Ухвала суду № 38323420, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18373/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Глушковська А.О.

пр-к позивача Курдюкова Я.А., Чеховська Д.Р.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Стоун» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №006232207, № 006222207 від 29.10.2013 року -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Стоун» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №006232207, № 006222207 від 29.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС у період з 04.10.2013 р. по 10.10.2013 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Роял Стоун» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лізінг Сіті», за результатами якої складено акт від 15.10.2013 року № 13/13/26-59/22-07-18/33829468.

Згідно Акта перевірки слідує, що відповідач встановив наступні порушення позивачем норм податкового законодавства: п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 137.1. ст. 137, п. 138.2. ст. 138, п. 138.4. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження до заниження суми податку на прибуток на суму 258312,00 грн., в т.ч. за 3 квартали 2012 року на суму 103285,00 грн.; пп. 185.1. ст. 185, 198.1, 198.3, 198.6. ст. 198 п. 200.1 ст. 200 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 239 666,00 грн., у т.ч. по періодам: за серпень 2012 - 42934,00 грн., за вересень 2012 - 49183,00 грн., за жовтень 2012р. -49183 ,00 грн., за листопад 2012 - 49183,00 грн., за грудень 2012 - 49183,00 грн. та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 6249,00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача акту ДПІ Шевченківському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лізинг - Сіті» код за СДРТІОУ 37649629 з контрагентами, з якими задекларовані взаємовідносини за період з 07.07.2011 року по 20.06.2013 року № 22- 90/37649629 та матеріалів ГВПМДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Лізинг Сіті».

Відповідно до яких встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Лізинг-Сіті», та не причетність до ведення фінансово-господарська діяльності директора гр. ОСОБА_7.

Крім того, за результатами проведених заходів встановлено відсутність щодо ТОВ «Лізинг-Сіті» будь-якої інформації про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно - правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою та податкового кредиту.

На підставі вказаного відповідач зробив висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

На підставі Акта перевірки відповідачем 29.10.2013 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №006232207 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 239666,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 59 917,00 грн.

- № 006222207 про визначення грошового зобов'язання податку на прибуток у сумі 258213,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 64553,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Лізинг Сіті» укладено договір про надання послуг №17-08 від 01.08.2012 року. Відповідно до Додатку № 1 до зазначеного договору Позивач (Замовник) зобов'язується прийняти та оплатити наступні послуги: мийка вікон, після ремонтне прибирання, генеральне прибирання, щоденне комплексне прибирання, прибирання прибудинкової території, прибирання санвузлів, мийка плитки, кахель, миття підлоги.

На підтвердження виконання договору №17-08 від 01.08.2012 року позивач надав первинні господарські документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, банківські виписки.

Крім того, відповідно до умов договору №17-08 від 01.08.2012 року, суду апеляційної інстанції також надано заявки на виконання послуг із зазначенням їх обсягу та виду.

Відповідно до свідоцтва про право власності, приміщення в яких здійснювалося надання клірингових послуг, належать позивачу та з метою здійснення господарської діяльності надавалися в оренду третім особам.

Аналіз зазначених документів первісного бухгалтерського обліку дає можливість стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договором укладеним між позивачем та контрагентом.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих послуг за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 18.04.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.