Постанова № 38323249, 08.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 р. м.Житомир справа № 806/827/14

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,

секретаря - Шкорботун Ю.О.,

за участі представників позивача Маковій О.Є., Нікандрова Н.А.,

представника відповідача Кужель З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства фірма "Санітас"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. №0002702202,-

встановив:

Приватне підприємство фірма "Санітас" звернулося з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. №0002702202.

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і зазначили, що в період з 21.11.2013року по 27.11.2013року уповноваженими особами податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка підприємства з питань фінансових взаємовідносин з Товариством з додаткової відповідальністю СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України") за 2010-2012роки. За результатами такої перевірки, на думку представників Позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку, що договори страхування фінансових ризиків Позивача з ТДВ СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України") не пов'язані з господарською діяльністю, а тому понесені по цим договорам витрати не підлягають врахуванню при визначенні валових витрат підприємства.

Представники Позивача вважають, що підприємством здійснюється систематична діяльність по поставці лікарських засобів численним структурам, яка має значні фінансові ризики. Саме такі ризики Позивача були предметом фінансових взаємовідносин з ТДВ СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України"), а понесені при цьому витрати правомірно відносилися до валових витрат за відповідні звітні періоди.

Представник Відповідача, Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, проти позову заперечив і пояснив, що дійсно період з 21.11.2013року по 27.11.2013року уповноваженими особами податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка підприємства з питань фінансових взаємовідносин з ТДВ СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України") за 2010-2012роки. За результатами такої перевірки було встановлено, що операції Позивача щодо страхування своїх ризиків не пов'язанні з безпосередньою господарською діяльністю, а були укладені виключно з метою зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток. На думку представника Відповідача, сплачені Позивачем кошти ТДВ СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України") не підлягали віднесенню до валових витрат, а тому податковим органом правомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення щодо збільшення Позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій за вказані періоди.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо визначення валових витрат та визначення платником своїх зобов'язань з податку на прибуток регулюються правовими нормами відповідно Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що з 21.11.2013року по 27.11.2013року уповноваженими особами податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка підприємства з питань фінансових взаємовідносин з ТДВ СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України") за період з 01.01.2010року по 31.12.2012року, про що був складений відповідний акт перевірки від 06.12.2013року. За результатами такої перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 24.12.2013 р. №0002702202, відповідно до якого підприємству були збільшені суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 480915,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 82191,00грн.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні № №0002702202 від 24.12.2013 року підставою для його винесення щодо збільшення ПП фірма "Санітас" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 480915,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 82191,00грн стали порушення Позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та п.138.1. і п.138.2 ст.138, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 06.12.2013року, та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало виключно невизнання податковим органом валових витрат Позивача, зумовлених взаємовідносинами з ТДВ СК "Рада" (ТДВ СК "Відродження України"), що мали місце протягом 2010-2012років.

Доводи податкового органу про завищення Позивачем сум валових витрат за 2010рік на 583065,00грн., за 2011рік на 1219361,00грн. та за 2012рік на 610965,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 554522,00грн., не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що спірні господарські відносини були зумовлені генеральними договорами добровільного страхування фінансових ризиків № 1001/26-17 від 01.10.2009року, № 1001/06-17 від 01.10.2010року між Позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Відродження України", та відповідними додатками до них (а.с.54-78 т.1). Додатковою угодою №4 від 27.12.2011року змінено назву Страховика на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рада" за тим же кодом ЄДРПОУ (30779308) (а.с.61т.1), надалі - Страховик.

Відповідно до умов даного договору, страхуванню підлягали майнові інтереси Позивача, пов'язані з фінансовими ризиками при здійсненні підприємницької (господарської діяльності), а страховим випадком - збитки Позивача внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами Позивача зобов'язань по договорам (контрактам, угодам) укладеним Позивачем з відповідними контрагентами.

В додатках до генеральних договорів наводився повний перелік договорів Позивача з конкретними контрагентами, фінансові ризики по яких Позивача підлягають страхуванню.

Суд вважає безпідставними доводи податкового органу та його представника в судовому засіданні про те, що операції Позивача щодо страхування своїх ризиків не пов'язанні з безпосередньою господарською діяльністю.

Згідно ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Суд приймає до уваги доводи Позивача про те, що факт надання послуги страхування не пов'язаний безпосередньо з настанням чи не настанням страхового випадку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Визначення страхування, як форми захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування, не включає такої ознаки, як обов'язкове і неминуче настання відповідної події. Така подія може настати, а може не настати, а суть страхування полягає в тому, що застрахована особа (страхувальник) за плату страховику, отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події. Тобто, з моменту набрання чинності договором страхування (сплати страхової премії) і протягом всього строку дії договору страхування, послуга страхування є наданою, адже протягом всього терміну дії такого договору застрахований інтерес страхувальника є захищеним.

