Рішення № 38320641, 10.04.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2014 Справа № 917/251/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02094

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод", вул. Островського, 8, смт. Котельва, Котелевський р-н, Полтавська обл., 38600

про стягнення 107 937,70 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Мотузко Д.Д., довіреність №743 від 26.02.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дзержинським РВ УМВС України в Житомирській області 05.08.2003 р.;

від відповідача: не з'явилися.

10.04.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" 107 937,70 грн., з яких : 105 652,06 грн. штраф та 2 285,64 грн. 3% річних за порушення строків платежів за отриману відповідачем продукцію за умовами укладеного між сторонами 02.07.2012 р. договору поставки № 020712.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач супровідним листом за вх. № 3474 від 19.03.2014 р. надав суду відзив на позов та контррозрахунок ціни позову. У вищезазначеному відзиві відповідач зазначає, що неустойка, яка визначена у п. 4.3 Договору поставки № 020712 від 02.07.2012 р., за своєю суттю є пенею, і її розмір повинен обмежуватись подвійною ставкою НБУ. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%. Суд задовольнив дане клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Представник позивача наполягає на позовних вимогах за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази,

встановив:

02.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Полтавський вентиляторний завод" (покупець) було укладено Договір поставки товарів № 020712 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставляти покупцю товари відповідно до рахунків (специфікацій), що є невід'ємною частиною даного договору, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити їх взаємозаліком або грошовими коштами згідно до положень цього Договору (п. 1.1 та п. 1.2 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- найменування, ціна, асортимент, кількість та якісні характеристики товарів, місце поставки та строки поставки вказуються у рахунках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору (п. 21. та п. 2.2 Договору);

- покупець зобов'язується загальну вартість товарів, визначену рахунком (специфікацією) закрити взаємозаліком у випадку наявності заявки на виготовлення продукції від продавця або сплатити на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем до 29 числа поточного місяця шляхом переказу грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок продавця. При цьому датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п. 2.3 Договору);

- цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 12 календарних місяців. Якщо не пізніше ніж 1 календарний місяць1 до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередить іншу сторону про припинення цього Договору у письмовій формі, цей Договір вважається продовженим на 12 місяців на таких самих умовах (п. 3.1 Договору);

- у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим Договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0,5% від суми прострочення платежу за кожний день затримки оплати (п. 4.3 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 305 935,62 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних, а саме : № Е-275 від 12.02.13 р. на суму 5 097,00 грн., № Е-293 від 12.02.13 р. на суму 587,01 грн., №Е-404 від 01.03.13 р. на суму 13 800,00 грн., № Е-404/1 від 01.03.13 р. на суму 13 800,00 грн., № Е-425 від 01.03.13 р. на суму 40 376,00 грн., № Е-446 від 01.03.13 р. на суму 6 496,00 грн., № Е-545 від 13.03.13 р. на суму 5 155,00 грн., № Е-579 від 19.03.13 р. на суму 2 823,40 грн., № Е-701 від 02.04.13 р. на суму 6 367,00 грн., № Е-763 від 08.04.13 р. на суму 2 836,00 грн., № Е-866 від 29.04.13 р. на суму 947,00 грн., № Е-932 від 25.04.13 р. на суму 6 584,79 грн., № Е-1051 від 17.05.13 р. на суму 12 293,00 грн., № Е-1089 від 20.05.13 р. на суму 14 823,00 грн., № Е-1161 від 28.05.13 р. на суму 3 798,00 грн., № Е-1268 від 10.06.13 р. на суму 473,80 грн., № Е-1316 від 14.06.13 р. на суму 702,00 грн., № Е-1385 від 21.06.13 р. на суму 591,00 грн., № Е-1415 від 01.07.13 р. на суму 5 362,31 грн., № Е-1592 від 19.07.13 р. на суму 34 008,00 грн., № Е-1731 від 30.07.13 р. на суму 12 977,93 грн., № Е-1796 від 05.08.13 р. на суму 3 803,63 грн., № Е-1935 від 20.08.13 р. на суму 3 798,90 грн., № Е-2142 від 11.09.13 р. на суму 14 932,20 грн., № Е-2376 від 08.10.13 р. на суму 24 639,29 грн., № Е-2493 від 21.10.13 р. на суму 1 102,00 грн., № Е-2563 від 29.10.13 на суму 37 637,46 грн. та № Е-2779 від 27.11.13 р. на суму 3 123,90 грн., а також копіями довіреностей (типової форми № М-2) на отримання представниками відповідача (Борисовим Ю.М. та Юхименко В.І.) від позивача товароматеріальних цінностей (копії наявні у матеріалах справи, а.с.17-71).

