Постанова № 3832416, 21.05.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21.05.2009 р.                                                                                 № 17/127

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Таран Т.К.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва провизнання незаконними дій, визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових вимог та рішення відповідача

За участю

представників сторін: від позивачаМихаленко Л.С.- представник за довіреністю від відповідача Журавльова Т.Б., Большакова К.А.- представника за довіреностями

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.05.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003872220/0 від 12.11.2008р.

20.02.09р. та 10.04.09р. позивачем через канцелярію суду подано заяви про збільшення позовних вимог. З урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог від 10.04.09р. предметом позову є визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003872220/0 від 12.11.2008р., визнання незаконними дій відповідача щодо винесення та надіслання першої та другої податкових вимог №1/12505 від 17.12.08р. та №2/847 від 19.01.09р., визнання недійсними та скасування цих податкових вимог, а також визнання недійсним та скасування рішення відповідача від 02.03.09р. №222/1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав, та не заперечуючи порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що слугували підставою для нарахування пені згідно з оспорюваним рішенням №0003872220/0 від 12.11.2008р , вказує на те, що таке рішення прийняте з порушенням порядку його прийняття, що полягає в недотриманні податковим органом п. 7.2 Порядку надсилання органами державної податкової служби України податкових повідомлень, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. №253, а саме до Акту перевірки не додано розрахунок пені, нарахованої за порушення за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, хоча акт перевірки і містить посилання на додаток №2, яким не є розрахунок пені.

Щодо оспорюваних податкових вимог та рішення про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, позивач зазначив, що пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податковим зобов’язанням, а, отже, до стягнення пені не може застосовуватись процедура стягнення податкового боргу, встановлена Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, позивач зазначає, що навіть якщо враховувати, що сума пені була нарахована податковим органом згідно Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то відповідно до вищезазначеного закону податкові вимоги надсилаються відповідачу виключно за умови наявності у нього узгодженого податкового зобов’язання, а у випадку оскарження платником податків нарахованого йому податкового зобов’язання в адміністративному чи судовому порядку таке податкове зобов’язання вважається неузгодженим до закінчення процедури адміністративного оскарження; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким визначена сума пені, було оскаржено до суду, про що відповідача було повідомлено телеграмою від 18.12.08р. та листами від 25.12.08р. та від 02.02.09р.

Отже, на думку позивача, дії ДПІ по надісланню першої та другої податкових вимог та прийняттю рішення від 02.03.09р. №222/1 є неправомірними, а податкові вимоги та рішення про стягнення коштів та продаж активів підлягають скасуванню.

Представники відповідача у судових засіданнях та в запереченнях, поданих до суду, позов не визнають, мотивуючи тим, що податковим органом повністю дотримані вимоги до складання та надсилання акту виїзної планової перевірки, встановлені Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.05 р. N 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за N 925/11205. Нормативно-правові акти, якими керується податковий орган при проведенні перевірки, не містять обов’язку приєднання до акту перевірки розрахунку нарахованої пені як додаток до акту. Відтак, відповідач наполягає, що такий розрахунок ним був наданий позивачу, про що свідчать письмові заперечення позивача на акт перевірки.

Стосовно складання та надсилання позивачу першої та другої податкових вимог зазначили, що позивачем повідомлено про оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003872220/0 від 12.11.2008р. лише 18.12.08р., а перша податкова вимога була винесена 17.12.08р., тобто через чотири дні після закінчення 30- денного строку передбаченого п.п 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 пункту «б»вищезазначеного Закону внаслідок несплати платником суми податкового боргу, визначеної у першій податковій вимозі, податковим органом було винесено другу податкову вимогу, а згодом і рішення №22/1 від 02.03.09р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Отже, на думку податкового органу, податкові вимоги та рішення про стягнення коштів винесені на підставі діючих норм законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

03.11.08р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Фактор Коммерс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.08р., за результатами якої складено Акт перевірки від 03.11.08р. №553/23-11/32862717.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003872220/0 від 12.11.2008р. в розмірі 1702506,00 грн.

Зазначене рішення було винесено внаслідок встановлення перевіркою порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в зв’язку з чим позивачу на підставі ст. 4 цього ж Закону нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1702506,00 грн.

