Рішення № 38326922, 09.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2014 Справа № 905/7149/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж"простягнення 697898,77 грн. Представники сторін: Від позивача: Москаль Р.Б. - представник Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" про стягнення заборгованості у розмірі 697898,77 грн., у тому числі основний борг у розмірі 592003,20грн., пені у розмірі 88135,48грн., 3% річних у розмірі 17760,09грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору 14/12 від 26.03.2012 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 592003,20грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №14/12 від 26.03.2012; актів прийому-передачі №07.05 від 07.05.2012, №17.05 від 17.05.2012; видаткових накладних №PG-42 від 07.05.2012, №PG-50 від 17.05.2012; претензії №777 від 19.07.2013.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2013 провадження у справі №905/7149/13 зупинено у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" на ухвалу господарського суду від 04.11.2013 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду по справі №905/7149/13.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Донецької області від 04.11.2013 у справі №905/7149/13 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.02.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 по справі №905/7149/13 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.03.2014 провадження у справі №905/7149/13 поновлено.

В судове засідання призначене на 09.04.2014 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, поважних причин не вказав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду, 02.04.2014 подав заяву, в якій просив застосувати строки позовної давності до вимоги про стягнення пені, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Позивач разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 697898,77грн. Клопотання мотивоване не виконанням відповідачем умов договору в частині оплати товару та можливістю відповідача вивести кошти з банківських рахунків.

Щодо клопотання позивача про забезпечення позову слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального Кодексу України , господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального Кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача може зникнути або зменшитись.

Таким чином суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

26.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перипротект", як постачальником (позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", як покупцем (відповідач) підписаний договір №14/12 (з урахуванням специфікації - додатку №1 №1 від 26.03.2012) (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору відповідно до умов, визначених цим договором, постачальник зобов'язується здійснити поставку та передачу Мобільних камер зберігання 2500мм х 2350мм х 2700мм (довжина-ширина-висота) (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність та своєчасно оплатити його па умовах цього договору.

Комплектація, якість, індивідуальні характеристики, кількість і ціна товару, що

буде поставлений згідно цього договору, визначаються у специфікації (додаток №1 даного

договору), що є невід'ємного частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Ціна на товар вказується у специфікації (Додаток №1 даного договору), що є

невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору вартість договору, за товар визначений в п. 1.2 цього договору, покупець сплачує

постачальнику 493 336 грн. 00 коп. (чотириста дев'яносто три тисячі триста тридцять шість

гривень 00 копійок), крім того ПДВ 98667 грн. 20 коп. (дев'яносто вісім тисяч шістсот

шістдесят сім гривень 20 копійок), всього 592 003 грн. 20 коп. (п'ятсот дев'яносто дві тисячі

три гривні 20 копійок), на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.2 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP - Будівництво стадіону м.Львів, вул. Стрийської-Кільцевої дороги (великий стадіон Арена-Львів до "Євро-2012"), (сторони керуються правилами Інкотермс 2010).

Пунтом 5.1 договору передбачено, що сторони домовились за товар встановити такий порядок розрахунків за цим договором:

50 (п'ятдесят) % від вартості п. 2.2. цього договору або відповідно специфікації

(додаток №1 даного договору), що є невід'ємною частиною даного договору, передоплата,

що складас 246 668 грн. 00 коп. (двісті сорок шість тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 00

копійок). крім того ПДВ 49 333 грн. 60 коп. (сорок дев'ять тисяч триста тридцять три гривні

60 копійок), всього 296 001 грн. 60 коп. (двісті дев'яносто шість тисяч одна гривня 60

копійок), покупець сплачує на поточний рахунок постачальника;

50 (п'ятдесят) % від вартості п. 2.2. цього договору або відповідно специфікації

(додаток №1 даного Договору), що є невід'ємною частиною даного договору, а саме 246 668

гри. 00 коп. (двісті сорок шість тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 00 копійок), крім того

ПДВ 49 333 грн. 60 коп. (сорок дев'ять тисяч триста тридцять три гривні 60 копійок), всього

295 001 грн. 60 коп. (двісті дев'яносто шість тисяч одна гривня 60 копійок), покупець сплачує

на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десять) календарних днів з дати поставки

товару та підписання відповідної видаткової накладної на товар даного договору.

Дата поставки товару вважається дата, яка зазначена у відповідній видатковій накладній на товар.

Ціна та загальна вартість товару вказуються у специфікації (додаток №1 даного договору), що є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний

рахунок постачальника, який вказаний в цьому договорі (п. 5.1 договору).

Пунктом 9.1 договору сторонами передбачено, що оплата виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок в національній валюті України.

Покупець виконує оплату за поставлену продукцію протягом строку, визначеного у специфікаціях, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату та паспорту, якщо інше не передбачено специфікацією (п. 9.2 договору).

Згідно п. 10.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплений печатками та діє до виконання зобоов'язань по ньому у повному обсязі.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію №1 від 26.03.2012 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції за кількістю товару, ціною, загальною сумою; місцем поставки визначеними у даній специфікаціях.

Договір та специфікація №1 від 26.03.2012 до договору підписані сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору №14/12, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 592003,20грн., що підтверджується видатковими накладними накладною №PG-42 від 07.05.2012 на суму 296001,60грн., №PG-50 від 17.05.2012 на суму 296001,60грн. копії яких містяться в матеріалах справи.

