Ухвала суду № 38322115, 17.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

——————————————————————

У Х В А Л А

17 квітня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 2-а-4698/10/1570

Категорія: 8.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря – Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбункер-Дунай» до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на: порушення процесуального порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного законодавства; невідповідність висновків податкового органу, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення діючому законодавству, а саме: невизнання права товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбункер-Дунай» (надалі – Товариства) на перерахування в податковому обліку заборгованості по валютному кредиту, отриманої від нерезидента Bunker Holdings SA за договором позики; не визнання в податковому обліку валових витрат по курсових різницях, що виникли у зв’язку з перерахунком основної суми фінансових кредитів, отриманих від нерезидента і від АКБ «Укрсоцбанк»; не визнання у валових витратах відсотків, сплачених АКБ «Укрсоцбанк» за кредитним договором №2006/67 від 07 червня 2006 року, з тих підстав, що підприємство не використало отримані кошти в своїй господарській діяльності, так як після будівництва об’єкт було продано – просив: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області (надалі – ДПІ) від 13 квітня 2010 року №0002802301/0.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 20 грудня 2010 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову товариства. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ №0002802301/0 від 13 квітня 2010 року.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що відповідач не вірно трактує п.п. 7.3.3. п.7.3 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказуючи про перерахунок в податковому обліку лише заборгованості по кредиту, якщо обидві сторони є платниками податку на прибуток, оскільки згідно до вимог наведеної вище правової норми, під «заборгованістю» розуміється, крім всього іншого – фінансові кредити. Тому, кредит наданий позивачу нерезидентом – є фінансовим кредитом. Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що перерахунок по заборгованості за договором позики №1 від 30 січня 2006 року укладений Товариством з нерезидентом Bunker Holdings SA (Кіпр, Лімассол) на загальну суму 437799 грн. має бути включено до валових витрат позивача. Заборгованість в іноземній валюті за фінансовими кредитами, яка виникла до 01 січня 2003 року згідно з нормами п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягає перерахунку для призначення курсових різниць, тобто висновки ДПІ викладені в акті перевірки ґрунтуються на редакції вказаного вище закону, яка діє з 2003 року. Також, Одеський окружний адміністративний суд. визнав правомірним віднесення Товариством до валових витрат відсотки, сплачених банку за користування кредитом, оскільки одним із основних видів діяльності позивача є виконання будівельних робіт закінченого циклу, будівельна діяльність, проектні і будівельно-монтажні роботи, інженерні вишукування для будівництва, надання інжинірингових та інших послуг, здійснення операцій купівлі-продажу, обміну і в інших формах відчуження об’єктів нерухомості. Суд вважає, що ДПІ не надало доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій та не доведено суду безтоварності господарських операцій.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказав, що: висновок суду відносно наявності у Товариства права на віднесення до складу валових витрат суми перерахунку заборгованості за договором кредиту з нерезидентом, тобто не платником податку на прибуток – є неправомірним, оскільки згідно до (чинної на час спірних правовідносин редакції) п.п. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток збільшує валові доходи платника податку – кредитора та валові витрати платника податку – дебітора, а збиток збільшує валові витрати платника податку – кредитора та валові доходи платника податку – дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення); - при формуванні ціни продажу (балансової вартості) об’єкту до її складу могли бути включені тільки відсотки, нараховані за користування кредитними коштами за період з дня початку користування кредитними коштами по день його продажу. Достовірно визначити суму відсотків банку не має можливості у зв’язку з відсутністю інформації щодо зміни валютного курсу НБУ у майбутньому; - ДПІ надавались докази та розрахунки щодо економічної невиправданості операції продажу цілісного майнового комплексу ТОВ «Укрчем» з одночасним його отриманням в оренду у той самий день. Не маючи коштів для погашення кредитної заборгованості з моменту передачі об’єкту на баланс іншої юридичної особи до моменту розрахунків за нього, підприємство продовжувало сплачувати на протязі року (04.2008 по 04.2009), крім відсотків за кредитними угодами, також орендну плату, до складу якої входили витрати по амортизації та ремонту комплексу. Витрати по сплаті орендної плати – 2178000 грн., тільки за перевірений період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року. фактично дорівнюють сумі продажу об’єкту цілісного майнового комплексу – 2186800 грн. При цьому, сума кредиту, отриманого під будівництво майнового комплексу, перевищує продажну вартість об’єкту; - головним бухгалтером Товариства та ТОВ «Укрчем» є одна й таж сама особа, що вказує на належність обох підприємств до групи компаній «Трансбункер».

