Ухвала суду № 38326642, 17.04.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______________

У Х В А Л А

17 квітня 2014 р.

Справа № 902/350/14

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонгран" (08131, Київська область, с.Софіївська Борщагівка, вул.Шевченка 229 А)

до:Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" (21036, м.Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, 27)

про стягнення 84 313,12 грн.

Головуючий суддя: Білоус В.В..

При секретарі судового засідання: Нестеров Д.О..

За участю представників сторін:

Позивача: Басовська К.О. - згідно довіреності.

Відповідача: не з"явився.

В С Т А Н О В И В :

Позивач подав заяву від 17.04.2014 р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог - 84 313, 12 грн.

Вказана заява мотивована тим, що позивач позбавлений можливості реалізувати свій підприємницький потенціал в зв'язку із несумлінним відношенням Відповідача до покладених на останнього обов'язків за Договором № 111104 від 01 листопада 2011 року.

Після подання позовної заяви до суду, позивач отримав низку телефонних дзвінків від Відповідача з уточненням суми позовних вимог, тобто розміру заборгованості. Однак, не зважаючи на наданий час для примирення та виконання зобов'язання за Договором, враховуючи можливість укладання мирової угоди, відповідач свідомо ухиляється від сплати існуючого боргу та за явним переконанням позивача, буде і в подальшому умисно затягувати судовий розгляд справи, зловживати своїми процесуальними правами та ухилятись від виконання рішення суду. Вважає, що лише застосування заходів забезпечення відповідного позову дозволить відповідачу, що за своєю формою власності є державним підприємством, з повагою поставитись до прав контрагента - позивача та мотивує відповідача до найскорішого розв'язання господарського спору.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача, суд на підставі ст.66 ГПК України прийшов до висновку про те, що заява з мотивів вказаних в ній задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову вживаються, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не наведено обгрунтованих мотивів, які б могли припустити, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Вказана заява належним чином не обгрунтована позивачем та не надано доказів про те, що ненакладення арешту на грошові кошти відповідача утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду Вінницької області.

Як зазначається в п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В п.3 вказаної постанови зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Доказів, що майно, грошові кошти можуть зникнути позивач не надав.

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надав жодного доказу в підтвердження ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

В зв"язку з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову судовий збір в сумі 1827, 00 грн. підлягає віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 66, 67, 86 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

2. Судовий збір в сумі 1827, 00 грн. покласти на позивача.

3. Копії даної ухвали направити позивачу, відповідачу рекомендованими листами.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (08131, Київська область, с.Софіївська Борщагівка, вул.Шевченка 229 А)

3 - відповідачу (21036, м.Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, 27)