Рішення № 38327047, 14.04.2014, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/4796/13-ц

Провадження 2/235/44/14

РІШЕННЯ

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Коваленко В.О.,

при секретарі Лемзікова В.С.

учасники цивільного процесу:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Мацак А.М. (не з'явилася),

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у місті Красноармійську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Схід плюс Захід» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та моральної шкоди, -

В И Р I Ш И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та моральної шкоди до відповідача ТОВ «Схід плюс Захід» і в обґрунтування позову зазначила, що з 07.06.2012 року по 22.07.2013 року працювала у відповідача, з травня 2013 року відповідач припинив виплату їй заробітної плати, через що вона звільнилася для пошуку нової роботи. Заяву позивач направила поштою та факсом. Вона надала заяву про звільнення з причини порушення відповідачем трудового законодавства, трудову книжку їй не видали 22.07.2013 року, примусили змінити причину звільнення у заяві з порушення роботодавцем трудового законодавства на звільнення за власним бажанням. Відповідач не провів повного розрахунку з нею, не виплатив недоплачену заробітну плату і відпускні. Відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за червень 2013 року в сумі 1300 грн., відпускні за відпустку в травні 1300 грн., премію за укладені договори за червень 2665 грн. Позивач вважає, що його середньоденна заробітна плата складає 86,31 грн. Відповідач винен позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1985,13 грн. на 14.08.2013 року. Також позивач вважає, що відповідач винен їй вихідну допомогу, оскільки реальною причиною її звільнення було несвоєчасна виплата заробітної плати і відповідач ігнорував її заяву про звільнення відповідно ч. 3 ст . 38 КЗпП України, змусив її написати заяву про звільнення за власним бажанням, яку вона вважає недійсною, вважає дійсною заяву про звільнення з причини порушення роботодавцем законодавства про працю. Позивач вважає, що має право на отримання від відповідача вихідної допомоги не менше 3-х місячного середнього заробітку в сумі 7897,50 грн. Незаконними діями відповідача, через порушення права позивача на своєчасне отримання розрахунку при звільненні, позивачу спричинена моральна шкода, оскільки їй довелося докладати додаткових зусиль для організації її життя, порушена її нормальна життєдіяльність, звичайний уклад її життя, що спричинило їй моральні страждання через порушення відповідачем її права на працю та її оплату, її піддали шантажу, відмовляючи у видачі трудової книжки через прошення законодавства відповідачем, через що вона втратила можливість працевлаштуватися на нормальну роботу. Позивач за свій труд не отримала належних їй коштів, витрачала час на звернення до суду, збирання доказів, знаходити кошти на існування. Моральну шкоду позивач оцінює в 10000 грн. Позивач просив суд зобов'язати відповідача змінити наказ про її звільнення, а саме вказати причину у наказі, що підставою її звільнення є порушення роботодавцем трудового законодавства ч. 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути з відповідача на свою користь невиплачену в дату звільнення заробітну плату 1300 грн., відпускні 1300 грн., премії 2665 грн., вихідну допомогу 7897,50 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн., а всього 25147,63 грн.; допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості із заробітку.

Під час судового розгляду позивач неодноразово збільшував свої позовні вимоги в частини стягнення середнього заробітку за затримку остаточно просив стягнути з відповідача суму невиплаченої заробітної плати 1300 грн., відпускні 1300 грн., премії 2665 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 22958,46 грн., вихідну допомогу 7897,50 грн. та моральну шкоду 10000 грн., а всього 46120,96 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити, обґрунтовували свою позицію обставинами, викладеними у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення. У запереченнях представник відповідача зазначив, що звільнення позивача здійснено відповідно вимог трудового законодавства, порушень не допущено, всі необхідні суми виплачені вчасно та в повному обсязі, своєчасно видана трудова книжка, просив відмовити у задоволення позову в повному обсязі /а.с. 39 - 40/.

Суд визнає встановленими, згідно із наданими і дослідженими у судовому засіданні доказами, наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача ТОВ «Схід плюс Захід» з 07.06.2012 року по 22.07.2013 року консультантом та звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки відповідача /а.с. 8 - 11/.