В письмових запереченнях Товариство спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з’ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що з 27 лютого 2010 року по 19 березня 2010 року ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року. За результатами перевірки податковим органом складено акт №98/23-33268420 від 26 березня 2009 року. Перевіряючими встановлено заниження податку на прибуток за окремі податкові періоди та завищення податку на прибуток в цілому за перевірений період у сумі 46892 грн., у тому числі: 2008 рік – 40792 грн. (завищення), у тому числі 11 міс. 2008 р. – 51107 грн. (заниження), у тому числі жовтень-листопад - 51107 (заниження); 2009 рік – 6100 грн. (завищення), у тому числі перший квартал 2009 року – 129068 грн. (заниження), що сталося в результаті віднесення до складу валових витрат сум перерахунку заборгованості за договором позики №1 від 30 січня 2006 року укладеним із нерезидентом Bunker Holdings SA (Кіпр, Лімассол). А також, не відображення по декларації збитків від результатів господарської діяльності у сумі 730430 грн. за 2008 рік та у сумі 96708 грн. за 2009 рік, в наслідок віднесення до складу валових витрат сум перерахунку заборгованості за Кредитним договором №2006/67 від 07 червня 2006 року укладеним з АКБ «Укрсоцбанк» які виявлені за результатами перевірки.

Товариство оскаржило висновки акту перевірки до постійно діючої комісії по вирішенню спірних питань по оподаткуванню та валютному регулюванню. За результатами розгляду заперечень суб’єкта господарювання, комісія дійшла висновку про неправомірність вимоги позивача по врахуванню у першому кварталі 2009 року негативного значення об’єкту оподаткування минулих податкових періодів, тобто збитків у четвертому кварталі 2008 року та неправомірності визначення оподатковуваного прибутку та збитків за відповідні податкові періоди, що відображені у п. 3.1.4 та розділі 4 «Висновки» акту перевірки. Таким чином, комісією було зроблено висновок про заниження податку на прибуток у перевіреному періоді у сумі 173880 грн., у тому числі: 2008 рік – 179980 грн. (заниження), у тому числі 11 міс. 2008 року – 63509 грн. (заниження); 4 квартал 2008 року – 179980 грн. (заниження); 2009 рік 6100 грн. (завищення) , у тому числі: перший квартал 2009 року – 103472 грн. (заниження); другий квартал 2009 року – 108402 грн. (завищення); 9 місяців 2009 року – 6130 грн. (завищення); 3 квартал 2009 року – 1200 грн. (завищення).

З урахуванням наведених висновків та з підстав порушення позивачем: п.4.1, п.п.4.1.2-4.1.6 г. крім 4.1.5 п.4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5, п. 5.6 крім абз.2-3 п.п.5.6.2, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.7.3.3, п.п.7.3.5, п.7.3, п.п. 7.8.7 п.7.8, п.7.9, ст.. 7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», 13 квітня 2010 року ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002802301/0 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем – 179980 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 141726 грн.

Що стосується права позивача на віднесення до складу валових витрат суми перерахунку заборгованості за договором кредиту з нерезидентом Bunker Holdings SA (Кіпр, Лімассол) суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У п.п. 7.3.3. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV) визначено: «Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону».

Аналіз наведеної правової норми дає підстави стверджувати, що порядок віднесення до складу валових витрат суми перерахунку заборгованості за договором кредиту з нерезидентом, не платником податку на прибуток, окремо Законом, - не передбачений. Оскільки, наведений вище Закон такої заборони не передбачає, це не є підставою для відмови підприємству у включені до складу валових витрат перерахунку суми кредитної заборгованості в іноземній валюті отриманої від не резидента.

Зважаючи на це, висновок ДПІ щодо неправомірності включення Товариством до складу валових витрат суми перерахунку кредитної заборгованості в іноземній валюті по валютному кредиту, отриманому від нерезидента Bunker Holdings SA (Кіпр, Лімассол) – є не вірним. Відтак, податкове повідомлення рішення відповідача стосовно донарахування податку на прибуток підприємства, в цій частині, є помилковим.

