Рішення № 38326719, 15.04.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2014 р.Справа № 916/390/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ"

до відповідача Військової частини 1485

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про стягнення 10700 грн.

Суддя Гут С.Ф.

Представники:

Від позивача: Івушкін А.В., довіреність від 03.03.2014р.;

Від відповідача: Калашніков В.Ю., довіреність №41/117 від 27.01.2014р.;

Від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Військової частини 1485 про стягнення 10700 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.14р. порушено провадження у справі №916/390/14.

20.02.2014р. позивач надав клопотання (вх.ГСОО№2-727/14 від 20.02.2014р.), відповідно до якого, у зв'язку з виявленням помилки у платіжних реквізитах за подачу позовної заяви та повторної сплати судового збору у розмірі 1827грн., просить суд повернути судовий збір, сплачений за квитанцією №1077 від 30.01.2014р.

Надане клопотання судом розглянуто, залучено до матеріалів справи та задоволено.

28.02.2014р. відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.ГСОО№5199/14 від 28.02.2014р.), відповідно до якого зазначає, що асигнування на оплату дизельного палива були виділені, юридичні та фінансові зобов'язання зареєстровані та одержані Держаною казначейською службою України, проте на адресу Військової частини 1485 платіжне доручення надходило від органу казначейства, як таке, що не прийнято до виконання, та в порушення п. 11.8 Наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012р. №1407 „Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами" на зворотному боці платіжного доручення не зазначено причини повернення без виконання та дата його повернення за підписами керівника структурного підрозділу і виконавця, у зв'язку з чим просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Суд, розглянувши наданий відзив, в якому відповідач просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відмовив у його задоволенні, оскільки відповідач не надав нормативного обґрунтування наявності підстав задоволення даного клопотання та не зазначив, на підставі якої статті ГПК України просить суд залучити до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

04.03.14р. від позивача надійшла телеграма (вх. ГСОО№5617/14 від 04.03.2014р.), відповідно до якої у зв'язку з неможливістю представника позивача з'явитись у судове засідання просить суд провести розгляд справи без участі представника позивача.

Надане телеграма судом залучена до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2014р., судом з власної ініціативи залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

10.04.2014р. від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшло клопотання (вх.ГСОО№9003/14 від 10.04.2014р.), відповідно до якого, у зв'язку з відпусткою представника по даній справі та зайнятістю інших працівників в судових засіданнях, просить суд розгляд даної справи відкласти на іншу дату, про що повідомити Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Суд розглянувши надане клопотання, зазначає наступне: відповідно до п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів, враховуючи те, що строк розгляду справи, передбачений ст. 69 ГПК України, вже було продовжено та вказаний строк закінчується 22.04.2014р., суд дійшов висновку відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області вимог ухвали суду не виконало, витребуваних судом документів не надало, не зважаючи на те, що належним чином було повідомлене про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

26.06.201р. між Військовою частиною 1485 (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ" (надалі Постачальник) укладено договір №79-13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовник дизельне паливо (19.20.2 - згідно Державного класифікатора продукції та послуг (ДК016:2010) за заявкою „Замовника". Загальний об'єм поставок за цим договором становить 11640 літрів, за ціною 8,50грн. за літр з урахуванням ПДВ. Замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її.

Відповідно до п. 1.2 договору, сума поставки за цим договором становить 98940грн.

Згідно з п. 5.1 договору, продукція що поставляється оплачується замовником за попередньо узгодженими цінами.

Відповідно до п. 5.2, платником за цим договором є Військова частина 1485. Підставою для проведення оплати вважається накладна постачальника.

Пунктом 5.3 передбачено, що форма розрахунку за продукцію, що поставляється, проводиться шляхом оплати за фактично поставлену продукцію, на протязі 10 робочих днів з дня отримання товару та підсипання накладних Замовником.

Умовами п. 5.4 передбачено, що датою розрахунку за продукцію вважають день надходження грошей на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п.6.2, у разі прострочення платежу терміном понад 10 робочих днів з дня поставки замовник сплачує штраф у розмірі облікової ставки Національного банку України, з дня надходження бюджетних коштів на рахунку замовника.

Відповідно до п. 8.1 цей договір складено у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу та набирають чинності з моменту підписання сторонами. Дата закінчення дії договору 31 грудня 2013р.

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі, на підставі договору, 25.07.2013р. поставив відповідачу дизельне пальне на загальну суму 98940грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001749 від 25.07.2013р.

Проте, відповідач за поставлене дизельне паливо розрахувався не в повному обсязі, здійснивши проплату на суму 88940грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 10000грн., що вбачається з підписаного обома сторонами акут звірки взаємних розрахунків станом на 04.11.2013р.

Листом від 08.10.2013р. за №724/4220 Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України з матеріального забезпечення підтвердило наявну заборгованість та зобов'язання Військової частини №1485 з оплати такої заборгованості за договором №79-13 від 26.06.2013р., а також повідомило що здійснить погашення заборгованості в найкоротші терміни. В зазначеному листі також було зазначено, що зволікання з оплатою відбувається з боку органів державного казначейства.

13.11.2013р. позивач звернувся на адресу відповідача з претензією, з вимогою сплатити суму основного боргу у розмірі 10000грн. та сплатити штрафні санкції за порушення термінів оплати у розмірі 700грн.

Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отримане дизельне паливо, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10700грн., а саме: основний борг у розмірі 10000грн., штраф у розмірі 700грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого за Військовою частиною №1485 рахується заборгованість на загальну суму 10000грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу дизельного палива на загальну суму 98940грн., здійснення відповідачем часткової проплати на суму 88940грн., існування заборгованості Військової частини №1485 по оплаті вартості отриманого дизельного палива, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10000грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Військової частини №1485 штрафу у розмірі 700грн.

Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, а пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі прострочення платежу терміном понад 10 робочих днів з дня поставки замовник сплачує штраф у розмірі облікової ставки Національного банку України, з дня надходження бюджетних коштів на рахунку замовника, у зв'язку з чим, враховуючи те, що на момент виставлення претензії розмір облікової ставки становив 7%, сума штрафу становить 700грн.,отже, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 700грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Військової частини №1485 основного боргу у розмірі 10000грн., штрафу у розмірі 700грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини №1485 (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 37, р/р35218002000165 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ23311292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, р/р26007501355099 в ПАТ „ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 34527663) суму основного боргу у розмірі 10000(десять тисяч)грн. штраф у розмірі 700(сімсот)грн., витрати по сплаті судового збору на суму 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.04.2014р.

Суддя Гут С.Ф.