Рішення № 38320552, 16.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12084/13 16.04.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» ЛТД»

про стягнення 602 690,42 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Літвінова М.Є.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Залерцов М.О. - дов. № 134 від 01.07.2013 р.

Пясецька Г.О. - дов. № 255 від 07.10.2013 р.

від відповідача: Синиця М.В. - дов. № б/н від 27.12.2013 р.

Кметик-Власенко О.В. - дов. № 1235 від 26.11.2013 р.

Кушнір А.В. - дов. № 1482 від 25.10.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Квартет» ЛТД про стягнення заборгованості за надані з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р. послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 534 153,25 грн., інфляційних втрат в розмірі 460,64 грн., трьох процентів річних в розмірі 6 894,81 грн., пені в розмірі 34 474,06 грн. та штрафу в розмірі 26 707,66 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Ухвалою суду від 26.06.2013 р. за даним позовом було порушено провадження у справі № 910/12084/13 та призначено її розгляд на 05.08.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 05.08.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду; 31.07.2013 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.08.2013 р. оголошено перерву до 28.08.2013 р. для дослідження доказів у справі.

Через службу діловодства господарського суду 28.08.2013 р. від позивача надійшли пояснення на заперечення на позовну заяву, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.08.2013 р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.2013 р. поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши дане клопотання, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи суд його задовольнив та оголосив перерву в судовому засіданні 28.08.2013 р. до 09.09.2013 р. о 10:00 год.

Через службу діловодства господарського суду 03.09.2013 р. від відповідача надійшли доповнення до заперечення на позовну заяву; 05.09.2013 р. від позивача надійшли додаткові документи у справі, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 09.09.2013 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2013 р. проти позову заперечив.

Представники сторін у судовому засіданні 09.09.2013 р. заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи задоволено.

Заслухавши пояснення представників сторін, зважаючи на те, що значна кількість обставин потребують дослідження, надання правової оцінки великій кількості доказів (3 томи справи) для винесення правомірного рішення, то господарський суд дійшов висновку про те, що категорія даної справи є складною, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду в колегіальному складі.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об'єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що справа № 910/12084/13 відноситься до категорії складних, у зв'язку з чим дана справа підлягає колегіальному розгляду.

У судовому засіданні 09.09.2013 р. господарським судом було ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/12084/13 колегіально.

10.09.2013 р. суддя Гавриловська І.О. звернулась до В.о. Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 910/12084/13.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 10.09.2013 р., приймаючи до уваги вказані заяву та ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 910/12084/13 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий суддя), судді Куркотова Є.Б. та Блажівська О.Є.

Ухвалою від 12.09.2013 р. вищезазначеною колегією суддів дану справу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 28.10.2013 р.

Через службу діловодства господарського суду 21.10.2013 р. від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2013 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити; надав суду розгорнутий розрахунок позовних вимог, який залучений до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.2013 р. роти позову заперечив, надав суду доповнення до заперечення на позовну заяву, які залучені до матеріалів справи.

Суд оголосив у судовому засіданні 28.10.2013 р. перерву до 18.11.2013 р. о 12:15 год. для дослідження доказів у справі.

18.11.2013 р. суддя Куркотова Є.Б. звернулася до Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 910/12084/13, у зв'язку із великою завантаженістю справами, що розглядаються нею.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 18.11.2013 р. призначено новий склад колегії судів у справі № 910/12084/13 у складі: Гавриловська І.О. (головуючий суддя), судді Нечай О.В. та Блажівська О.Є.

Ухвалою від 18.11.2013 р. вищевказаною колегією суддів дану справу прийнято до провадження.

У судовому засіданні 18.11.2013 р. представник позивача повідомив, що 18.11.2013 р. подав через службу діловодства господарського суду додаткові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що дані пояснення відсутні в матеріалах справи станом на момент проведення судового засідання.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні 18.11.2013 р. суд оголосив перерву до 26.11.2013 р. о 10:20 год. для дослідження поданих позивачем пояснень та для надання можливості відповідачу ознайомитися з даними поясненнями.

Через службу діловодства господарського суду 18.11.2013 р. від позивача надійшли письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

Через службу діловодства господарського суду 25.11.2013 р. від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.11.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.11.2013 р. проти позову заперечив.

Суд оголосив у судовому засіданні 26.11.2013 р. перерву до 16.12.2013 р. для дослідження доказів у справі.

Через службу діловодства господарського суду 05.12.2013 р. від позивача надійшли письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. судом оголошено перерву до 08.01.2014 р. для дослідження доказів у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Нечая О.В. та судді Блажівської О.Є. у відпустці, судове засідання призначене на 08.01.2014 р. не відбулося.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 08.01.2014 р., у зв'язку з відпусткою судді Нечая О.В. та судді Блажівської О.Є. призначено новий склад колегії суддів у справі № 910/12084/13 у складі: Гавриловська І.О. (головуючий суддя), судді Літвінова М.Є. та Босий В.П.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відрядженні, судове засідання призначене на 17.02.2014 р. не відбулося.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 17.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. у відрядженні призначено новий склад колегії суддів у справі № 910/12084/13 у складі: Нечай О.В. (головуючий суддя), судді Літвінова М.Є. та Босий В.П.

Ухвалою від 17.02.2014 р. вищевказаною колегією суддів дану справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 26.03.2014 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

26.03.2014 р. суддя Босий В.П. звернувся до Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 910/12084/13, у зв'язку із великою завантаженістю справами, що розглядаються ним.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 26.03.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Гавриловської І.О. з відрядження та у зв'язку із заявою судді Босого В.П. щодо виведення його зі складу колегії суддів, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/12084/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Гавриловська І.О. (головуючий суддя), судді Нечай О.В. та Літвінова М.Є.

Ухвалою від 26.03.2014 р. вищевказана колегія суддів дану справу прийняла до провадження.

Через службу діловодства господарського суду 21.03.2014 р. від позивача надійшов розгорнутий розрахунок позовних вимог, який залучений до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.03.2014 р. подав клопотання про залучення в якості третьої особи Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» КМДА, у зв'язку з неможливістю об'єктивно та достовірно визначити суму коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача та клопотання про витребування у Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» КМДА письмових пояснень щодо порядку розщеплення платежів та надходження коштів, які були сплачені мешканцями житлових будинків, які знаходяться на обслуговуванні ТОВ Фірма «Квартет» ЛТД в період з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р., а також розрахунку з зазначенням дат надходження коштів, які надійшли на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ» КМДА та дат перерахування на рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» за гаряче водопостачання, холодне водопостачання та водовідведення в період з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.03.2014 р. поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки рішення господарського суду у даній справі не може вплинути на права та обов'язки КП «ГІОЦ» КМДА.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника відповідача про витребування у Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» КМДА інформації.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суду своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Враховуючи наведене, господарський суд ухвалою від 26.03.2014 р. відклав розгляд даної справи на 09.04.2014 р.; витребував у Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА в строк до 08.04.2014 р.: письмові пояснення щодо порядку розщеплення платежів та надходження коштів, які були сплачені мешканцями житлових будинків, які знаходяться на обслуговуванні ТОВ Фірми «Квартет» ЛТД в період з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р.; розрахунок з зазначенням дат надходження коштів, які надійшли на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ» КМДА та дат перерахування на рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» за гаряче водопостачання, холодне водопостачання та водовідведення в період з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р.

08.04.2014 р. через службу діловодства господарського суду від КП «ГІОЦ» КМДА надійшли документи на судовий запит, які залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.04.2014 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи № 910/12084/13 для надання йому можливості ознайомитися з відповіддю КП «ГІОЦ» КМДА.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2014 р. постави вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання представник відповідача, задовольнив його та оголосив перерву в судовому засіданні 09.04.2014 р. до 16.04.2014 р. о 10:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2014 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2014 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 16.04.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Квартет» ЛТД (далі - абонент, відповідач) укладено договір № 03801/5-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, сторони погодили, що даний договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

За цим договором постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (далі-Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

В силу положень п. 1.3 договору, обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Пунктом 2.1.1 договору, сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно до пункту 2.1.2 договору, зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водопостачання (20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до пункту 2.1.6 договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до позивача із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством тане підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктами 2.2.2 та 2.2.4 договору встановлено, що у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів; оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з пунктом 2.2.5 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та й цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 534 153,25 грн. боргу за період з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р., 460,64 грн. інфляційних втрат, 6 894,81 грн. 3 % річних, 34 474,06 грн. пені та 26 707,66 грн. 5 % штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач визначив вищезазначену заборгованість виходячи з наступних розрахунків:

- вартість наданих послуг щодо водопостачання та водовідведення 3 811 369,67 грн.;

- сплачено 3 331 399,50 грн.;

- сплачено в рахунок погашення боргу за попередній період 26 418,80 грн.;

- перерахунки 54 183,08 грн.

В суму заборгованості позивачем включена, також, заборгованість за воду, яка іде на підігрів в теплові пункти, що перебувають на балансі ПАТ «Київенерго».

Пунктом 2.1.1 договору сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (далі - Правила), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил № 190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

З письмових заперечень на позовну заяву вбачається, що відповідач не має в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії бойлери, теплові пункти, котельні, що підтверджується дислокацією житлових будинків, яку підписано ПАТ «АК «Київенерго».

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як «питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Суд також враховує, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 1 закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, приймаючи до уваги наведене, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 1-50374 (постачання питної води, що використовується для підігріву) та про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів.

Суд враховує, що код 1-50374 включає в себе як послугу з постачання питної води, що йде на підігрів, так і послугу з приймання стічних вод (вода + стоки).

При цьому, умовами укладеного сторонами договору передбачено не лише надання послуг з постачання питної води, але і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил користування № 190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як унормовано п. 1.4 Правил приймання № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів);

Відповідно до п. 2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку по коду 1-50374 вбачається, що сума заборгованості відповідача за послуги з водопостачання на підігрів, становить 219 353,71 грн.

За таких обставин суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу в розмірі 219 353,71 грн., що обліковується за кодом 1-50374 (послуги з гарячого водопостачання), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку по коду 1-50374 вбачається, що сума заборгованості відповідача за послуги з приймання стоків питної води, що використовується для приготування гарячої води, становить 140 889,22 грн.

За таких обставин суд визнає доведеним факт наявності у відповідача боргу в розмірі 140 889,22 грн., що обліковується за кодом 1-50374 (послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується заборгованості відповідача, яка обліковується за кодами 1-374, 1-1695, 1-1696 на суму 173 910,32 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання та водовідведення, то суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 2.2.2 договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р., оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. п. 12.3, 12.7, 12.9 Правил, враховуючи приписи п. 2.2.2 договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р., дати звернень позивача з платіжними документами до банківської установи та те, що останнім місяцем надання спірних послуг є березень 2013 р., строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем у спірний період за договором послуг на момент звернення з позовом до суду настав.

Матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами 1-374, 1-1695, 1-1696, 1-50374 та існування заборгованості відповідача за надані позивачем у період з травня 2012 р. до березня 2013 р. згідно договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. послуги у загальному розмірі 314 799,54 грн.

Також господарський суд зазначає, що надані КП «ГІОЦ» КМДА письмові пояснення щодо розщеплення платежів за комунальні послуги, які надходять від споживачів, не спростовують наявність заборгованості ТОВ Фірми «Квартет» ЛТД перед ПАТ «АК «Київводоканал» за надані з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р. послуги з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково в сумі 314 799,54 грн.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» просить суд також стягнути з відповідача 460,64 грн. інфляційних втрат та 6 894,81 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. за період з травня 2012 р. до березня 2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок з урахуванням води, яка йде на підігрів за абонентським кодом 1-50374, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок даних вимог.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р., то з нього за розрахунком суду, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 238,76 грн. інфляційних втрат та 4 622,83 грн. трьох відсотків річних за період з травня 2012 р. до березня 2013 р.

ПАТ «АК «Київводоканал» просило стягнути з відповідача 34 474,06 грн. пені за період з травня 2012 р. до лютого 2013 р. та 26 707,66 грн. 5 % штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 4.2. договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити (п. 4.5. договору).

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було невірно здійснено розрахунки даних вимог, зокрема, взято в розрахунок вартість води, яка йде на підігрів за абонентським кодом 1-50374.

За таких обставин, господарський суд виконав власний розрахунок, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 23 114,13 грн. пені за період з травня 2012 р. до лютого 2013 р. та 15 739,98 грн. 5 % штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «акціонерна компанія «Київводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» ЛТД підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 257, 261, 267, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 230, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» ЛТД (03127, м. Київ, вулиця Васильківська, 53, корпус 1, код ЄДРПОУ 13670073) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, Печерський р н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 314 799 (триста чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 54 коп. заборгованості, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 4 622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн. 83 коп. трьох відсотків річних, 23 114 (двадцять три тисячі сто чотирнадцять) грн. 13 коп. пені, 15 739 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 98 коп. 5 % штрафу та 7 170 (сім тисяч сто сімдесят) грн. 31 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.04.2014 р.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя І.О. Гавриловська

Суддя О.В. Нечай

Суддя М.Є. Літвінова