Рішення № 38326908, 15.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р.Справа № 922/774/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс-Трейд", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін :

від позивача: Руденко Ф.А. (дов. б/н від 01.02.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс-Трейд" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 52 456 грн. 32 коп. та судові витрати у розмірі - 1 827 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про переведення боргу № 447/13 від 01.11.2013 року, в частини своєчасної оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.03.2014 року.

Представник позивача у судове засідання 25.03.2014 року не з'явився, але 24.03.2014 року через канцелярію суду надав клопотання та телеграму у яких просить відкласти розгляд справи на інший день.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання 08.04.2014 року не направив, своїм конституційним правом на захист не скористався, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідно до пункту 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (а.с. 21-24).

08.04.2014 року представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.04.2014 року представник позивача у судовому засіданні надав пояснення у яких зазначає що заборгованість відповідача становить 52 456 грн. 32 коп., згідно наявної у матеріалах справи картки рахунку з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", поставка товару була здійснена на загальну суму 55 052 грн. 00 коп. Невідповідність сум виникла внаслідок зарахування позивачем суми 2 595 грн. 77 коп. перерахованої позивачу за іншими господарськими операціями з цим контрагентом (а.с. 95).

Таким чином, оскільки неможливість присутності у судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 25.03.2014 року на 08.04.2014 року та з 08.04.2014 року на 15.04.2014 року.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.04.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне:

18.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (далі - покупець) та Дочірнім підприємством фірма "Екотехніка-М" (далі - позивач, постачальник) було укладено договір поставки № 129/12.

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі(а.с. 11).

Пунктом 9.1 договору сторони узгодили що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору, поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення надаються постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або способами зв'язку що забезпечують фіксування тексту і дати замовлення, або іншим способом, прийнятним для покупця. Замовлення має містити інформацію: а) асортимент товару; б) кількість товару; в) дату і час доставки товару; г) адреса складу (а.с.11).

Пунктом 2.2. передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах ДДР, місце доставки - м. Харків «склад Покупця» (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2000»). За домовленістю сторін постачання може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформлюється додатковою письмовою угодою до цього договору.

Згідно пункту 2.7. договору, постачальник зобов'язаний при здійсненні поставки кожної конкретної партії у видатковій накладній вказувати номер і дату договору, за яким здійснюється поставка товару.

Пунктом 5.1. договору, сторони узгодили що підставою для оплати покупцем товару є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. При наданні постачальником належним чином оформлених накладних. Покупець здійснює оплату товару на умовах 45 календарних днів. Покупець проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунку покупця(а.с.12).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними та актами розбіжностей(а.с.48-60,62-64), а саме:

- № ЕП00006424 від 26.12.2012 року на суму 3 852 грн. 00 коп.;

- №ЕП00006421 від 26.12.2012 року на суму 16 057 грн. 75 коп.;

- акт розбіжностей № ЛТ2685712/11 від 26.12.2012 року на суму 1 102 грн. 75 коп.;

- №ЕП00000222 від 14.01.2013 року на суму 9 117 грн. 73 коп.;

- №ЕП00001329 від 14.03.2013 року на суму 1 464 грн. 00 коп.;

- №ЕП00001356 від 14.03.2013 року на суму 8 351 грн. 43 коп.;

- №ЕП00001528 від 29.03.2013 року на суму 541 грн. 12 коп.;

- № ЕП00003237 від 24.06.2013 року на суму 10 123 грн. 42 коп.;

- №ЕП00003535 від 12.07.2013 року на суму 2 537 грн. 85 коп.;

- №ЕП00003702 від 19.07.2013 року на суму 2 491 грн. 44 коп.;

- №ЕП00003850 від 26.07.2013 року на суму 1 644 грн. 68 коп;

- акт розбіжностей № ЛТ2685707/29 від 26.07.2013 року на суму 26 грн. 58 коп.

Та довіреностями на отримання товару(а.с. 65-67):

- № 6/13 від 26.07.2013 року;

- № 6/1522 від 19.07.2013 року;

- № 6/1386 від 24.06.2013 року;

- № 6/1494 від 12.07.2013 року;

- № 6/107 від 14.01.2013 року;

- № 6/637 від 14.03.2013 року.

Відповідач частково повернув товар на загальну суму - 2 537 грн. 85 коп., що підтверджується актом прийому товару від 12.07.2013 року (а.с. 61).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" не було повністю оплачено вартість отриманого товару, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед Дочірнім підприємством фірмою "Екотехніка-М" (позивачем) у сумі - 52 456 грн. 32 коп.

01.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блісс-Трейд" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу № 447/13 (а.с. 15).

Пунктом 1 договору про переведення боргу № 447/13 встановлено, що первісний боржник переводить, а новий боржник приймає грошовий борг у розмірі 52 456 грн. 32 коп., що виник на підставі договору поставки № 129/12 від 18.12.2012 року (надалі іменується «основний договір»), укладеного між первісним боржником та кредитором. Кредитор не заперечує проти переведення боргу, визначеного у пункті 1 договору і, підписуючи зі своєї сторони договір, дає свою згоду на переведення зазначеного боргу в порядку та умовах, визначених договором. Новий боржник у зобов'язанні, переведеному по даному договору, має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником за основним договором (пункти 2, 4 договору про переведення боргу № 447/13).

Пунктом 10 договору про переведення боргу встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до умов договору про переведення боргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Блісс-Трейд" (відповідач) прийняло грошовий борг у розмірі - 52 456 грн. 32 коп.

Відповідно рахунку № 361 з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" за період з 21.01.2012 року по 21.03.2014 року "Екотехніка - М" - 01.11.2013 року проведено за взаєморозрахунками ЕМ00000073 договір переведення боргу № 447/13 від 01.11.2013 Бліс-Трейд ТОВ, Лікон - Трейд ТОВ на суму 52 456 грн. 32 коп.(а.с. 38).

У договорі про переведення боргу № 447/13 зазначено належну особу кредитора, первісного боржника та нового боржника у зобов'язанні, а договором врегульовано заміну особи боржника у дійсному зобов'язанні, що відповідає положенням статей 510, 520 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Тобто, переведення боргу це багатосторонній правочин, в силу якого первісний боржник по зобов'язанню за згодою кредитора переводить свій обов'язок на нового боржника.

Відповідно до частини 1, 2 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор і такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання зобов'язання, яке згідно статті 599 Цивільного кодексу України припиняються, зокрема, виконанням.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не оплатив, що є причиною виникнення спору.

В силу статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи несплату відповідачем боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Сума основної заборгованості, що підлягає задоволенню становить 52 456 грн. 32 коп.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2014 року становить 1 218 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 827 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача, таким чином, сума судового збору з відповідача складає 1 827 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс-Трейд" (ЄДРПОУ 38774141, вул. Мала Панасівська, буд. 1, м. Харків, 61052, р/р 26003001310891 в ПАТ "Актабанк", МФО 307394) на користь Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" (ЄДРПОУ 24363204, пр-т. Палладіна, 44, корп. 8, м. Київ) - 52 456 (п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 32 коп. - суму основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.04.2014 року

Суддя О.О. Ємельянова