Постанова № 3832378, 01.07.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01.07.2008 р.                                                                                                     № 11/387

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Винокуров К.С.

Секретар судового засідання Давиденко Д.В.

Представники:

від позивача Щіпка Р.В. –(довіреність № 01/11 від 06.02.2008 р.);

від відповідача Фесюнов О.В. (довіреність № 3608/9/10-113 від 21.11.2007р.); На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.07.2008 р. о 15 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.07.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек»(надалі ТОВ «Гіпек», позивач) звернулось до суду з позовною заявою визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (надалі ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, відповідач) № 0007792312/0 від 17.10.2007р.

В обґрунтування заявленого позову ТОВ „Гіпек” стверджує про правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманою податковою накладною від ТОВ «Батекс», оскільки такі витрати підтверджені належним чином оформленою податковою накладною, копія якої залучена до матеріалів справи.

Податок на додану вартість позивачем було сплачено при придбанні товару та чинним законодавством не встановлено обов’язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь податкової дисципліни. Податкова накладна отримана позивачем від ТОВ «Батекс»в період коли вказаний суб’єкт господарювання був зареєстрований платником податку на додану вартість, підприємство значилось в ЄДРПОУ. Окрім того, відповідач посилається на практику вирішення аналогічних справ судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначає про помилковість висновків органу податкової служби під час розгляду справи з підстав якими обґрунтовано акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи, обґрунтовані тим, що згідно заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16.02.2006р. визнано недійсними статут та установчий договір ТОВ “Батекс” з моменту державної реєстрації підприємства, визнано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Батекс” недійсним з моменту його реєстрації, у зв’язку з чим позивач порушив пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”. З підстав наведених у акті перевірки, відповідач вважає правомірним зроблений висновок про заниження податку на додану вартість позивачем у зв’язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку за податковою накладною отриманою від ТОВ «Батекс».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

          ДПІ у Шевченківському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Гіпек»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Батекс»за період з 01.08.2004р. по 31.08.2007р., про що складено акт № 4010/23-12/14354109 від 03.10.2007р. (копія в матеріалах справи).           

На підставі складеного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0007792312/0 від 17.10.2007р. яким за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 3 750 грн. (в тому числі 2 500 грн. основний платіж, 1 250 грн. штрафні санкції).

Як вбачається з матеріалів справи у жовтні 2005р. позивачем було придбано у ТОВ „Батекс” ноутбук Toshiba Qjsmio E15-AV101 загальною вартістю 15000 грн. в тому числі податок на додану вартість в розмірі 2500 грн., та по результату здійснення вказаної господарської операції сплачену суму податку на додану вартість на підставі отриманої податкової накладної було віднесено до складу податкового кредиту у лютому 2006р.

Нарахування податку на додану вартість оспорюваним рішенням здійснено у зв’язку з неприйняттям в якості належного підтвердження віднесеної до складу податкового кредиту суми податку, отриманої позивачем від ТОВ «Батекс»податкової накладної саме на тій підставі, що згідно заочного рішення Голосіївського районного суду від 16.02.2006р. визнано недійсними статут, установчий договір ТОВ «Батекс», свідоцтво про реєстрацію останнього в якості платника податку на додану вартість.

Щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною отриманою від ТОВ «Батекс»судом встановлено наступне.

          Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку… (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

На підставі рахунку № 0000-589 від 26.09.2005р. позивачем були сплачені кошти в розмірі 15000 грн., в тому числі податок на додану вартість у зв’язку з придбанням ноутбуку Toshiba Qjsmio E15-AV101.

Про отримання позивачем товару свідчить накладна на відвантаження № 589 від 04.10.2005р., на виконання своїх зобов’язань ТОВ «Батекс»виписано податкову накладну № 241 від 04.10.2005р. правильність її оформлення відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась, копія накладної залучена до матеріалів справи у належним чином засвідченій копії.

В ціні придбаного товару, ТОВ «Гіпек»було сплачено податок на додану вартість, розрахунки проведені безготівковим шляхом через розрахункові рахунки, відкриті підприємствами в установах банків на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано банківську виписку за 30.09.2005р., платіжне доручення № 456 від 30.09.2005р..

