Рішення № 38323007, 15.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.2014 Справа № 905/896/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Уханьової О.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Рагуліної Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"

м. Київ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-

производственная фирма "Алкор" м. Донецьк

про стягнення 808663,95євро, що в гривневому еквіваленті становить 8780149,70грн.

за участю представників сторін :

від позивача - Корнієнко О.В. - довіреність №828 від 23.05.2013р.,

від відповідача - не явився.

СУТЬ СПРАВИ:

06.02.2014р. ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" м. Київ (далі - позивач) направилодо господарського суду позов про стягнення з ТОВ "КПФ "Алкор" м. Донецьк 808663,95євро, що в гривневому еквіваленті становить 8780149,70грн., з яких: 395596,65євро, що в гривневому еквіваленті становить 4295230,18грн. - залишок основного боргу за кредитом; 148149,82євро, що в гривневому еквіваленті становить 1608551,48грн. - частина заборгованості по процентам за період з 02.06.2011р. по 19.01.2014р.; 171380,04євро, що в гривневому еквіваленті становить 1860775,92грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості по кредиту за період з 21.01.2010р. по 20.01.2014р.; 93537,44євро, що в гривневому еквіваленті становить 1015592,10грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 04.06.2009р. по 20.01.2014р. Зазначена заборгованість у валюті євро перерахована позивачем у гривневий еквівалент згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.01.2014р.

В підтвердження позовних вимог надав копії кредитного договору №01-В/08/22/ЮО від 20.06.2008р. з додатковими угодами до нього, виписки по особовому рахунку ТОВ "КПФ "Алкор" за період з 20.06.2008р. по 06.02.2014р. та повідомлення-вимоги №54/4/06-2-2 від 13.01.2011р. з відміткою про отримання.

25.02.2014р. та 12.03.2014р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшли додаткові документи та виписки по рахункам.

31.03.2014р. позивачем надані письмові пояснення стосовно позовних вимог та додаткові документи, які залучені до матеріалів справи

08.04.2014р. на виконання вимог суду представником позивача подані виписки по особовому рахунку відповідача та розрахунок його заборгованості станом на 20.01.2014р.

09.04.2014р. розгляд справи продовжений на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача.

В судовому засіданні 15.04.2014р. представником позивача надані додаткові письмові пояснення по справі та банківські виписки.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про причину неявки не повідомив, додаткових документів до матеріалів справи не надав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно витягу серії АД №057903 станом на 18.02.2014р., він вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи.

Господарський суд вирішує спір по суті без явки представників відповідача на підставі ст.75 ГПК України за наявними в матеріалах справи документами, оскільки вони є достатніми для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 808663,95євро, що в гривневому еквіваленті становить 8780149,70грн., з яких: 395596,65євро, що в гривневому еквіваленті становить 4295230,18грн. - залишок основного боргу за кредитом; 148149,82євро, що в гривневому еквіваленті становить 1608551,48грн. - частина заборгованості по процентам за період з 02.06.2011р. по 19.01.2014р.; 171380,04євро, що в гривневому еквіваленті становить 1860775,92грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості по кредиту за період з 21.01.2010р. по 20.01.2014р.; 93537,44євро, що в гривневому еквіваленті становить 1015592,10грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 04.06.2009р. по 20.01.2014р. Зазначена заборгованість у валюті євро перерахована позивачем у гривневий еквівалент згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.01.2014р.

Підставою звернення є неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №01-В/08/22/ЮО від 20.06.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2008р. ЗАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого є позивач, далі - банк, кредитор) та ТОВ "КПФ "Алкор" підписали договір №01-В/08/22/ЮО, який за своєю правовою природою є кредитним договором, правовідносини за яким регулюються розділом 2 глави 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад", параграфом 1 глави 35 Господарського кодексу України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами у кредитному договорі є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).

Відповідно до умов цього договору банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) у сумі 431560,00євро на цілі, зазначені у пункті 1.4 цього договору, а позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку (п.1.1. договору).

Розмір процентів за користування кредитом складає 14% річних (п.1.2. договору в редакції додаткової угоди №2 від 23.10.2008р.).

Позичальник зобов'язаний повернути кредит банку частинами - у розмірах та у терміни згідно з графіком повернення кредиту зазначеного у Додатку №1 до цього договору (п.1.3. договору в редакції додаткової угоди №3 від 18.12.2008р.), а саме щомісячно по 20 число кожного місяця, з кінцевим строком повернення - 19.06.2013р.

Позичальник зобов'язується сплачувати банку проценти у розмірі, що зазначений в пункті 1.2 цього Договору (п. 6.1. договору).

Позичальник зобов'язується здійснювати часткове повернення банку кредиту у терміни та у розмірах згідно з графіком повернення кредиту, зазначеного в п.1.3. цього договору. Повернення кредиту до зазначених в такому графіку термінів вважається достроковим (п.8.1. договору).

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: за прострочення терміну/ів повернення кредиту, який/і визначений/і ст.8 цього договору; за прострочення строку повернення загальної заборгованості за кредитом за вимогою банку в достроковому порядку, який визначено в ст.8 цього договору; за прострочення терміну/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору. Для розрахунку пені приймається фактична кількість днів у році в разі надання кредиту у національній валюті України або 360 днів у році в разі надання кредиту в іноземній валюті (п.10.1. договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору (п.11.3. договору).

