Постанова № 3832455, 02.06.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02.06.2009 р.                                                                                 № 2а-5606/09/2670

19:34

За позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

доДочірнього підприємства «Люкс-моторс»

про зупинення операцій на рахунках Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Люкс-моторс»з вимогами: зупинити операції на рахунках № 260040420410 (поточний Євро), № 260050420400 (поточний гривня), № 260040420410 (поточний Російський рубль) та № 260040420410 (поточний Долар США), МФО 300249 у АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК»у м. Києві, (код ЄДРПОУ 19357489), 03057, м. Київ, просп. Перемоги, 41, до закінчення планової виїзної перевірки, окрім перерахунку до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів та зобов’язати утриматися від вчинення певних дій, а саме: заборонити відкривати нові рахунки у банківських установах до закінчення планової виїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що відповідач відмовляється від проведення документальної планової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. На думку представника позивача адміністративний арешт має на меті збереження активів платника податків.

Представник відповідача, проти заявлених позовних вимог заперечував, вважав, що з боку підприємства порушень податкового законодавства не було.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва повідомлено ДП «Люкс-Моторс»про початок планової виїзної документальної перевірки повідомленням за № 16 від 30.04.2009, яке направлено рекомендованим листом 30.04.2009.

Згідно направлення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 506 від 12.05.2009 передбачено провести планову виїзну документальну перевірку відповідача у період з 12.05.2009 по 25.05.2009 з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів та торгових патентів.

12.05.2009 працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва вручено заступнику директора ДП «Люкс-Моторс»Третьяковій Катерині Валеріївні лист про надання документів до перевірки № 11459/10/23-214 від 12.05.2009.

ДП «Люкс-Моторс»надало відповідь у вигляді листа (вих. 8-а від 13.05.2009 вх. № 9453/10 від 15.05.2009), якою повідомлено, що директор Потапчук М.М. відсутній, а в.о. директора підприємства Третьякова К.В. немає можливості надати документи для перевірки, оскільки не володіє інформацією про можливе місцезнаходження бухгалтерських, фінансових документів та печатки підприємства.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що відповідачем не сплачено суму податкового боргу, визначено податковим повідомленням-рішенням № 000578501/0 від 15.05.2009, яким визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 182,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що в зв’язку з неможливістю вручення вказаного рішення, позивачем наголошено на його розміщенні на дошці податкових оголошень.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі –Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Як визначено п.п. 1.7, 1.13 ст. 1 Закону № 2181: активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання; кошти - гривні або іноземна валюта.

Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181 адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Пунктом 9.3.9. ст. 9 Закону № 2181 передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

При цьому, пунктом 9.1.2. ст.. 9 Закону № 2181 встановлено, що арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

а) платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону;

б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство;

г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;

д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем;

е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

З наведених норм вбачається, що адміністративний арешт активів є виключним способом і вичерпний перелік обставин, за яких можливо застосувати цей захід, визначено п. 9.1.2. ст. 9 Закону № 2181.

Під час розгляду справи в обґрунтування своїх вимог та як підставу для їх задоволення представник позивача посилався на неможливість проведення планової перевірки з підстав незнаходження відповідача за юридичною адресою.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII (Далі –Закон № 509) визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Положеннями статті 11 Закону № 509 встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Положеннями Порядку № 327 встановлено, що у разі, якщо суб'єкт господарювання відмовляється від проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених законами України, посадовими особами податкового органу складається акт відмови від допуску до перевірки.

При цьому в акті зазначається про ознайомлення та вручення під розписку (чи відмову від ознайомлення та отримання) керівнику суб'єкта господарювання направлення на перевірку.

Акт відмови від допуску до перевірки та акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби підписується не менш як трьома службовими особами.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач був обізнаний про здійснення його перевірки, що не оспорюється в судовому засіданні.

12.05.2009 працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва вручено заступнику директора ДП «Люкс-Моторс»Третьяковій Катерині Валеріївні лист про надання документів до перевірки № 11459/10/23-214 від 12.05.2009.

ДП «Люкс-Моторс»надало відповідь у вигляді листа (вих. 8-а від 13.05.2009 вх. № 9453/10 від 15.05.2009), якою повідомлено, що директор Потапчук М.М. відсутній, а в.о. директора підприємства Третьякова К.В. немає можливості надати документи для перевірки, оскільки не володіє інформацією про можливе місцезнаходження бухгалтерських, фінансових документів та печатки підприємства.

