Ухвала суду № 38325566, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7114/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Підприємства Укоопспілки «Броварська пересувна механізована колона» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Підприємство Укоопспілки «Броварська пересувна механізована колона» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2013 року № 0005712204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у серпні 2013 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Палаццо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мілана».

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 12.08.2013 № 78/22-5/01739428, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в розмірі 96565,00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача висновках актів про неможливість проведення перевірок ТОВ «БК «Палаццо» та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань по договорам, а також про проведення транзитних фінансових потоків через рахунки цих платників податків.

Зазначене свідчить, на думку податкового органу, що господарські операції позивача із контрагентами мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

За результатами перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 29.08.2013 року № 0005712204.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2012 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Палаццо» (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 11.06.2012 року № 1 та від 12.06.2012 року № 2, згідно з якими продавець зобов'язувався передати у власність позивача будівельні матеріали (брус, вагонка, цементний розчин, ґрунтовка, клей тощо), а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його. Кількість, одиниця виміру та ціна товару визначалась Додатками до договорів.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові та видаткові накладні, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати відповідності, акти списання товарів (у виробництво).

Крім того, у червні 2012 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Палаццо» (підрядник) укладено ряд договорів про виконання ремонтних робіт. Виконання робіт на підставі вказаних договорів здійснювалось виконавцем відповідно до затверджених локальних кошторисів.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: актами приймання виконаних будівельних робіт, які містять деталізовану інформацію про виконані роботи та їх вартість.

У серпні 2012 році між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» (виконавець) укладено договір про надання послуг з прибирання від 03.08.2012 № 83, згідно з яким виконавець зобов'язувався надати послуги з прибирання приміщень майнового комплексу та прилеглої прибудинкової території позивача, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 127, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги.

Доказами господарської операції є звіти про надані послуги з прибирання, що містять деталізовану інформацію про виконані роботи, акти надання послуг.

У серпні 2012 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 03.08.2012 року № 84, згідно з яким виконавець зобов'язувався виконати роботи з розробки та подальшого оновлення бази даних потенційних орендарів для здачі в оренду вільних приміщень позивача, а замовник зобов'язувався оплатити ці послуги.

Доказами господарської операції є звіти про надані послуги, що містять деталізовану інформацію про виконані роботи, акти надання послуг.

Факт поставки товару та надання послуг позивачу за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Здійснення оплати послуг за вищевказаними договорами підтверджується відповідними банківськими виписками.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти останнього були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не надано.

Відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Отже, твердження суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів/послуг за податковими накладними, отриманими від контрагентів є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 18.04.2014 року

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.