, що видав Вільногірський міський суд Дніпропетровської області, із зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», (1058-15), за період з 22 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року, на стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_2 суму нарахованої під час виконання рішення доплати до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за період з 22 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року, у розмірі 1246 грн. 09 коп.

Стягувач, боржник та представник державної виконавчої служби в судове засідання не з'явилися, але були повідомлені про час, дату та місце судового засідання належним чином.

Дослідивши матеріали адміністративної справи 2а-543/11/0407, в тому числі, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2014 р. на підставі виконавчого листа, виданого Вільногірським міським судом, Дніпропетровської області, 25.11.2013 р., приймаючи до уваги надане в поданні обґрунтування, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення подання немає.

Згідно ст. 263 КАС України: 1. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

2. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.

3. Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Статтею 3 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державного органу: "Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою Україні в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду".

Згідно постанови КМУ від 03.08.2011 року № 845, визначено порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів.

На даний час боржником виконано дії з перерахунку заборгованості, сума якої складає 1246.09 грн., що підтверджується поданням старшого державного виконавця, розпорядженням боржника від 20.12.2013 р. та листом боржника на адресу ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області від 12.02.2014 р., інша частина вимог за виконавчим листом, а саме про зобов'язання здійснити виплату нарахованої заборгованості, не виконана.

Зазначений вище виконавчий лист не може бути пред'явленим до органу Державної казначейської служби України для виконання в порядку гарантії держави щодо виконання судових рішень в зв'язку з тим, що рішення прийнято про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області вчинити певні дії, а не про стягнення коштів з цієї установи.

Виходячи зі змісту ст. 263 КАС України, вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення, в разі неможливості його виконання у порядку і способом, які були раніше встановленими. Суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду не змінюючи при цьому змісту рішення суду, викладеного в резолютивній частині, в тому числі, не змінюючи спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 р., вирішено питання в рамках предмету позову, а саме зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії за встановлений період. Відповідач на даний час рішення суду виконав частково, тобто здійснив перерахунок пенсії, визначивши суму до сплати - 1246.09 грн., проте іншу частину рішення суду, а саме, зобов'язання сплатити зазначену суму позивачу, - не виконав. При цьому в поданні не зазначено обставин, передбачених ст.263 КАС України, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме: відсутність коштів на рахунку боржника, стихійне лихо тощо, та відсутні посилання на докази наявності цих обставин.

Таким чином, в разі задоволення подання, фактично, буде змінено по суті зміст резолютивної частини постанови суду, тобто зміст самого судового рішення, що є порушенням норм процесуального права, оскільки «стягнення» коштів, як спосіб захисту прав позивача та спосіб виконання рішення суду, не були предметом позовної заяви і не розглядалися в судовому засіданні.

Окрім того, суд не вбачає доцільності і необхідності зміни способу та порядку виконання вищезазначеного рішення суду, приймаючи до уваги, що, згідно статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, але через органи Пенсійного фонду України, які, в той же час, згідно розділу VIII ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не являються бюджетними.

З чого витікає, що у випадку надходження відповідних коштів з Державного бюджету України на рахунки відповідача, в тому числі, за рахунок відповідних бюджетних призначень чи за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, то відповідачу нічого не перешкоджає виконати своє зобов'язання та перерахувати відповідну суму на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-160,165,167,186,254, 255 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, Сивокозова О.М., про зміну чи встановлення способу виконання судового рішення, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Копію ухвали протягом трьох днів після її проголошення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам та ініціатору подання.

Головуючий суддя Г.І. Шаповал