Крім того, суд не приймає твердження позивача про неможливість проведення перевірки. Так як, Актом ДПІ у Подільському районі міста Києва № 3 від 13.05.2009 зафіксовано нездійснення перевірки відповідача за фактичним місцезнаходженням з підстав неможливості отримання документів від платника податків. При цьому, Рапортом від 21.05.2009 (долучено до матеріалів справи) вказано про неможливість проведення перевірки відповідача з підстав відмови працівників ДП «Люкс моторс»від проведення виїзної планової перевірки. Тобто, позивачем зафіксовано відмінні від Акту підстави неможливості проведення перевірки відповідача, що не дає підстав вважати такі обставини достовірними та обґрунтованими.

Отже, як встановлено під час розгляду справи, відповідач не відмовив позивачеві в проведенні перевірки підприємства, а повідомив вказаним листом про неможливість надання перелічених документів.

В свою чергу, суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність позивача за юридичною адресою, оскільки позивач був обізнаний про фактичну адресу відповідача. Адже, позивачем самостійно при звернення з позовом до суду вказано як юридичну так і фактичну адреси позивача. Зазначене спростовує твердження позивача про необізнаність працівників ДПІ у Подільському районі міста Києва щодо фактичного місцезнаходження ДП «Люкс-Моторс».

Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивача як підставу для задоволення адміністративного позову та, відповідно, ухвалення рішення про арешт коштів на рахунку підприємства про безпідставне ненадання відповідачем запитуваних документів, що порушує пп. 4 п. 9.1.2. ст. 9 Закону № 2181. Адже, на день розгляду справи у позивача відсутні підстави стверджувати про неможливість проведення планової перевірки підприємства, оскільки рішенням керівника ДПІ у Подільському районі міста Києва вирішено перевірку позивача провести з 12.05.2009 по 25.05.2009. При цьому, рішення про її продовження керівництвом позивача не приймалось. Тобто відсутні підстави вважати про неможливість проведення перевірки відповідача.

Додатково, під час розгляду справи позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на наявність у відповідача податкового боргу, визначено податкових повідомленням-рішенням № 0005781501/0 від 15.05.2009 у розмірі 182,00 грн., що є підставою для застосування арешту коштів відповідача.

Суд не приймає до уваги зазначене твердження з наступних підстав.

ДПІ у Подільському районі міста Києва на підставі Акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету № 533-15/116 від 15.05.2009, який складено за підписом Головного державного інспектора Ярчук А.Ю. в присутності керівника платника податку –Потапчика Миколи Миколайовича, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005781501/0 від 15.05.2009, яким визначено податкове зобов’язання у розмірі 182,00 грн. за платежем податок на прибуток.

Позивач зазначає, що в зв’язку з неможливістю вручення вказаного рішення адресатові останнє розміщено на дошці податкових оголошень, згідно Акту розміщення податкового повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень № 411-15/116.

Суд не приймає до уваги вказане твердження позивача, оскільки, по-перше, Акт розміщення податкового повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень № 411-15/116 не містить дати його складення, по-друге, вказаний акт не містить відомостей про розміщуване податкове повідомлення-рішення. По друге, керівник відповідача в день складання рішення № 0005781501/0 від 15.05.2009 був присутній у податковій службі про що свідчать відомості викладені у акті № 533-15/116 від 15.05.09, складений за участю головного державного податкового інспектора А.Ю. Янчук, який при цьому підписував акт про розміщення на дошці оголошень відповідне податкове повідомлення-рішення від 15.05.09. За таких обставин, суд констатує, що позивачем не надано жодних належних доказів вручення відповідачеві рішення № 0005781501/0 від 15.05.2009 про визнання податкового зобов’язання з податку на прибуток та його належного узгодження в порядку, встановленому законом № 2181. Отже, за результатом розгляду справи судом не встановлено наявність за відповідачем податкового боргу.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд встановив, що підстави для задоволення адміністративного позову та застосування арешту коштів відповідача відсутні. Адже, відповідач не довів наявність підстав для застосування арешту коштів, визначених статтею 9 Закону № 2181. За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, матеріали справи, пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                               О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –10.06.2009