В дотримання умов Договору позивачем були пред'явлені відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманого ним товару (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 72-98).

За даними позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань здійснив розрахунки за отриманий товар (частково шляхом поставки позивачу товару на замовлення, частково - шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок позивача) з порушенням строків його оплати, що визначені у Договорі. Проведення відповідачем оплати товару шляхом безготівкового перерахування коштів підтверджуються банківськими виписками по рахунку позивача, оплата відповідачем товару шляхом поставки позивачу товару на замовлення на суму 74 801,00 грн. підтверджується копіями видаткових накладних № 603 та № 607 від 17.09.2013 р., № 919 та № 920 від 13.12.2013 р. (а.с. 99-132).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором в частині своєчасного проведення розрахунків за отримані товари, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 4160 від 04.12.2013 р. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 133-139), згідно якої вимагав від останнього негайного погашення заборгованості у розмірі 254 657,91 грн. (в т.ч. штрафних санкцій та 3% річних, які є предметом позову у даній справі). Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями чеку "Укрпошти" та повідомлення про вручення відповідачу 26.01.2014 р. поштового відправлення - вищезазначеної претензії (а.с. 140-141).

За даними позивача на момент подання позову до суду в порушення умов Договору відповідач оплату 105 652,06 грн. штрафних санкцій та 2 285,64 грн. 3% річних не здійснив.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 107 937,70 грн., з яких : 105 652,06 грн. штраф та 2 285,64 грн. 3% річних за порушення строків платежів за отриману відповідачем продукцію за умовами укладеного між сторонами 02.07.2012 р. Договору поставки № 020712.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий від позивача товар з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем не заперечується.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.03.2013 р. по 26.01.2014 р. в сумі 2 285,64 грн. суд визнає їх правомірними частково, а саме : в сумі 1 634,92 грн. з огляду на допущені позивачем помилки у викладеному у позові розрахунку, а саме : допущення арифметичних помилок, невірне зазначення дат та розмірів проведених відповідачем часткових оплат, що, як наслідок, спричинило невірне зазначення розміру простроченої заборгованості та періодів її нарахування, невірне визначення періоду прострочення. Розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

При цьому судом враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 07.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За приписами ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже зазначалося вище, п. 4.3 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим Договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0,5% від суми прострочення платежу за кожний день затримки оплати. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 105 652,06 грн. штрафу, суд прийшов до висновку, що останні є правомірними в частині нарахування 100 064,85 грн. штрафу (з огляду на допущені позивачем помилки у викладеному у позові розрахунку, а саме : допущення арифметичних помилок, невірне зазначення дат та розмірів проведених відповідачем часткових оплат, що, як наслідок, спричинило невірне зазначення розміру простроченої заборгованості та періодів її нарахування, невірне визначення періоду прострочення. Розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

При цьому суд виходить з презумпції правомірності правочину, що встановлена ст. 204 Цивільного кодексу України. Також судом враховано позицію Верховного суду України викладену у постанові від 22.11.2010 р. у справі № 3-24гс10 стосовно того, що суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 50 %, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором, а саме той факт, що відповідач погашав заборгованість з оплати вартості отриманого від позивача товару протягом незначного часу та забезпечив 100-відсоткову оплату.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, вимога про нарахування та сплату штрафу у встановленому у Договорі розмірі є явно завищеною, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір штрафу на 50 процентів, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню частково в розмірі 50 032,43 грн. штрафу. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача проти позову спростовуються вищевикладеним.

Згідно п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, які виникають при виконанні господарських договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, понесені позивачем при пред'явленні даного позову витрати по сплаті судового збору в сумі 2 033,40 грн. покладаються на відповідача, в сумі 125,35 грн. - на позивача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" (вул. Островського, 8, смт. Котельва, Котелевський р-н, Полтавська обл., 38600) ідентифікаційний код юридичної особи 00909779, р/р 26007060905671 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02094) ідентифікаційний код юридичної особи 37502259, п/р 26003016824201 в Ф"ЦРУ" АТ "Б"ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" м. Київ, МФО 300937 - 50 032,43 грн. штрафу, 1 634,92 грн. три проценти річних та 2 033,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" 55 619,63 грн. штрафу та 650,72 грн. трьох процентів річних у позові відмовити.

Повне рішення складене 15.04.2014 р.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.