Ухвала суду № 38325564, 18.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року справа №812/431/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 р. в справі № 812/431/14 за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ в Артемівському районі м. Луганська) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, в обґрунтування якого зазначила, що відповідачем не сплачено до бюджету узгоджену суму податкового боргу у розмірі 93565,07 грн., з яких: з податку на прибуток - 59982,55 грн., з авансових внесків з податку на прибуток - 21060,38 грн., з земельного податку з юридичних осіб - 12522,14 грн. Податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме 24.11.2010 р. відповідачу вручено першу податкову вимогу форми від 24.11.2010 р. № 1/822 на суму 161262,11 грн., 24.12.2010 р. вручено другу податкову вимогу форми від 24.12.2010 р. № 2/890 на суму 161262,11 грн. Зазначені вимоги у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржені. Рішенням про опис майна боржника у податкову заставу № 1 від 24.01.2011 р. здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля». На підставі вказаного рішення ДПІ в Артемівському районі м. Луганська складено акт опису майна № 1 від 24.01.2011 р. на загальну суму 193141,00 грн., на підставі якого 31.01.2011 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу на активи платника податків № 30151666. Податкова заборгованість раніше вже була стягнута судовими рішеннями з розрахункових рахунків відповідача, однак, інкасові доручення про стягнення податкового боргу за вищевказаними рішеннями суду повернуто позивачу банком без виконання відповідно до п. 10.9 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 р. № 22.

Позивач просив надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» у розмірі 93565,07 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 р. позов задоволено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, винесена без врахування фактичних обставин та наявних документів. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом не взято до уваги, що майно ДП «Луганськвугілля» є власністю держави, відокремлений підрозділ «Управління з хорони природи» використовує майно на праві оперативного управління. Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, до сфери управління якого належить відповідач, не наданий дозвіл на реалізацію майна. Крім того, судом не взято до уваги, що відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутному фонді яких частка держави складає не менш 25%. Також апелянтом зазначено про неврахування судом, що вартість майна, яке перебуває у податковій заставі, значно більше розміру наявного податкового боргу.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач Державне підприємство «Луганськвугілля» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 32473323. Управління з охорони природи є відокремленим підрозділом ДП «Луганськвугілля», код ЄДРПОУ 26410959, не є юридичною особою, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в Артемівському районі м. Луганська.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач станом на час пред'явлення позову має заборгованість перед бюджетом в загальному розмірі 93565,07 грн. з різних податків, а саме з податку на прибуток підприємств в розмірі 59982,55 грн., з авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 21060,38 грн., з земельного податку в розмірі 12522,14 грн., яка на час розгляду справи не погашена, що підтверджено даними зворотнього боку облікової картки за видами податків.

Розмір, структура та порядок виникнення податкового боргу не є спірним питанням.

Податковим органом 24.11.2010 р. уповноваженій особі відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля» вручено першу податкову вимогу від 24.11.2010 р. № 1/822; у зв'язку з невиконанням першої податкової вимоги платнику податків 24.12.2010 р. вручено другу податкову вимогу форми від 24.12.2010 р. № 2/890.

Податкові вимоги не оскаржені, не скасовані та не відкликані.

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 31.01.2011 р. № 30151666 рухоме майно відповідача перебуває в податкові заставі, термін дії обтяження - 31.01.2016 р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 р. в справі № 2а-2185/11/1270 стягнуто кошти ДП «Луганськвугілля» за податковим боргом з консолідованого податку на прибуток підприємств у розмірі 159603,94 грн. з рахунків у банку, обслуговуючих такого платника, та встановлено порядок виконання судового рішення шляхом сплати ДП «Луганськвугілля» податкового боргу з консолідованого податку на прибуток підприємства в сумі 159603,94 грн., починаючи з травня 2011 року по 30 квітня 2014 року рівними частками по 4433,44 грн. (останній платіж в сумі 4433,54 грн.).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 р. в справі № 2а/1270/3611/2012 стягнуто з ДП «Луганськвугілля» податкову заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств за рахунок коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, в сумі 63456,76 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2012 р. розстрочено виконання постанови суду від 28.05.2012 р. у справі №2а/1270/3611/2012 шляхом сплати ДП «Луганськвугілля» протягом 60 місяців починаючи з червня 2012 року по травень 2017 року податкового боргу рівними частинами щомісячно по 1057,61 грн. (останній платіж - 1057,77 грн.).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 р. в адміністративній справі № 812/7219/13-а стягнуто з ДП «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» заборгованість платника податків перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств, що перебувають у державній власності, у розмірі 20575,06 грн.; з авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 12864,38 грн.; з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 5670,74 грн. 31.05.2013 р. позивачем отримано виконавчий лист № 812/7219/13-а.

24.01.2011 р. керівником податкового органу прийнято рішення про опис майна боржника у податкову заставу № 1, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля». На підставі вказаного рішення ДПІ в Артемівському районі м. Луганська складено акт опису майна № 1 від 24.01.2011 р. - будівлі складу хімікатів вартістю 193143,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у податкового органу права на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

В матеріалах справи наявні докази відсутності у боржника грошових коштів для погашення податкового боргу через повернення банківськими установами інкасових доручень.

У відповідності до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України.

Відтак, враховуючи вказані приписи податкового законодавства, а також відсутності у платника податків грошових коштів в банківських установах, є правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог органу державної податкової служби про надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність у податкового органу права на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, оскільки майно ДП «Луганськвугілля» є власністю держави, відокремлений підрозділ «Управління з хорони природи» використовує майно на праві оперативного управління, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, до сфери управління якого належить відповідач, не наданий дозвіл на реалізацію майна, а також те, що відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутному фонді яких частка держави складає не менш 25%.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою. Рішення суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, виконується податковим органом, а не органами Державної виконавчої служби. Тобто, положення статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» на дані правовідносини не розповсюджуються.

Що стосується ненадання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, до сфери управління якого належить відповідач, дозволу на реалізацію майна, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 95.9 статті 95 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного органу державної податкової служби із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Державний орган приватизації зобов'язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання органу державної податкової служби.

Таким чином, саме після надання судом дозволу органу державної податкової служби на погашення податкового боргу платника податків за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, такий орган державної податкової служби повинен звернутися з поданням до відповідного державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, для організації продажу майна підприємства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 р. в справі № 812/431/14 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 р. в справі № 812/431/14 за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління з охорони природи» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.