Відповідно довідки про середню заробітну плату № 30/07 від 30.05.2013 року нарахована заробітна плата позивачу за червень 2013 року в сумі 1300 грн., середньоденна заробітна плата 30,72 грн.

Відповідно виписки карткового рахунку ОСОБА_1 останнє зарахування заробітної плати та виплат прирівняних до неї 17.06.2013 року в сумі 1151,24 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Оскільки не зважаючи на прийняті судом заходи відповідач не надав жодного витребуваного судом доказу, і звернення суду до правоохоронних органів не привели до їх отримання, суд розглядає справу на підставі тих доказів які надані позивачем.

Згідно статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд не враховує позицію позивача, щодо неправомірної підстави її звільнення, оскільки суду позивачем не надано доказів отримання відповідачем її заяви від 17.07.2013 року про звільнення за п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю з 22.07.2013 року, крім того в позовній заяві позивач вказує, що трудову книжку відповідач не видавав до 22.07.2013 року, чим її шантажував, доки вона не подасть заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з чим вона була вимушена замінити заяву, але не надав жодного підтверджуючого доказу, а крім того в наданій суду копії заяви чітко вказана дата звільнення 22.07.2013 року, що спростовує доводи позивача, у зв'язку з чим суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про зміну підстав звільнення позивача та стягнення вихідної допомоги.

Суд також вважає, що позивач не надав доказів нарахування йому відпускних в сумі 1300 грн. та премії в сумі 2665 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з позивача цих сум не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу повного розрахунку з позивачем, з урахуванням виписки по картковому рахунку позивача, суд вважає, що відповідач не сплатив позивачу заробітну плату за червень 2013 року в сумі 1300 грн., у зв'язку з чим підлягає задоволенню вимога про стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача.

Враховуючи несвоєчасний розрахунок відповідача з позивачем за червень 2013 року у сумі 1300 грн., у відповідності до статті 117 КЗпП України, відповідно довідки відповідача № 30/07 від 30.05.2013 року, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складав 30 гривень 72 копійки. Позивач звільнена 22 липня 2013 року, який за діючим законодавством був останнім днем роботи позивача, тому на день розгляду справи по суті 14 квітня 2014 року кількість днів затримки розрахунку становить 185 днів ( у липні 2013 року - 6 днів, у серпні 2013 року - 21 день, у вересні 2013 року - 21 день, у жовтні 2013 року - 23 дня, у листопаді 2013 року - 21 день, у грудня 2013 року - 22 дні, у січні 2014 року - 21 день, у лютому 2014 року - 20 днів, у березні 2014 року - 20 днів, у квітні 2014 року - 10 днів), у зв'язку з чим сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 185 днів х 30,72 грн. = 5683 гривень 20 копійок. Суд не враховує позицію позивача про середній заробіток у сумі 86,31 грн., оскільки вона спростовується дослідженими судом доказами.

Згідно статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом частин першої-третьої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи надані суду дані та встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що позивачу фактом затримки розрахунку при звільненні, що призвело до необхідності у судовому засіданні доводити дані обставини і що пов'язано із необхідністю додаткової організації свого життя і докладанням додаткових зусиль і часу, спричинені моральні страждання. але сума, заявлена позивачем у 10 тис. гривень, механізм розрахунку якої позивач не навів, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачу спричиненої їй моральної шкоди, стягнути з відповідача на її користь 500 гривень.

У зв'язку із звільненням позивача від сплати судових витрат відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України при зверненні до суду, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 243 гривень 60 копійок.

Відповідно до ст.ст. 38, 47, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 88, 130, 209, 212-215, 224 - 226 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Схід плюс Захід» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Схід плюс Захід» (ЄДРПОУ 37667318) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за червень 2013 року в сумі 1300 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні 5683,20 грн., відшкодування моральної шкоди у сумі 500 грн., а всього 7483 (сім тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 20 копійок.

Рішення суду в частині виплати заборгованості по заробітній платі підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з ТОВ «Схід плюс Захід» (ЄДРПОУ 37667318) на користь держави судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.О. Коваленко