Постанова № 38325612, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19164/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Соловіцькій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови № 540/13/7/26-35/1411/02/1 від 14 листопада 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1 032 300,00 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 533 від 23 травня 2011 року, на підставі звернення громадської організації «Ліга благоустрою киян» № 7/26-2709/1 від 27 вересня 2013 року, направлення від 14 жовтня 2013 року б/н проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПІІ «Лукойл-Україна» на об'єкті будівництва «Автозаправочний комплекс на вул. Електротехнічна, 30 літера А у Деснянському районі м. Києва».

За результатами проведеної перевірки встановлено, що на вищезазначеному об'єкті ПІІ «Лукойл-Україна» експлуатується нежитлова будівля (літера А) відповідно до технічного паспорту на нежитловий будинок, виготовленого 11 травня 2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, в якій виконано будівельні роботи з реконструкції будівлі, а саме: демонтовано перегородку між приміщеннями № 9 (умивальник - відповідно до паспорту БТІ) та № 10 (вбиральня - відповідно до паспорту БТІ) та влаштовано вбиральню; влаштовано дверний отвір в перегородці між приміщенням № 7 (коридор - відповідно до паспорту БТІ) та № 13 (гардеробна - відповідно до паспорту БТІ); у приміщенні № 13 (гардеробна - відповідно до паспорту БТІ) влаштовано душову кімнату шляхом зведення двох перегородок; у приміщенні № 8 (кладова - відповідно до паспорту БТІ) влаштовано туалет; демонтовано капітальну стіну між приміщеннями № 6 (підсобне - відповідно до паспорту БТІ) та № 1 (торговий зал - відповідно до паспорту БТІ); закладено дверний отвір між приміщеннями № 13 (гардеробна - відповідно до паспорту БТІ) та № 14 (душова - відповідно до паспорту БТІ); демонтовано перегородку між приміщеннями № 12 (коридор - відповідно до паспорту БТІ) та № 14 (душова - відповідно до паспорту БТІ).

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те на час перевірки вищезазначена нежитлова будівля експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відноситься, як об'єкт підвищеної екологічної небезпеки, до V категорії складності на підставі класу наслідків такого об'єкта будівництва відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва», ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В. 1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» та Постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 27 квітня 2011 pоку».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 18 жовтня 2013 року, в якому зазначено про виявлені в ході перевірки порушення, та видано припис з вимогою з 18 жовтня 2013 року заборонити експлуатацію автозаправочного комплексу на вул. Електротехнічна, 30 (літера А) у Деснянському районі м. Києва та усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

Також, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31 жовтня 2013 року.

14 листопада 2013 року за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем винесено постанову № 540/13/7/26-35/1411/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої ПІІ «Лукойл-Україна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 1 032 300,00 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи містобудування», містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону, усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і Vкатегорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27 квітня 2011 року, до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: 1) згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки; 2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб; 3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом; 4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення; можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Згідно зі ст. 9 вказаного Закону, суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.

Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України.

На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.

Відповідно до п. 21 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 808 від 28 серпня 2013 року, автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу віднесені до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Згідно з п. 17 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва», визначено, що виходячи з того, що об'єкти, які відповідно до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а також ті, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженернотехнічних заходів цивільного захисту, є такими, що відповідно до Закону «Про об'єкти підвищеної небезпеки» несуть реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, їх слід відносити до V категорії складності згідно з Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим віднесення відповідачем вищезазначеної нежитлової будівлі до об'єкту підвищеної екологічної небезпеки, до об'єкту V категорії складності на підставі класу наслідків такого об'єкта будівництва відповідно до наведених законодавчих норм.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Відповідно до ч.ч. 1-8 ст. 39 вказаного Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків.

Неподання таких висновків у визначений органом державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів мають право керівник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, керівники територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступники.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Відповідно до пп. 3, 4, 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Посадові особи інспекцій мають службові посвідчення встановленого зразка, форма якого затверджується Мінрегіоном, а також особистий штамп із зазначенням номера і найменування інспекції, яку вони представляють.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Повноваження посадових осіб Держархбудінспекції поширюються на всю територію України.

Державний архітектурно-будівельний контроль на території інших областей здійснюється посадовими особами територіальних органів за рішенням Держархбудінспекції.

Згідно з пп. 16, 17 вказаного Порядку, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Відповідно до ч. 8 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури або до суду.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час прийняття постанови № 540/13/7/26-35/1411/02/1 від 14 листопада 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1 032 300,00 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено факт вчинення позивачем правопорушення у сфері містобудівної діяльності: а саме: експлуатація закінченого будівництвом об'єкта, не прийнятого (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо прийняття постанови № 540/13/7/26-35/1411/02/1 від 14 листопада 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нову.

У задоволенні адміністративного позову Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 22 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.