Суд вважає вказане рішення правомірним, а позов в цій частині вимог таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

За ч. 1 ст. 4 цього Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Перевіркою встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем факт порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за наступними експортними контрактами:

-          № SW 161107 від 16.11.2007 року, що укладений між позивачем та компанією «Swіndom Тrаding Со Lіmіtеd»(Кіпр) –термін прострочення з 17.06.2008 по 18.06.2008 (2 дні) та з 19.06.2008 по 24.06.2008 (6 днів), внаслідок чого сума нарахованої пені становить 132 493,00грн.;

-           № ОР 101207 від 10.12.2007 року, укладеному з компанією «ОР Ехіmenergo Lіmіtеd»(Кіпр) –термін прострочення з 14.06.2008 по 19.06.2008 (6 днів), внаслідок чого сума нарахованої пені становить 432 193,00 грн.;

-           № ОР 191107 від 19.11.2007р., укладеному з компанією «ОР Ехіmenergo Lіmіtеd»(Кіпр) –термін прострочення з 11.06.2008 по 18.06.2008 (8 днів); 19.06.2008 (1 день); з 20.06.2008 по 23.06.2008 (4 дні), з 24.06.2008 по 25.06.2008 (2 дні ), внаслідок чого сума нарахованої пені становить 1 137 820,00грн.

Отже , загальна сума нарахованої згідно з оспорюваним рішенням пені становить 1702506,00 грн. (132 493,00грн.+ 432 193,00 грн.+1 137 820,00грн.). Розрахунок пені наявний в матеріалах справи.

Відповідність розрахунку суми нарахованої пені у розмірі 1702506,00 грн. вимогам ст.4 Закону позивач не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на викладене, та за встановленого перевіркою факту порушення, який підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, у суду відсутні підстави для висновку про неправомірність застосування пені згідно з оспорюваним рішенням №0003872220/0 від 12.11.2008р.

Покликання позивача на те, що до акту перевірки не було приєднано розрахунку нарахованої пені не спростовує факт порушення та не може слугувати правовою підставою для висновку про неправомірність вказаного рішення ДПІ.

Так, відповідно до п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за N 925/11205 (надалі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 3.1 Порядку, до інформативних додатків, які можуть додаватися до акту перевірки відносяться, зокрема, розрахунки пені та штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового та іншого законодавства, валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, при порушенні правил сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 7.2. п.7 Порядку, надсилання органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.01р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.01 р. за N 567/5758, на який посилається позивач, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складається на розраховану суму штрафних (фінансових) санкцій.

Норми вказаних Порядків не містять імперативної вказівки про приєднання до акту перевірки розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (пені), який вручається платнику, в зв’язку з чим доводи представника позивача з цього приводу не заслуговують на увагу.

Окрім того, із наявних у справі заперечень позивача на акт перевірки від 06.11.08р. №2972/11 вбачається, що останній ознайомлений з розрахунком нарахованої пені.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003872220/0 від 12.11.2008р.

В решті позову суд вважає вимоги позивача обґрунтованими , а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, перша та друга податкові вимоги №1/12505 від 17.12.08р. та №2/847 від 19.01.09р. винесені ДПІ на суму 1682506,00 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

02.03.09р ДПІ у Печерському районі прийняте рішення №222/1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, підставою для винесення вказаних податкових вимог та прийняття рішення було те, що позивачем у передбачені законом строки не сплачено пеню, визначену рішенням №0003872220/0 від 12.11.2008р., у зв’язку з чим дана сума набула статусу податкового боргу, стягнення якого регламентовано нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд вважає помилковими такі доводи податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»21.12.2000 року N 2181-III /з наступними змінами і доповненнями/, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Також даний закон встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) наведений у ст.ст.14,15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII, до яких пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не віднесена.

З викладеного вбачається, що цей Закон N 2181-III не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

Так, у статті 1 цього Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; а податкові вимоги –як письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Податковим боргом (недоїмкою) в розумінні цієї ж норми Закону є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п. 6.2.1 ст.6 Закону N 2181-III). Рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків приймається в порядку визначеному Законом N 2181-III, з метою погашення податкового боргу такого платника.

Таким чином, податкові вимоги та рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків зі сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності).

За наведених правових норм, обов’язок позивача зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не належить до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу в розумінні Закону України N 2181-III , в зв’язку з чим дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по винесенню та надісланню першої податкової вимоги від 17.12.08р. №1/12505 і другої податкової вимоги від 19.01.09р. №2/847 суд вважає неправомірними, а податкові вимоги та рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по винесенню першої податкової вимоги від 17.12.08р. №1/12505 та другої податкової вимоги від 19.01.09р. №2/847.

Визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу від 17.12.08р. №1/12505 та другу податкову вимогу від 19.01.09р. №2/847, винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.03.09р. №222/1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     Шелест С.Б.