Суд враховує, що генеральні договори добровільного страхування фінансових ризиків №1001/26-17 від 01.10.2009року, №1001,06.17 від 01.10.2010року між Позивачем та Страховиком, з відповідними додатками до них, повністю відповідають вимогам до оформлення договорів страхування, встановленим ч. 4 ст. 16 Закону України "Про страхування".

Суд також враховує, що фінансові ризики Позивача, які становлять предмет зазначених договорів страхування, прямо пов'язані із провадженням Позивачем господарської діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, які наведені в додатках до генеральних договорів страхування. Всі ці договори укладені Позивачем протягом 2010 - 2012років з суб'єктами господарювання, а предметом таких договорів є поставка (реалізація) Позивачем товарів медичного призначення.

Сплачені Позивачем Страховику страхові платежі на загальну суму 24133991,00 грн., розраховані страховиком в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діяли на момент укладення страхових договорів, та відповідно до домовленостей між сторонами договорів (10% від відповідної страхової суми, вказаної в Реєстрі на страхування).

Суд не приймає до уваги твердження Відповідача про необґрунтованість та відсутність необхідності у Позивача укладати договори добровільного страхування фінансових ризиків, оскільки згідно ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України суб'єкти господарювання є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, оцінюючи в межах предмету даної справи взаємовідносини Позивача із Страховиком, суд враховує, що по операціях з придбання Позивачем зазначених страхових послуг не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства чи з метою ухилення від оподаткування, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Про реальність даних господарських операцій між Позивачем та Страховиком щодо надання страхових послуг, які мали місце протягом 2010-2012років, свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ( ліцензії Страховика про право страхування фінансових ризиків, акти виконаних робіт за відповідними договорами, реєстри на страхування, платіжні доручення Позивача), які підтверджують факт надання зазначених послуг та їх оплату.

При цьому, суд не приймає до уваги доводів Відповідача про неналежне оформлення актів прийому-передачі наданих страхових послуг, оскільки п. 44.1 ст. 44 ПК України зобов'язує платників податків вести облік витрат на підставі тих первинних документів, ведення яких передбачено законодавством, а Закон України "Про страхування" взагалі не передбачає складання актів прийому-передачі наданих послуг добровільного страхування.

Наявність у Позивача господарських взаємовідносин щодо постачання протягом 2010-2012років конкретним контрагентам товарів медичного призначення підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами бухгалтерського обліку (договорами купівлі - продажу, видатковими накладними та журналами-ордерами і відомостями по розрахунках з покупцями).

При цьому суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача про укладання окремих договорів купівлі - продажу не уповноваженими особами Позивача.

В розумінні вимог статті 241 Цивільного кодексу України зазначені угоди вважаються дійсними, так як Позивач своїми діями щодо прийняття таких договорів до виконання схвалив таке укладання договорів особою, що їх підписала.

За приписами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В розумінні вимог пп. 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати Позивача, зумовлені страхуванням ризиків, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності (реалізації товарів медичного призначення), у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, підлягають віднесенню до валових витрат.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, Позивачем дотримані вимоги підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 і підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та підпункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України та правомірно на основі належним чином оформлених первинних документів віднесено до валових витрат, витрати на послуги страхування в сумі 24133991,00 грн. та враховано їх при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди протягом 2010 - 2012років.

Висновки податкового органу про завищення ПП "Санітас" валових витрат на 122349 грн. за взаємовідносинами з наданню страхових послуг за 2010рік на 583065,00грн., за 2011рік на 1219361,00грн. та за 2012рік на 610965,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 554522,00грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

При цьому слід зазначити, що представник Відповідача в судовому засіданні не зміг суду пояснити наявність розбіжностей щодо загальної суми заниження податку на прибуток, які наведені в акті перевірки (554522,00грн.) та в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні (480915,00грн.).

Правомірність визначення Позивачем свої зобов'язань з податку на прибуток виключає можливість застосування до нього жодних фінансових санкцій.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.12.2013р. №0002702202, відповідно до якого Приватному підприємству фірма "Санітас" збільшені суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 480915,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 82191,00грн., винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Приватного підприємства фірма "Санітас" у вигляді судового збору в сумі 1827,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись статтями 2,86,94,158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.12.2013р. №0002702202.

Судові витрати Приватного підприємства фірма "Санітас" у вигляді судового збору в сумі 1827,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 14 квітня 2014 р.