Щодо податкового обліку валових витрат по курсових різницях, що виникла у зв’язку з перерахунком основної суми фінансових кредитів, отриманих від нерезидента та від АКБ «Укрсоцбанк», суд виходить з наступного.

Згідно до п.п. 7.9.1. п. 7.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу; залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій; залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту».

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2006 року за договором позики №1 Товариство отримало від Bunker Holdings SA (Кіпр, Лімассол) кредит у розмірі 340680 грн. За кредитним договором №2006/67 від 07 червня 2006 року позивач отримав від АКБ «Укрсоцбанк» кредит у розмірі 110681 грн., а всього фінансового кредиту на суму – 1447491 грн.

Кредит був призначений для будівництва виробничого об’єкту, який після закінчення будівництва був проданий у квітні 2008 року. При цьому, до валових доходів Товариства була включена ціна продажу з урахуванням неоплаченого кредиту і відсотків по ньому. Відображені суми відсотків разом із їх перерахунком у зв’язку із зміною курсу за користування кредитними коштами за кредитним договором №2006/67 від 07 червня 2006 року, укладеним з АКБ «Укрсоцбанк» на суму 178517 грн., підприємство віднесло до валових витрат.

Порядок відображення в податковому обліку курсових різниць по кредитах в іноземній валюті регулюється підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з абзацами першим, третім цієї норми балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

Таким чином, непогашена сума фінансового кредиту є заборгованістю в іноземній валюті, що підлягає перерахунку в порядку наведених норм Закону. Курсова ж різниця щодо заборгованості виникає при зміні балансової вартості такої заборгованості внаслідок зміни валютного курсу. При цьому, у складі валових витрат чи валових доходів платника підлягає відображенню курсова різниця, отримана при порівнянні балансової вартості заборгованості на початок звітного періоду або на дату виникнення такої заборгованості і балансової вартості на кінець звітного періоду в залежності від того, яка із цих вартостей є більшою.

Сума ж процентів, нарахованих на основну суму кредиту, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду, є поряд з такою основною сумою кредиту заборгованістю в іноземній валюті у розумінні підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Враховуючи, що за правилами підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 цього Закону проценти відносяться до валових витрат за датою їх нарахування, то по нарахованим, але не виплаченим процентам розраховуються курсові різниці, що підлягають включенню до валових витрат платника або його валових доходів відповідно.

Крім цього правомірність віднесення до валових витрат процентів за кредитним договором з АКБ «Укрсоцбанк» у період з квітня 2008 року по вересень 2008 року (включно) підтверджується висновками планової перевірки Товариства податковим органом за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року.

Щодо економічної невиправданості операції продажу цілісного майнового комплексу ТОВ «Укрчем» з одночасним його отриманням в оренду, суд зазначає наступне.

За договором цілісного майнового комплексу №1/ар-2008 від 07 квітня 2008 року з урахуванням додаткової угоди №1 від 01 липня 2008 року вартість майна отриманого в оренду склала 2127044 грн. 26 коп. +4630632 грн. 96 коп. = 6757677 грн. 22 коп. з 01 липня 2008 року до 01 квітня 2009 року та 6787701 грн. 22 коп. починаючи з 01 квітня 2009 року. Різниця між вартістю отриманого об’єкту та вартістю проданого майна складає6787701 грн. 22 коп. – 1822369 грн. 15 коп. = 4965332 грн. 07 коп.

Також, Товариством було додатково отримано за договором оренди: резервуарний парк ємністю одночасного зберігання 6000 тон; зливну залізничну естакаду на 8 цистерн та термоконтейнерну. Завдяки цьому, у десятки разів підвищилася робоча потужність цілісного майнового комплексу, а саме з 46400 грн. за 2007 рік до 3738800 грн. у 2008 році.

Договором купівлі-продажу був передбачений строк розрахунку за майно протягом року. Фактично, заборгованість за договором існувала протягом 22 днів та була остаточно погашена 29 квітня 2009 року.

Отже, твердження про економічну невиправданість операції продажу цілісного майнового комплексу ТОВ «Укрчем» з одночасним його отриманням в оренду – безпідставні.

Все вище зазначене, дає підстави стверджувати, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбункер-Дунай» до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: