Рішення № 38320593, 14.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25912/13 14.04.14

За позовом до про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» стягнення 128 283,05 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь учасники судового процесу:

від позивача: Левченко В.І. - дов. № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013 р.

від відповідача: Коломийченко І.В. - дов. № 97-Д від 25.12.2013 р.

Поліщук Л.П. - дов. № 97-Д від 25.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення 45 401,36 грн. основного боргу, 89,27 грн. інфляційних нарахувань та 2 088,43 грн. 3 % річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242163 від 01.01.08 р. та додатками до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 р. (суддя Шкурдова Л.М.) за даним позовом порушено провадження у справі № 910/25912/13; розгляд справи призначено на 07.02.2013 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв`язку з відпусткою судді Шкурдової Л.М., розпорядженням Голови Господарського суду Києва від 07.02.2013 р., з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, дану справу передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Судове засідання 07.02.2014 р. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. суддя Гавриловська І.О. дану справу прийняла до свого провадження та призначила її до розгляду на 12.03.2014 р., зобов'язала сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 12.03.2014 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2014 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2014 р. проти позову заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.03.2014 р. оголошено перерву до 24.03.2014 р. о 10:30 год. для дослідження доказів у справі.

Через службу діловодства господарського суду 21.03.2014 р. від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 24.03.2014 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.03.2014 р. повторно заперечив проти позову у повному обсязі, повідомив, що відповідачем здійснювалися всі оплати вчасно та у повному обсязі за спірний період, проте, доказів на підтвердження даної інформації суду не представив.

Враховуючи наведене, господарський суд з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору в даній справі, ухвалою від 24.03.2014 р. відклав розгляд даної справи на 07.04.2014 р., у зв'язку з неявкою представників позивача у призначене судове засідання, та для витребування у відповідача додаткових доказів у справі; зобов'язав позивача надати суду довідку про надходження коштів від відповідача; зобов'язав відповідача в строк до 28.03.2014 р. докази оплати за надані позивачем послуги (платіжні доручення, банківські виписки), починаючи з жовтня 2013 року помісячно з актами звіряння.

Представник позивача в судовому засіданні 07.04.2014 р. надав суду довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію від відповідача, яку залучено до матеріалів справи; позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.04.2014 р. проти позову заперечив з підстав. Викладених в письмовому відзиві на позовну заяву; повідомив, що доказів оплати за надані послуги з теплопостачання надати суду не може.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 07.04.2014 р. до 14.04.2014 р. об 11:30 год. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2014 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.04.2014 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 14.04.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», (споживач) був укладений договір № 8242163 від 01.01.2008 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 8242163 від 01.01.2008 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 8242163 від 01.01.2008 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 8242163 від 01.01.2008 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 8242163 від 01.01.2008 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 8242163 від 01.01.2008 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-7 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 8242163 від 01.01.2008 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 8242163 від 01.01.2008 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 8242163 від 01.01.2008 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 8242163 від 01.01.2008 р., споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії довідок про нарахування за теплову енергію за спірний період, облікових карток відповідача за період з січня 2011 р. до листопада 2013 р., довідку про надходження грошових коштів від відповідача за споживання теплової енергії за спірний період.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р. становила 61 435,81 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 8242163 від 01.01.2008 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 15 648,51 грн., у зв'язку з чим станом на 01.12.2013 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 45 401,36 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення 45 401,36 грн. основного боргу, 89,27 грн. інфляційних нарахувань та 2 088,43 грн. 3 % річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242163 від 01.01.08 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 8242163 від 01.01.08 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неповністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, посилаючись на наступне.

КП «ЦОС Шевченківського району» не погоджується з обсягом теплової енергії за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р. за договором № 8242163 від 01.01.2008 р., вартість якого вирахувана позивачем та взята за основу під час підготовки розрахунку позовних вимог.

Зокрема, згідно з п. 8 додатку № 2 до договору № 8242163 від 01.01.2008 р., у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідач зазначив, що зазначений порядок розрахунку є обов'язковим для визначення загального обсягу теплової енергії, спожитої відповідним будинком за розрахунковий місяць на потреби централізованого опалення та загальний обсяг теплової енергії, спожитої відповідним будинком за розрахунковий місяць на потреби гарячого водопостачання.

При цьому, відповідно до п. 2.2.2 договору № 8242163 від 01.01.2008 р., постачальник зобов'язаний щомісячно оформляти для споживача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць).

За твердженнями відповідача, обсяг теплової енергії, зазначений в табуляграмах неможливо перевірити, оскільки відсутні відомості про первісні дані, які використовуються позивачем при визначенні складових для розрахунку кількості спожитої теплової енергії. Наприкінці кожного наступного за розрахунковим місяця, позивач направляє на адресу відповідача листи із зазначенням цифрового виразу розрахункового коефіцієнту, який був застосований у відповідному місяці. При цьому, порядок визначення розрахункового коефіцієнту (його структури та методики розрахунку) договором не передбачені, що виключає можливість у відповідача перевірити його обґрунтованість.

Крім того, відповідач заперечує проти позову з тієї підстави, що жодним з пунктів договору не передбачено порядку оскарження табуляграм, та механізму оскарження обсягів наданої теплової енергії. Позивач, на думку відповідача, застосовує коефіцієнт, керуючись тим, що п. 23-25 Правил користування тепловою енергією містять лише загальний опис параметрів, які мають бути враховані при визначення обсягів споживання теплової енергії та не містять ні алгоритму такого розрахунку, ні методики врахування параметрів, таких як, наприклад, середньомісячна температура теплоносія. Однак, в розрахунку заборгованості позивач не надає структуру коефіцієнту (не зазначає з урахуванням яких саме величин вираховується даний коефіцієнт).

Також відповідач посилається в своїх запереченнях на те, що позивач проводить розрахунки за теплову енергію відповідно до нормативних документів, які втратили чинність, зокрема, на розпорядження КМУ від 15.02.2012 р. № 103-р, тимчасові правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії, затверджені наказом від 01.07.1996 р. № 57/112 були скасовані.

Таким чином, на думку відповідача, зазначена обставина вказує на незаконність їх застосування при проведенні розрахунків за договором № 8242163 від 01.01.2008 р. за спірний період.

Господарський суд не приймає вищенаведені доводи відповідача, оскільки нарахування за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р. здійснювались позивачем розрахунковим способом, адже саме такий порядок розрахунків погоджений сторонами. Зокрема, у звертанні-дорученні до договору № 8242163 від 01.01.2008 р. зазначено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Крім того, відповідно до додатку № 2 до договору № 8242163 від 01.01.2008 р. та п. 23 Правил користування тепловою енергією, абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

Таким чином, кількість спожитої теплової енергії (Гкал) визначається за формулою:

N = Qопал. * n * k, N = Qгвп. * n * k,

N - кількість спожитих Гкал за певний період.

Qопал. - навантаження по опаленню.

Qгвп. - навантаження по гарячому водопостачанню.

n - кількість годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

k - знижуючий коефіцієнт, який щомісячно надає міжрайонний розрахунковий центр (МРЦ).

Після визначення обсягів спожитої теплової енергії, отримані дані множиться на відповідний тариф для певної категорії споживача.

Даний порядок розрахунків відомий відповідачу,оскільки договір № 8242163 від 01.01.2008 р. підписаний обома сторонами, а відтак - сторони погодили між собою всі істотні умови.

Стосовно методики розрахунку при здійсненні нарахування відповідачу за теплову енергію за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р., то господарський зазначає, що ПАТ «Київенерго» використовувало Тимчасові правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії, які затверджені і введені в дію наказом від 01.07.1996 р. № 57/112 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству і Міністерством енергетики та електрифікації України, оскільки офіційно затвердженої методики щодо застосування пунктів 20, 23, 24 Правил не прийнято.

Відповідно до п. 20 Правил користування тепловою енергією, облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Уразі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 23 Правил передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикоистовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 24 Правил, у разі коли обсяг постачання теплової енергії на межі продажу менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору.

У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого графіка, передбаченого договором, споживачу проводиться відповідний перерахунок.

Зі змісту вказаних положень Правил вбачається, що п. 20, 23, 24 містять лише загальний опис параметрів, які мають бути враховані при визначенні обсягів споживання теплової енергії споживачами, та не містить ні алгоритму такого розрахунку, ні методики врахування параметрів.

Також зі змісту Тимчасових правил вбачається, що вони не містять норм права та не визначають прав чи обов'язків громадян, а містять лише порядок комерційного обліку теплової енергії з урахуванням різних видів мереж та систем теплопостачання, алгоритми розрахунків (математичні формули) та схеми.

Таким чином, ПАТ «Київенерго» застосовувало методику, яка міститься у Тимчасових правилах і яка враховує, в тому числі, і параметри, які визначені Правилами користування тепловою енергією, у зв'язку з чим позивач правомірно використовував параметри, передбачені Правилами користування тепловою енергією, і здійснював нарахування споживачам, які не мають приладів обліку, відповідно до методики.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 20.02.2014 р. у справі № К/9991/21304/11.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, посилаючись на укладену 05.12.2013 р. між ПАТ «Київенерго» та КП «ЦОС Шевченківського району» угоду про співпрацю в сфері поставки теплової енергії для забезпечення споживачів Шевченківського району міста Києва комунальними послугами., відповідно до п. 2.2. якої, ПАТ «Київенерго» зобов'язується до 01.1-.2-14 р. не застосовувати до відповідача неустойку, передбачену умовами всіх діючих договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладених між сторонами, не нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за умови 100 % оплати спожитої протягом 01.10.2013 р. - 01.10.2014 р. теплової енергії.

Господарський суд не приймає до уваги вищезазначені доводи відповідача щодо нарахування інфляційних втрат та річних відсотків, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення зобов'язань відповідачем щодо оплати теплової енергії за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р. за договором № 8242163 від 01.01.2008 р.

07.04.2014 р. позивач надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» за період з грудня 2013 р. до лютого 2014 р., з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором № 8242163 від 01.01.08 р. за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р. у розмірі 44 162,93 грн.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 8242163 від 01.01.2008 р. та додатками до нього за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р. у розмірі 1 238,43 грн. було погашено відповідачем 30.12.2013 р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду 31.12.2013 р.

Враховуючи вищенаведене, у позивача були відсутні правові підстави для висунення позовних вимог про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 8242163 від 01.01.08 р. та додатками до нього за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р. у розмірі 1 238,43 грн., у зв'язку з чим господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 238,43 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 44 162,93 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» суми основного боргу за договором № 8242163 від 01.01.2008 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 44 162,93 грн. за період з 01.01.2011 р. до 01.12.2013 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 89,27 грн. інфляційної складової боргу та 2 088,43 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8242163 від 01.01.2008 р. за період з лютого 2011 р. до листопада 2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з лютого 2011 р. до листопада 2013 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8242163 від 01.01.2008 р. станом на 01.12.2013 р., то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 89,27 грн. інфляційної складової боргу та 2 088,43 грн. трьох відсотків річних за період з лютого 2011 р. до листопада 2013 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 44 162 (сорок чотири тисячі сто шістдесят дві) грн. 93 коп. основного боргу, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 27 коп. інфляційних нарахувань, 2 088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 43 коп. трьох відсотків річних та 1 675 (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) грн. 72 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.04.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.