Господарський суд, дослідивши умови договору (з урахування додаткових угод про внесення змін до нього), робить висновок, що сторонами в даному кредитному договорі погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525-526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що банком належним чином виконані умови договору щодо надання кредитних коштів, що підтверджено банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи та представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Отже, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов'язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним, визначених (зобов'язань) умовами таких договорів.

Згідно умов договору банк має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим Договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим Договорам та/або Договорами забезпечення, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором (під. д) п.8.3 договору). У разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим Договором, то він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це Позичальника. В такому повідомленні Банк зазначає повну суму заборгованості. В зазначеній вимозі Банк може також вимагати дострокового розірвання цього Договору після повернення повної суми заборгованості за цим Договором. У такому випадку цей Договір вважається розірваним з моменту повернення повної суми заборгованості за цим договором (п.8.4. договору).

Сторонами у договорі узгоджено, що дата остаточного погашення кредиту - 19.06.2013р. Всупереч приписам закону та умовам договору, позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, отримані кошти у встановлені строки не повертав, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплачував, у зв'язку з чим банк 13.01.2011р. звернувся до нього з повідомлення-вимогою №54/4/06-2-2, в якій вимагав сплатити всю утворену суму заборгованості. На повідомленні зазначено, що його отримав генеральний директор Сабинін О.А. 07.02.2011р. Враховуючи той факт, що позичальник заборгованість за кредитним договором №01-В/08/22/ЮО від 20.06.2008р. так і не сплатив, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача цієї суми заборгованості.

З наданої позивачем на вимогу суду банківської виписки вбачається, що заборгованість відповідача за основною сумою кредиту на час винесення рішення по справі дійсно (фактично) становить 395596,65євро, що в гривневому еквіваленті становить 4295230,18грн.

Проте, суд враховує, що рішенням господарського суду від 17.10.2011р. по справі №28/177 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор" м. Донецьк про стягнення 244442,12євро, позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі та стягнуто з відповідача, зокрема, основний борг за кредитним договором №01-В/08/22/ЮО від 20.06.2008р. у розмірі 127213,64євро.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Отже, провадження у справі в частині стягнення залишку основного боргу в частині 127213,64євро підлягає припиненню.

Враховуючи вищевикладене, залишена сума несплаченого основного боргу за кредитом складає 268383,01євро, що в гривневому еквіваленті складає 2913995,37грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача частину заборгованості по процентам за період з 02.06.2011р. по 19.01.2014р. у розмірі 148149,82євро, що в гривневому еквіваленті становить 1608551,48грн. Позивач під час розгляду справи по суті надав документи (виписки з відповідних рахунків), з яких вбачається, що заборгованість за нарахованими процентами фактично (дійсно) становить заявлену суму.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентам відповідно умов до кредитного договору є правомірними, доведеними належним чином та підтверджені матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення повернення заборгованості по кредиту за період з 21.01.2010р. по 20.01.2014р. у розмірі 171380,04євро, що в гривневому еквіваленті становить 1860775,92грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 04.06.2009р. по 20.01.2014р. у розмірі 93537,44євро, що в гривневому еквіваленті становить 1015592,10грн., господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, в тому числі неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, умовами договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: за прострочення терміну/ів повернення кредиту, який/і визначений/і ст.8 цього договору; за прострочення строку повернення загальної заборгованості за кредитом за вимогою банку в достроковому порядку, який визначено в ст.8 цього договору; за прострочення терміну/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору. Для розрахунку пені приймається фактична кількість днів у році в разі надання кредиту у національній валюті України або 360 днів у році в разі надання кредиту в іноземній валюті (п.10.1. договору).

Згідно п. 10.3 договору нарахування пені припиняється в момент виконання позичальником зобов»язання за невиконання якого така пеня була застосована до позичальника.

Господарський суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, дійшов висновку про задоволення цієї вимоги в повному обсязі у гривневому еквіваленті, оскільки розрахунок здійснений з дотриманням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України враховуючи, що вимоги позивача задоволені частково та внаслідок припинення провадження в частині 127213,64євро, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі гл. 48,49,71 Цивільного кодексу України, гл. 35,ст.67,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,43,49,75,п.2ч.1ст.80,82,82-1,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор" м. Донецьк про стягнення 808663,95євро, що в гривневому еквіваленті становить 8780149,70грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор" (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 120-А, ЄДРПОУ 25580903) на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (01034, м.Київ, вул. Володимирська, 46, ЄДРПОУ 25959784) 268383,01євро (в гривневому еквіваленті становить 2913995,37грн.) залишку основного боргу за кредитом, 148149,82євро (в гривневому еквіваленті становить 1608551,48грн.) частини заборгованості по процентам, 1860775,92грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом, 1015592,10грн. пені за прострочення сплати процентів, 61583,54грн. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині залишку основного боргу у розмірі 127213,64євро.

Повний текст рішення підписаний 18.04.2014р.

Суддя О.О. Уханьова