Ноутбук Toshiba Qjsmio E15-AV101, що був предметом продажу використовується підприємством у власній господарській діяльності, віднесений до основних засобів, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів, внутрішньою накладною № 7 від 31.10.2005р., актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Вказані документи надані позивачем на вимоги суду, залучені до матеріалів справи та підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно акту перевірки податкова накладна виписана позивачу ТОВ «Батекс»у жовтні 2005р. не прийнята в якості підтвердження суми витрат щодо сплати вартості придбаного товару, оскільки виписана неплатником податку в силу рішення районного суду яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства.

Посилання відповідача на заочне рішення Голосіївського районного суду від 16.02.2006р. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Батекс»суд вважає безпідставним, оскільки вказане рішення прийняте вже після здійснення операцій з позивачем. Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ жодним чином не впливає на угоди, що укладались таким підприємством, зобов’язання що з них виникали до винесення судового рішення.

Судом не враховується твердження податкового органу про те, що позивач не мав права на податковий кредит в зв’язку з тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Батекс»було анульовано, оскільки, судове рішення яке є підставою для анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ прийнято 16.02.2006р., тоді ж як податкова накладна на підставі якої позивачем сформований податковий кредит та щодо якої виник спір виписана у жовтні 2005 року, тобто в період в якому ТОВ «Батекс»було платником податку на додану вартість та мало повне право на складання податкових накладних. Окрім того, на підтвердження факту анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Батекс»відповідачем належних доказів не надано, суду не представлено відповідного акту анулювання свідоцтва, не повідомлено які докази свідчать про його наявність.

Відповідно до положень п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку. Випадки, що є підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ та виключення з реєстру платників податку не за рішенням самого платника передбачені п. 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р.

Зокрема, в наведених випадках датою виключення з реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події, як зазначалось вище свідоцтво діє до дати його анулювання. Тобто, у відповідності з вимогами законодавства, в разі складення акту анулювання свідоцтва датою анулювання є саме дата прийняття судового рішення про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Батекс»та виданого свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Батекс».

На момент виконання зобов’язань згідно отриманої податкової накладної, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за якою не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за лютий 2006р. сформована на за участю належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від ТОВ «Батекс», зареєстрованого платником податку на додану вартість.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість ТОВ «Батекс»у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Батекс»не декларувало та не сплачувало ПДВ до бюджету, зазначений в податковій накладній, виданій позивачу є недоведеним та не підтвердженим належними доказами. Довідкою ДПІ у Печерському районі міста Києва № 11074/7/15-310 від 26.05.2008р. на обліку у якій знаходиться ТОВ «Батекс»підтверджено, що останній звіт з податку на прибуток підприємством подано за 1 квартал 2007 року, останню декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007р.

Згідно наданого до матеріалів справи витягу з облікової картки про сплату ТОВ «Батекс»податку на додану вартість судом встановлено що в період жовтень 2005р. - лютий 2006р. останнім подавалась звітність по податку на додану вартість з відповідними показниками господарської діяльності. Зокрема за даними картки особового рахунку по сплаті ТОВ «Батекс»податку на додану вартість починаючи з серпня 2005р. по грудень 2006р. рахувалась переплата, записом за 30.11.2005р. підтверджено подання декларації за жовтень 2005р. (період в якому виникли податкові зобов’язання щодо виписаної на користь позивача податкової накладної № 241 від 04.10.2005р.), декларації присвоєно № 456304, подана 11.11.2005р., термін сплати визначеного податкового зобов’язання (296 грн.) 30.11.2005р. (суми, що визначаються до сплати в бюджет розраховуються відповідно до встановленого порядку сплати податку на додану вартість (пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість")). Належним підтвердженням факту невідображення у податковому обліку відповідних операцій також недекларування сум податку за певними податковими накладними може бути саме акт перевірки податкового органу (такого суду не представлено).

Враховуючи відсутність належних доказів щодо несплати податку до бюджету, а також доказів, що підтверджували б статус ТОВ «Батекс», як неплатника податку на додану вартість у вказаному періоді також обізнаність про це позивача, суд визнає неправомірним висновок відповідача про безпідставність віднесення податку сплаченого позивачем в ціні придбаної продукції до податкового кредиту.

Висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому вимоги щодо визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0007792312/0 від 17.10.2007р.

3. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек»(01001, м. Київ, вул. Софіївська 23, оф. 9, код ЄДРПОУ 14354109) 3, 40 грн. (три гривні 40 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –17.07.2008.