Також позивачем до матеріалів справи надано копії актів прийому-передачі №07.05 від 07.05.2012, №17.05 від 17.05.2012, на підтвердження отримання товару за спірним договором представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект" в особі директора Тома Мурата.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних накладних здійснювались на виконання договору №14/12 від 26.03.2012.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що оплата вартості товару по договору повинна була бути здійснена у формі 50% попередньої оплати, а інші 50% вартості попокупець сплачує протягом 10 календарних днів з дати поставки товару.

Як роз'яснено господарським судам у п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Там же зазначено, що оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №777 від 19.07.2013, в якій позивач вимагає від відповідача погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 697898,77грн. Претензія отримана відповідачем 23.07.2013, проте відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не перерахував.

Відповідач, в порушення умов договору, вартість отриманого від позивача товару, у розмірі 592003,20 грн. позивачу не оплатив. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 592003,20грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 592003,50грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.3 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 17.07.2012 по 17.07.2013 у розмірі 88135,48грн. Позивачем здійснений розрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки за 265 днів прострочення. На вимогу суду, позивачем був здійснений розрахунок пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого розмір пені становить 44521,88 грн. При цьому вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 88135,48 грн. позивачем не змінені, розмір відповідно також. За таких обставин, суд розглядає позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 88135,48 грн. за період з 17.07.2012 по 17.07.2013.

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення строків перерахування коштів визначених в п. 5 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожний день просторочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем у заяві від 02.04.2014 заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені за прострочення оплати заборгованості.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Отже, перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати заборгованості за договором №14/12 від 25.03.2012, за видатковою накладною №PG-42 від 07.05.2012 розпочався з 18.05.2012, за видатковою накладною №PG-50 від 17.05.2012 розпочався з 29.05.2012, (оскільки 27.05.2012 - вихідний день).

Пеня нараховується за кожен день прострочення платежу і за період, що не перевищує шість місяців з дня виникнення простроченого зобов'язання, тобто за видатковою накладною №PG-42 від 07.05.2012 період нарахування пені закінчується 18.11.2012, за видатковою накладною №PG-50 від 17.05.2012 перід нарахування пені закінчується 29.11.2012.

Протее, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 01.10.2013 (згідно штампу поштової установи на конверті). Таким чином, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення пені, в частині нарахування пені за період до 30.09.2012.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з вимогами про стягнення пені за прострочення оплати заборгованості за договором №14/12, отриманого 07.05.2012 та 17.05.2012, поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд прийшов висновку, що до вимог про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання, яка підлягала нарахуванню до 30.09.2012 слід застосувати строки позовної давності.

З наданого позивачем розрахунку пені в позовній заяві вбачається, що остання нараховується за період з 17.07.2012 до 17.07.2013.

Судом вище встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий товар протягом 10 календарних днів з поставки товару та підписання відповідної видаткової накладної на товар.

Слід зазначити, що норма ст. 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У зв'язку з викладеним та застосуванням строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахування пені необхідно здійснювати на прострочену заборгованість за видатковою накладною №PG-42 від 07.05.2012 починаючи з 01.10.2012 по 18.11.2012, за видатковою накладною №PG-50 від 17.05.2012 починаючи з 01.10.2012 по 29.11.2012.

За здійсненим судом перерахунком пені з урахуванням вищенаведеного, сума пені становить 13223,02 грн., розрахована по кожній накладній окремо з урахуванням фактичної кількості днів у 2012 році.

Решта вимог про стягнення пені задоволенню не підлягають у зв'язку з невірним розрахунком, оскільки умовами договору, сторонами не погоджено правило про нарахування пені понад 6 місяців.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 17760,09грн., які позивач розраховує за наступною формулою: 592003,20 грн.*3%=17760,09 грн. Вказана формула є невірною. На вимогу суду позивачем, наданий розрахунок 3% річних, який здійснений по кожній накладній окремо з урахуванням кількості днів прострочення та кількості днів у році. При цьому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 17760,09грн. позивачем не змінені, розмір відповідно також. Оскільки, вимоги про стягнення 3% річних на піставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлені позивачем, однак розрахунок останніх здійснений позивачем без вказівки на кількість днів прострочення та періоду прострочення, який в подальшому конкретизований у наданому розрахунку, то судом приймається для перевірки правильності визначення 3% річних то період, який зазначений позивачем у розрахунку поданому до суду 12.11.2013.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем не вірно визначена кількість днів прострочення та та не врахована фактична кількість днів у 2012 році.

За розрахунком суду, розмір 3% річних складає 24566,93грн.(за видатковою накладною №PG-42 від 07.05.2012 з 18.05.2012 по 10.10.2013 - 12416,91грн., за видатковою накладною №PG-50 від 17.05.2012 з 29.05.2012 по 10.10.2013 - 12150,02грн.). Однак, суд не виходить за межі позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 17760,09грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" (вул.Челюскінців, 69А, м.Донецьк, 83001 та вул. Харитонова,2, м. Донецьк, 83023, код ЄДРПОУ 30871714 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект" (вул.Пушкінська, 53, кв. 30, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 33207530) суму основного боргу у розмірі 592003 (п'ятсот дев'яносто дві тисячі три) грн. 20 коп.; пеню у розмірі 13223 (тринадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 02коп., 3% річних у сумі 17760 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 60коп. судовий збір у розмірі 12459 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 74 коп.

3 . В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік Дата складення повного рішення 14.04.2014